Висновок

Динаміка розвитку людства свідчить, що насильство є універсальним інструментом розв'язання будь-якої проблеми. Але прогрес суспільства призвів до усвідомлення необхідності обмеження силових варіантів досягнення мети у розв'язанні соціальних конфліктів. Деякі вчені вважають, що насильницька злочинність є результатом невідповідності між імпульсами дикої природи у генній пам'яті людини та ідеями гуманізму в соціальних відносинах. Історично ставлення суспільства і держави до проявів жорстокості в сім'ї змінилося. Раніше насильство в побуті було фактично узаконеним. Держава, дотримуючись формального принципу невтручання в сімейні справи, наділяла чоловіка широкими владними повноваженнями стосовно інших членів сім'ї. Наприклад, у Лондоні на початку XIX століття існувало таке правило: «Чоловік сварливої дружини має право побити її в оселі за умови, що ціпок, який він використовує, не буде товстішим за великий палець його руки». У США в 1824 році закон офіційно звільняв чоловіків від відповідальності за помірне фізичне покарання дружини у разі «крайньої необхідності».

У Законі України «Про попередження насильства в сім'ї» під насильством в сім'ї розуміють будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї відносно іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю. Насильство в сім'ї може розглядатися за кількома векторами: чоловік - жінка, батьки - діти, дорослі діти - батьки, старші діти - молодші діти, член сім'ї - кілька членів цієї ж сім'ї, член сім'ї - інші родичі, гомосексуальні партнери. Насильство в сім'ї як соціальне явище має такі види:

1. Фізичне насильство - умисне нанесення одним членом сім'ї іншому члену сім'ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров'я, завдання шкоди його честі й гідності. Фізичне насильство може виражатись у нанесенні ударів, побоїв, поранень, іншому впливі на зовнішні покрови тіла людини за допомогою фізичної сили, холодної чи вогнепальної зброї або інших предметів, рідин, речовин, а також у впливі на внутрішні органи людини без ушкодження зовнішніх тканин (наприклад, шляхом отруєння). Злочинні насильницькі дії розрізняють за розміром фізичної шкоди, завданій жертві.

2 Сексуальне насильство - протиправне посягання одного члена сім'ї на статеву недоторканність іншого члена сім'ї, а також дії сексуального характеру стосовно неповнолітнього члена сім'ї.

3 Психологічне насильство - насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, що викликає емоційну невпевненість, нездатність захистити себе та може завдати шкоду психічному здоров'ю.

4. Економічне насильство - умисне позбавлення одним членом сім'ї іншого члена сім'ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров'я.

При використанні терміну «насильство в сім'ї» у більш широкому сенсі охоплюється жорстоке поводження з дітьми (фізичне, психологічне або сексуальне), насильство між дітьми одних батьків, погане поводження або байдужість стосовно осіб похилого віку, а також погане поводження дітей з батьками.

Поняття родини визначається досить широко, до її членів відносять (незалежно від факту їхнього спільного або роздільного проживання) осіб, які перебувають (або раніше перебували) в юридичному або фактичному шлюбі, у родинних взаєминах будь-якого характеру чи ступеня (по прямій лінії, повнородинні або неповнородинні). Сюди відноситься і будь-яка форма нагляду за неповнолітніми, які залишилися без піклування батьків (у тому числі їх фактичне виховання), та інших осіб, які потрапили в матеріальну, психологічну або іншу залежність внаслідок нездатності забезпечити себе самостійно і захистити свої права (наприклад, непрацездатний утриманець).

Об'єктом домашнього насильства можуть бути окремі члени сім'ї. Виходячи з цього, маємо такі типи сімейного насильства:

1. з боку батьків стосовно дітей;

2. з боку одного з подружжя стосовно іншого;

3. з боку дітей і онуків стосовно їх родичів.

Як показує практика, спочатку має місце психічне насильство, яке у певний момент доповнюється різними за ступенем тяжкості фізичними діями, а згодом фізичне насильство доповнюється економічним.

Насильство існує у всіх соціальних групах незалежно від рівня доходу, походження, положення в суспільстві.

Незважаючи на незначну частку насильницьких злочинів у загальній структурі злочинності, вони відрізняються підвищеною суспільною небезпекою, оскільки пов'язані з настанням тяжких наслідків для потерпілих. Сучасна насильницька злочинність у багатьох випадках носить побутовий або ситуативний характер. Разом з тим, збільшується кількість заздалегідь підготовлених злочинів, які відрізняються особливою жорстокістю та зухвалістю.

