1.2. Види та форми зайнятості.

В економічній науці виділяють такі види зайнятості: повну, ефективну і раціональну.

Повна зайнятість означає створення матеріально-технічних, організаційних, соціально-економічних умов, які забезпечили б можливість працевлаштування працездатного населення. Вона забезпечується при рівні безробіття, який дорівнює природному рівню.

Ефективна зайнятість забезпечує баланс між попитом та пропозицією робочої сили, відповідність наявної кількості робочих місць професійно-кваліфікаційній робочій силі. Вона спрямована на скорочення ручної, непрестижної та важкої праці.

Раціональна зайнятість визначається ефективністю трудової діяльності, поєднанням повної і ефективної зайнятості. Вона визначається суспільною корисністю результатів праці; оптимальністю суспільного поділу праці; кількісною і якісною відповідністю робіт і працівників; економічною доцільністю робочих місць.

Форми зайнятості являють собою організаційно-правові способи та умови використання людської праці і розрізняються між собою:

1. За формами організації робочого часу:

• повна – зайнятість протягом повного робочою дня (тижня, сезону, року), яка приносить дохід в нормальних для даного регіону розмірах;

• неповна – зайнятість працівника на умовах робочого часу, що менший від норми часу, передбаченої законодавством, і може встановлюватися за договором між працівником і роботодавцем з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

2. За характером організації робочих місць та робочого часу:

• стандартна – це зайнятість, що характеризується стабільністю трудових відносин, стаціонарністю робочого місця, повною нормою робочого часу;

• нестандартна – це зайнятість, що характеризується протилежними ознаками.

3. За статусом діяльності:

• основна (первинна) – це зайнятість на основному місці роботи, тобто там, де робітник отримує надійний і регулярний дохід, де знаходиться трудова книжка;

• додаткова (вторинна) – добровільна додаткова постійна або тимчасова діяльність осіб, які мають основну роботу.

4. За стабільністю трудової діяльності:

• постійна – це зайнятість із відносно стабільним місцем роботи;

• тимчасова – це зайнятість з тимчасовим, епізодичним, сезонним характером роботи.

5. За формами правового регулювання використання робочої сили:

• регламентовану (легальну) – це зайнятість, яка законно зареєстрована в офіційній економіці;

• нерегламентовану (нелегальну) – це зайнятість, яка не зареєстрована в офіційній економіці, а саме: вулична торгівля, домашнє виробництво, особисте підсобне господарство з реалізацією продукції без реєстрації, зайнятість на підприємствах тіньового сектору економіки і т. ін..

Загалом класифікацію видів зайнятості проводять за характером діяльності, соціальною, галузевою належністю, територіальною ознакою, рівнем урбанізації, професійно-кваліфікаційною ознакою та видами власності

1. За характером діяльності виділяють:

   1. економічно-господарську зайнятість, тобто всі види діяльності зі створення валового продукту й національного доходу;

   2. службову зайнятість, пов'язану зі службою в Збройних силах, роботою на вибраних, назначених посадах;

   3. соціальну зайнятість, яка пов'язана з виконанням функцій соціального характеру (творча, інтелектуальна зайнятість, навчання, релігія, а також догляд за дітьми, людьми похилого віку та інвалідами).

2) За соціальною належністю зайнятість визначає робітників, службовців, управлінський персонал (менеджери); фермерів, підприємців.

3) За галузями народного господарства та сферами виробництва визначається зайнятість:

1. у матеріальному виробництві;

2. невиробничій сфері;

3. окремих крупних галузях народного господарства.

4) Територіальна ознака вивчає зайнятість за окремими регіонами, адміністративно-господарськими одиницями; рівень урбанізації — зайнятість у міській місцевості

5) За статево-віковою ознакою виділяють чоловіків та жінок; молодь, осіб середнього та похилого віку.

6) За видами власності визнається зайнятість на підприємствах і в організаціях, які відносяться до різних видів власності: державної, приватної, або колективної.