Порівняльний аналіз

Наведено основні аспекти формування Звіту про рух грошових коштів, використовуючи міжнародний та вітчизняний досвід, порівняно П(С)БО 4 “Звіт про рух грошових коштів” та МСФЗ 7 “Звіти про рух грошових коштів”, як основних нормативних актів, що регулюють порушене в статті питання та узагальнено необхідність використання положень, закладених в МСФЗ 7, підприємствами України.

Проблеми відображення руху грошових коштів у фінансовій звітності за міжнародними та вітчизняними стандартами, засади формування і подання Звіту про рух грошових коштів, як елемента фінансової звітності підприємств України, закладені в П(С)БО4 “Звіт про рух грошових коштів,затвердженому наказом МінфінуУкраїни від 31.03.99 р. № 87 (далі П(С)БО 4).

Згідно з п. 4 П(С)БО 4 грошовими коштами є: готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання, а грошовими еквівалентами — короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості. У міжнародній практиці складання Звіту про рух грошових коштів також передбачене та регулюється:

• IAS (Міжнародні стандарти фінансової звітності) — International Accounting

Standards, що носять рекомендаційний характер, їх дотримання працівниками бухгалтер-ської служби підприємств і організацій є добровільним і узгоджується з національними положеннями кожної країни окремо;

• GAAP (Загальноприйняті бухгалтерські принципи) — Generally Accepted

Accounting Principles. Це є положення з теорії і практики бухгалтерського обліку, що використовуються в США і є однією з найбільш відомих і розвинутих систем обліку та звітності.

Приведення системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні у відповідність до міжнародних стандартів фінансової звітності торкнулося також і Звіту про рух грошових коштів та П(С)БО 4, як основного нормативно-правового документа, що регулює створення цього фінансового звіту в нашій країні, привнісши певні, характерні для міжнародної бухгалтерської практики, риси, проте не позбавивши його національних особливостей.

Аналіз спільних рис у методиці складання Звіту про рух грошових коштів за П(С)БО 4 та МСФЗ 7. Спільними рисами у П(С)БО 4 та МСФЗ 7 щодо побудови, розкриття інформації та подання Звіту про рух грошових коштів є:

1) Згідно з П(С)БО 4 метою складання Звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період (п. 5 П(С)БО 4). В МСФЗ 7, крім цього, особлива увага акцентується на наданні користувачам фінансових звітів основи для оцінки спроможності підприємства генерувати грошові кошти та їхні еквіваленти, а також потреби підприємства щодо використання цих грошових коштів.

Тобто наявним є ухил у бік аналізу платоспроможності підприємства та часу генерування грошових коштів компанією, зокрема для сплати своїх боргів (йдеться про ліквідність). Ця інформація особливо важлива для потенційних кредиторів підприємства.

Є ще два фактори, виділених МСФЗ 7, що не суперечать П(С)БО 4, які змушуютьговорити про доцільність складання Звіту про рух грошових коштів:

• зіставність звітності про результати діяльності різних підприємств, що дає змогу порівняти ці результати з аналогічними інших компаній галузі і визначити своє положення на ринку подібних продуктів та побудувати стратегію подальшого розвитку фірми;

• інформація про рух грошових коштів протягом попередніх періодів часто використовується як показник суми, періоду та визначеності майбутнього руху грошових коштів, тобто дозволяє прогнозувати потоки грошових коштів (cash flows) від тих чи інших видів діяльності на коротко- чи довгострокову перспективу, що фактично означає складання касового плану, як основного планового документа для прогнозування і контролю грошових надходжень і витрат протягом певного часового проміжку.

2) Звіт про рух грошових коштів розмежовує грошові потоки протягом певного періоду від операційної (operating activities), інвестиційної (investing activities) та фінансової діяльності (financing activities), що пов’язано з необхідністю отримання інформації, яка б:

а) давала користувачам фінансової звітності змогу оцінювати та контролювати вплив цих видів діяльності на фінансовий стан підприємства і суму його грошових коштів та їхніх еквівалентів (далі — грошові кошти);

б) використовувалася для оцінки взаємозв’язку наведених вище видів діяльності та формування висновків про ступінь даного взаємозв’язку [3, с. 145];

3) Негрошові операції не включаються до звіту про рух грошових коштів, оскільки не належать до руху грошових коштів протягом звітного періоду, незважаючи на їх вплив на розмір капіталу та активів підприємства [3, с. 155]. Прикладом негрошових операцій є:

• бартерні операції, як прямий безгрошовий обмін товарами чи послугами, що змінює структуру активів підприємства (основних засобів, продукції, запасів тощо);

• реєстрація статутного капіталу і випуск акцій, як цінних паперів, що засвідчують участь у статутному капіталі акціонерного товариства (дана операція змінює структуру капіталу підприємства);

• отримання необоротних активів за договорами фінансової оренди, що передбачає передачу орендарю всіх ризиків та вигод, пов'язаних з правом користування та володіння таким активом (відповідно зміна відбувається в активах підприємства).

4) Одна операція може охоплювати рух грошових коштів від різних видів діяльності. У такому випадку інформацію про рух грошових коштів слід наводити окремо у складі відповідних видів діяльності (п. 7 П(С)БО 4). При цьому і П(С)БО 4 і МСФЗ 7 сплату податків на прибуток звичайно класифікують як частину операційної діяльності (для цього у Звіті про рух грошових коштів згідно П(С)БО 4 виділений рядок 140 — “Сплачені податки на прибуток”), однак в деяких специфічних ситуаціях такий рух грошових коштів можна класифікувати як інвестиційну або фінансову діяльність;

Отже, навівши спільні риси та основні відмінності при формуванні Звіту про рух грошових коштів за національними та міжнародними стандартами, слід зробити висновок про їх схожість в деяких принципових питаннях (мета, розмежування грошових потоків за видами діяльності тощо) та неподібність в певних аспектах (сфера застосування, методика звітування про рух грошових коштів від операційної діяльності тощо), що дає широкі можливості вітчизняним підприємствам по використанню положення МСФЗ 7 не тільки для подання Звіту про рух грошових коштів закордонному інвестору (як необхідність), але й для внутрішньоуправлінських потреб (як засіб управління грошовими потоками). У зв’язку з цим можна стверджувати, що даний напрям досліджень є актуальним і вимагає детального та ґрунтовного вивчення і аналізу з позицій як бухгалтерського, так і управлінського обліку.

1. П(С)БО 4 “Звіт про рух грошових коштів”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87. 2. Пилипенко І.І., Редько О.Ю.. Основи бухобліку за міжнародними стандартами (МСФЗ): Навч. посібник. — К., 2001. — 184 с. 3. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку 2000 / Перекл. з англ. за ред. С.Ф. Голова. — К.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 2000. — 1272 с.