1.2. Джерела історії економіки та економічної думки

Як і всяка фундаментальна наука, дисципліна «Історія економіки та економічної думки» розвивається на фундаменті суми первинних об'єктивних даних і відомостей, які представляють дослідникові початковий матеріал для аналізу, висновків, узагальнень.

Цю стартову інформацію можна отримати з першоджерел. В історії економіки та економічної думки джерела діляться на дві основні групи. До першої групи відносяться матеріальні джерела:

- дані археологічних розкопок, які представляють дослідникові матеріальні свідоцтва повсякденного життя, господарської діяльності, культури і побуту стародавніх народів, що жили десятки або навіть сотні тисяч років тому;

- пам'ятники, архітектура (стародавні міста, храми, церкви, собори, монастирі, фортеці і замки, палаци і окремі будинки), які дають можливість отримати цінні відомості про рівень розвитку техніки, наукових знань, технологій, матеріального добробуту народів тих або інших країн в різні історичні епохи;

- зразки знарядь праці, техніки, обробки ґрунту, металів; верстати, механізми, устаткування попередніх епох; засоби ведення бойових дій і захисту від нападу, вимірювальні прилади тощо;

- предмети побуту (меблі, взуття, одяг, посуд, прикраси, музичні інструменти, ювелірні вироби тощо);

- витвори мистецтва і предмети релігійних культів і обрядів (картини, ікони, скульптури, гравюри, фрески, мозаїки тощо);

- зразки стародавніх грошей.

Всі ці вищезазначені джерела дозволяють скласти комплексне уявлення про рівень розвитку матеріального виробництва народів тих або інших країн, їх господарської діяльності, досягнень науки, технологій, рівня матеріального добробуту різних шарів суспільства, культури, духовного життя людей в різні історичні періоди.

До другої групи джерел відносяться письмові джерела:

- архівні документи (стародавні рукописи, зведення законів, статути міст і цехових гільдій, статути, літописи, хроніки, акти навігації, церковні приходські книги тощо);

- письмові демографічні відомості і перш за все дані переписів населення;

- законодавчі і інші нормативні акти держави, що так або інакше відносяться до економічної діяльності, перш за все - закони про бюджети, податкові кодекси тощо;

- опубліковані рукописи видатних економістів;

- звіти суб'єктів господарський-економічної діяльності (банків, корпорацій, компаній тощо);

- статистичні збірки;

- мемуарна література відомих мандрівників, етнографів, мореплавців;

- художня література, в якій також можна зустріти цікаві факти і свідоцтва про рівень матеріального життя і господарської діяльності людей.

1.3. Методи історії економіки та економічної думки

Під методами історико-економічного дослідження мається на увазі сукупність способів і прийомів вивчення історичних та економічних джерел, конкретні наукові технології, які дозволяють досліджувати, узагальнювати, аналізувати ті або інші джерела і на основі цього робити відповідні висновки, вибудовувати наукові концепції, моделювати теорії.

У сучасній історії економіки та економічній думці виділяють три основні групи методів.

І. Методи загальнонаукового пізнання, до яких відносяться: описовий, логічний, класифікаційний.

ІІ. Методи спеціального історико-економічного дослідження:

а) хронологічний, який припускає вивчення явищ або подій в їх хронологічно послідовній еволюції, що дозволяє краще прослідкувати причинно-наслідкові зв'язки;

б) синхронний, який заснований на паралельному вивченні схожих процесів або явищ в різних країнах в різні історичні періоди;

в) метод історичної періодизації дозволяє виявити базові, ключові процеси в історії різних країн і, відштовхуючись від них, позначити історичні епохи з відповідними для них характерними економічними особливостями;

г) системно-структурний метод припускає вивчення того або іншого історико-економічного явища або процесу через вивчення основних структурних компонентів цього явища як щодо самостійних доданків єдиного цілого;

д) історико-типологічний метод заснований на виявленні загальних, схожих рис і характеристик в різних явищах економічному життю і встановленні на цій основі причинно-наслідкових зв'язків;

ІІІ. Третя група методів заснована на використанні в історії економіки та економічній думки досягненні ряду наук, які раніше, як правило, не застосовувалися для історичного або економічного дослідження (кібернетика, соціологія, психологія, біологія тощо). Такі методи можна умовно позначити як модерністські і віднести до їх числа наступні:

а) метод комп'ютерного історико-економічного моделювання;

б) метод математичної історико-економічної статистики;

в) соціологічний метод;

г) метод ментально-психологічного вивчення економічних явищ або процесів.

Використовуючи всю сукупність вище позначених методів економіст здатний відтворити адекватну картину історичної та економічної еволюції і зробити вірні висновки.