Тема 7. Країни Центральної та Східної Європи в 20-30-х рр.

ХХ ст.

Конфедерація (від лат. confoederatio – спілка, об'єднання) – 1) союз окремих суверенних держав, які, зберігаючи свою незалежність, добровільно об'єдналися для вирішення спільних проблем, переважно зовнішньополітичних і воєнних; 2) спілка, товариство, об'єднання якихось організацій.

Режим «санації» («оздоровлення») – режим особистої влади Юзефа Пілсудського в Польщі, встановлений після державного перевороту 1926 р. Передбачав надання диктаторських повноважень керівнику Польської держави, суттєве обмеження ролі сейму (вищого законодавчого органу Польщі), політичних партій, свободи преси та друку; відсутність будь-якої панівної ідеології, в економіці – централізоване управління. Загалом режим «санації» в першій половині 1930-х рр. помітно еволюціонував вправо, але все-таки сприяв політичній стабілізації в Польщі.

Сепаратистський рух (від лат. separatus – відокремлення) – рух за відокремлення, прагнення певних політичних сил до відділення, відособлення країни або певної її території до іншої країни. У багатонаціональних державах – рух національних меншин до відокремлення і створення власної держави або до встановлення автономного самоврядування.

Федерація (від лат. foederatio – союз) – 1) форма державного устрою; союзна держава, що складається з ряду держав або державних утворень, кожне з яких, поряд із загально федеральними, має власні законодавчі, виконавчі і, як правило, судові органи; 2) союз товариств або організацій.

Тема 8. Сутність авторитаризму та тоталітаризму

Нацизм (від назви Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини – нацистської партії) – одна з назв німецького фашизму. Основні положення нацизму були викладені в програмі Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (НСДАП, 1919-1945 рр.), яку з 1921 р. очолював А.Гітлер. Націонал-соціалісти відстоювали расову теорію, згідно якої німці – нащадки арійців – проголошувалися «вищою расою», а всі інші нації – «неповноцінними». Планувалося території, де проживали «неповноцінні» з точки зору нацистів народи, зробити «життєвим простором» для німців, чому мало передувати фізичне винищення або перетворення на рабів місцевого населення. Расова теорія німецького націонал-соціалізму істотно відрізняла його від італійського фашизму, який не мав чіткої расової спрямованості.

Фашизм (від італ. fascismo – пучок, зв’язка, об'єднання) – соціально-політичний рух, ідеологія і державні режими тоталітарного типу; політичний рух, що протиставляє інститутам і цінностям демократії так званий новий порядок і надзвичайно жорстокі засоби його утвердження. У вузькому розумінні – феномен політичного життя Італії та Німеччини 20-40-х рр. ХХ ст. Фашизм спирається на масову тоталітарну політичну партію (прийшовши до влади, вона стає державно-монопольною організацією) і незаперечний авторитет «вождя», «фюрера». Тотальний, у тому числі, ідеологічний, масовий терор, шовінізм, що переходив у геноцид щодо «неповноцінних» народів і соціальних груп, ворожих йому цінностей цивілізації – неодмінні риси ідеології і політики фашизму, який спирається переважно на соціально знедолені групи населення в умовах кризи. У 1919 р. у Мілані (Італія) Б.Муссоліні об'єднав навколо себе розрізнені групи націоналістів і соціалістів і заснував «Фашіо ді комбаттіменто» - «Союз боротьби».