Обов’язки наукового керівника

Зважаючи на те, що учні лише розпочинають свій шлях на науковій ниві і у них ще немає власного досвіду пошукової діяльності, для якісної підготовки кожної роботи в системі МАН має бути призначений науковий керівник. Ним може бути як вчитель, що займається науковою діяльністю, так і будь-який інший фахівець в даній галузі науки.

У ході тривалої кропіткої дослідницької роботи все більшої ваги набирає коректна співпраця наукового керівника з учнем-дослідником. Важливо зразу ж усвідомити обом сторонам, що вона, ця співпраця, не є співавторством - робота є результатом праці конкретного учня. Науковий керівник є порадником і контролером ходу виконання роботи. Тому він:

- допомагає учневі - члену МАН вибрати оптимальну тему, консультує, вносить уточнення в її формулювання;

- звертає увагу на основні джерела, довідкову й спеціальну літературу, радить, як краще опрацьовувати й описувати їх;

- консультує на етапі складання плану, формулювання об'єкта, предмета, мети і завдань дослідження;

- бере участь у формуванні плану підготовки і написання учнем науково-дослідницької роботи й контролює процес його реалізації;

- читає чорновий варіант розділів, дає поради, про позиції щодо поліпшення викладу, читає виправлений текст;

- надає поради щодо науково-бібліографічного оформлення роботи (списку використаних джерел, літератури і посилань);

- пише відзив на роботу на предмет її рекомендування до захисту;

- надає поради конкурсантові в період підготовки до захисту;

- бере участь в доборі рецензента, дбаючи не стільки про титульованість особи, скільки об'єктивну оцінку роботи, поради і зауваження.

Отже, зважаючи на коло функціональних можливостей наукового керівника, учневі, його наставнику по секції, гуртку треба подбати про вибір такої людини, яка має досвід, забезпечить вміле коригування дій дослід ника, і з якою, звичайно, співпрацювати було б приємно. Тому ще до затвердження теми і наукового керівника на засіданні секції, слід заручитися згодою цієї людини. Так від самого початку сформується прийнятна морально-психологічна співпраця обох сторін.

З метою підвищення якості конкурсних робіт необхідна деяка уніфікація вимог і підходів до підготовки, написання і захисту наукових досліджень.

Підготовка до написання наукових досліджень

На етапі підготовки до написання наукового дослідження перед учнем постає низка завдань:

• вибір теми дослідження;

• робота над планом наукової роботи;

• укладання бібліографії з теми дослідження;

• опрацювання літературних джерел за темою дослідження.

Прокоментуємо ці завдання більш докладно.

Вибір теми дослідження

Величезне значення має правильний вибір теми наукової роботи, визначення її завдань і мети. Вдалий вибір багато в чому визначає успіх всього дослідження і помилитися в даному випадку - означає заздалегідь приректи себе на марну витрату сил і часу, на розробку того, що вже вивчене або не представляє наукового інтересу.

Не потрібно спокушатися з приводу легкого, випадково-щасливого вибору теми. Зупинитися на якійсь важливій і злободенній проблемі може лише той, хто глибоко і серйозно займається цим колом питань, накопичив певний запас фактичного матеріалу, знайомий з основним колом джерел і літератури. Отже, тема наукового дослідження повинна зростати з особистих наукових зацікавлень, занять в наукових гуртках тощо.

Інакше кажучи, вибір теми - це результат порівняно тривалого процесу вивчення якого-небудь періоду або крупного розділу вітчизняної історії. Унаслідок такого вивчення викристалізовується та тема, проблема, ті завдання, які ще не вирішені або недостатньо вирішені, а з них потрібно зупинитися на тому, що найбільш відповідає вашим схильностям і інтересам. Відомий російський історик Н. М. Дружінін писав із цього приводу: «І самому собі, і своїм аспірантам я завжди радив розрізняти три кола проблем, які витікають з попереднього вивчення літератури: 1) проблеми, поставлені і досліджені попередніми авторами; 2) проблеми, поставлені, але недосліджені або досліджені недостатньо чи невірно; 3) проблеми, які мають бути поставлені і досліджені, але випали з поля зору попередніх авторів».

Зрозуміло, вибирати тему потрібно завжди за порадою наукового керівника, що є обізнаним з проблемою, що є об’єктом зацікавлення учня. Такий контакт дасть можливість уникнути помилок, вірно визначити хронологічні і географічні рамки роботи, коло питань тощо, бо дуже широка тема неминуче спричинить поверхневість при освітленні конкретних фактів, дуже вузька – позбавить можливості зробити обґрунтовані висновки.