Збільшується кількість посягань, що супроводжуються елементами цинізму, знущання, садизму. Крім того, має місце певне зниження «порогу» мотивації при посяганні на особу, зростає кількість так званих невмотивованих злочинів. Привертає увагу характеристика особи, яка вчинює насильницькі злочини. Серед них збільшується частка непрацюючих суб'єктів. Викликає занепокоєння тенденція до зростання кількості насильницьких злочинів, вчинених жінками.

Складну проблему становлять насильницькі злочини, вчинені з сексуальних мотивів. Зростає кількість умисних убивств, пов'язаних із зґвалтуванням. Ці злочини надзвичайно небезпечні: вони свідчать про особливу егоцентричну спрямованість особи винного, його розбещеність, жорстокість.

Особам, які здійснюють насильницькі посягання, притаманні грубість, агресивність, жорстокість, зухвалість, нахабство. Вказані особливості сприяють тому, що при виникненні складних проблем останні розв'язуються за допомогою насильства. При цьому в більш як 60 % випадків ці наміри реалізуються під дією алкоголю. Такі особи характеризуються чітко вираженою дезадаптованістю (не мають роботи), а ті, які працюють, зазвичай самі провокують конфлікти в сім'ї, хоча винуватими в цьому вважають інших.

Значна частина осіб, які вчиняють насильницькі злочини в сім'ї, страждає певними психічними аномаліями, що не виключають стану осудності.

Коли йдеться про сімейне насильство, потрібно мати на увазі специфічні умови в родині. Сімейна організація має свої соціальні правила, власні межі, порядок, атмосферу. Ґрунтуючись на системі саморегулювання, вона не може достатньою мірою контролюватися ззовні. У випадках застосування подружнього насильства фактично порушуються рівні права чоловіка та жінки. Правові норми і практика їх застосування мають за основу ідеологію невтручання у внутрішні справи сім'ї, що в кінцевому рахунку не сприяє боротьбі з насильством у сім'ї.

Сімейна кримінологія, яка дотримується традицій вітчизняної науки про злочинність, формує концепцію причин насильства в сім'ї, суперечностей сімейної сфери, зокрема, шлюбу. Серед них є причини, обумовлені власними інтересами кожного з членів сім'ї у сфері матеріальних претензій, влади, сексуальної свободи тощо, а також історично мінливі, наприклад такі, що проявляються під час ломки сімейних традицій (протиріччя між подружньою суспільною ролями жінки, тобто професійною кар'єрою і материнством). Не останню роль відіграють невміння спілкуватися, непідготовленість до сімейного життя.

В Україні проблема насильства в сім'ї досить актуальна. Хоча рівень загальної злочинності поступається багатьом розвиненим країнам, однак рівень тяжких насильницьких злочинів набагато випередив західноєвропейські і північноамериканські країни наблизившись до латиноамериканського рівня. В Україні як для чоловіків, так і для жінок імовірність стати жертвою насильницького посягання з боку члена сім'ї дуже велика. Зокрема, серед усіх насильницьких злочинів приблизно 30-40 % навмисних убивств вчинюється на сімейному ґрунті. Особливо часто відбувається вбивство одного з членів подружжя. Щорічне число жертв подружніх вбивств в Україні виміряється тисячами. Вбивства відбуваються на ґрунті небажання враховувати інтереси партнера по шлюбу, в зв'язку з подружньою зрадою або внаслідок прагнення одного з членів сім'ї позбутися від обтяжуючих його турбот (утримання непрацездатного партнера по шлюбу, небажана вагітність і т.п.). Джерелом для розвитку подружнього конфлікту є зловживання алкоголем або наркотиками. Для вбивств, обумовлених ревнощами, типовим є невміння людини управляти своїми емоціями. У кримінологічній літературі відзначається підвищення загального рівня жіночої агресивності.

Виходячи з вищезазначеного, насильство в сім'ї можна охарактеризувати такими рисами:

1. насильство й образлива поведінка чергуються з обіцянками змінитися і вибаченнями кривдника;

2. спроба розірвати стосунки може бути небезпечною для жертви;

3. якщо фізичне насильство вже мало місце, то, як правило, з кожним наступним разом зростає частота його повторення і ступінь жорстокості.