Вибрана тема має бути актуальною. Слід застерегти учнів від спрощеного розуміння цього терміну. Актуально не лише те, що ближче до нашої дійсності, і не лише те, що з тих або інших причин не вирішено раніше. Недосліджених історичних сюжетів ще багато, але далеко не всі вони мають актуальність сьогодні, або, точніше кажучи, не всі вони актуальні в рівній мірі.

Актуальною тема стає через подальше накопичення і розвиток історичних знань, і в першу чергу історичних джерел.

Якою б не була тема – з галузі історії України, історичного краєзнавства, етнології, релігієзнавства і т. п., – вона має бути розглянута не лише з боку конкретно-історичної (всебічний аналіз, висвітлення фактів або подій), але і з боку теоретичної. Мало показати гарне знання фактичного матеріалу, потрібно ще й продемонструвати уміння теоретично його осмислити і узагальнити. Лише в цьому випадку можна зробити вірні висновки і не випустити з уваги найголовніші аспекти теми, місце явища в загальному історичному процесі.

Тему краще обирати зовсім нову, або недостатньо вивчену, щоб уникнути повторень – «винаходу велосипеда» вдруге.

Практика показує, що правильно обрати тему – це значить наполовину забезпечити її успішне виконання. Доцільно, щоб теми висвітлювали конкретні історичні проблеми історії України або конкретного регіону. Наприклад, у ході роботи над темою «Населення міст і містечок Подільської губернії в кінці ХVІІІ – початку ХХ ст.» учнем були вивчені історичні джерела та література, що дозволяють з’ясувати кількісні та якісні показники, пов’язані із етно-конфесійним та соціальним складом населення, економічні показники розвитку міст і містечок (промисли, торгівля, ярмарки тощо). Тобто для дослідження обирають такі наукові проблеми, які мають безсумнівну актуальність(наукову і пізнавальну), новизну і які у подальшому можуть бути використані в навчальному процесі для формування в учнів певних понять, пізнавальних інтересів, удосконалення дослідницьких умінь і навичок.

Щоб вірно обрати її тему, необхідно врахувати наступне:

- тема повинна бути для Вас цікавою;

- вона повинна бути актуальною;

- важливим критерієм при виборі теми є доступність джерел (документальних матеріалів та спеціальної літератури);

- тема повинна бути якомога більш конкретною (потрібно чітко визначити хронологічні рамки, регіон та предмет дослідження і торкатись певного питання).

Нерідко учні обирають занадто широкі або надто загальні теми і в таких випадках завжди існує небезпека не розкрити її зміст чи збитися на манівці написання суто реферативної роботи. Перевага надається темі, при розробці якої учень може виявити максимум особистої творчості та ініціативи. Разом із керівником необхідно визначити коло аспектів дослідження теми. Надмірна широта охоплення заважає глибині і ґрунтовності розробки теми, а на більш вузькій темі дослідник має більше можливостей повноцінно виконати роботу. Слід звернути увагу на ступінь вивчення даної проблеми в історичній літературі.

Назва теми дослідження повинна бути зрозумілою, короткою, лаконічною. Не бажаною є назва, що розпочинається словам: «До питання…», «До проблеми…», «Деякі питання (аспекти, проблеми)…» тощо. У назві не слід використовувати ускладнену термінологію. Наприклад: неправильно – «До проблеми про німецьку колонізацію на Поділлі в кінці ХVІІІ – початку ХХ століття», правильно - «Німецька колонізація на Поділлі в кінці ХVІІІ – початку ХХ століття».

Враховуючи вище сказане, зробимо висновок про те, що тема роботи повинна бути:

а) актуальною, як з практичної, так і з теоретичної точок зору;

б) не досить важкою для учня, враховуючи обсяг його знань та інтелектуальні можливості;

в) посильною для виконання в ході одно-дворічної роботи в МАН;

г) достатньо забезпеченою історичною літературою та джерельною

базою;

д) цікавою для дослідника, що буде стимулювати його пошукову ініціативу.

Обрану тему треба не тільки обдумати, вибрати, по годити з науковим керівником, а й затвердити на засі данні відповідної секції.

Під час процедури обговорення і затвердження теми можуть виникнути ряд питань, цінних думок і пропо зицій, навіть – щодо формулювання самої теми.