18. Основний і оборотний капітал.

Оборотний капітал ( підприємства, фірми, інших установ) – це такий капітал, який бере участь у виробничому процесі і отриманий дохід дальше переноситься на створення продукції. Цей капітал є повністю в русі і призначений для розширення виробництва. До нього входять купівля засобів виробництва, ресурсів, праця людей.

Основний капітал - це головний капітал, який виконує переважно виробничу функцію ( будівлі, устаткування, машини та ін.). Цей капітал потребує постійного оновлення з боку виробника. Застаріла техніка і устаткування приноситиме великі затрати на виробництво товарів і буде не конкурентною на ринку товарів та послуг.

Для основного капіталу є така характерна ознака як знос капіталу, він поділяється на:

1. Фізичний знос – це втрата основного капіталу під дією природи або виробітку.

2. Моральний знос – це такий знос капіталу, при якому подальша експлуатація даного предмета приносить збитки Амортизація – це поступове оновлення основного капіталу за допомогою відрахувань з доходу підприємства.

Основні методи амортизації:

Метод рівномірного прямолінійного списання вартості основного капіталу ( тривалість 5 і більше років).

Метод прискореної амортизації ( тривалість 1 – 3 роки )

Капітал має велике значення як для кожного підприємця окремо, так і для всієї економіки загалом. І на кожний даний момент для капіталу зайнятого в певній сфері виробництва характерне певне співвідношення між функціональними його формами. Абсолютний обсяг капіталу підприємства визначається насамперед оптимальним розміром підприємства даної сфери, а значить величиною виробничого капіталу. Так, для роздрібної торгівлі або побутових послуг великого капіталу не потрібно, тоді, як, наприклад, машинобудування потребує великих капіталів, бо оптимальний розмір підприємства тут значно більший. Чим довший процес виробництва, тим більше повинен бути виробничий капітал.

19. Заробітна праця, як ринкова ціна праці.

Заробітна плата – це грошовий вираз вартості і ціни товару робоча сила, а також відносин між капіталістами і найманими робітниками з приводу формування умов праці, ефективності функціонування, привласнення необхідного продукту.

Розмір заробітної плати залежить від співвідношення попиту і пропозиції, зростання потреб, підвищення продуктивності та інтенсивності праці, від освітнього і кваліфікаційного рівня працівників, організованості робітничого та профспілкових рухів, якості національного трудового законодавства та ін.

Сутність заробітної плати повніше розкривається у виконуваних нею функціях.

- Відтворювальна функція означає забезпечення розширеного відтворення вартості робочої сили працівника;

- Стимулююча функція передбачає, що заробітна плата стимулюватиме високоефективну працю;

- Розподільча функція передбачає стимулювання припливу робочої сили в одні сфери і галузі та її відпливу з інших.

Заробітна плата існує у двох основних формах: почасовій і відрядній.

Почасова (погодинна) заробітна плата – це плата за певну тривалість відпрацьованого часу. Вона виплачується згідно із трудовою угодою і погодинною ставкою заробітної плати.

Відрядна заробітна плата залежить від обсягу виконаної роботи або кількості виробленого продукту за одиницю часу.

Номінальна заробітна плата – це сума грошей, яку отримують робітники і службовці згідно з оцінкою вартості робочої сили. Вона включає в себе податки та інші обов’язкові платежі із заробітків.

Розміри номінальної заробітної плати не дають реального уявлення про життєвий рівень працівників, їх споживання.

Реальна заробітна плата – кількість товарів і послуг, які можна придбати за номінальну заробітну плату за існуючого рівня цін після відрахування податків та інших платежів.

Отже рівень реальної заробітної плати залежить від: 1) номінальної заробітної плати; 2) рівня цін на життєві блага; 3)рівня податків.

Мінімальна заробітна плата – це мінімально допустимий рівень оплати робочої сили та результатів праці у формі місячного заробітку або погодинних тарифних ставок.

Основою розрахунку мінімальної заробітної плати є прожитковий мінімум. В Законі України „ Про прожитковий мінімум”, прожитковий мінімум визначається як вартісна величина набору продуктів харчування, достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини і збереження її здоров’я, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Проте мінімальна заробітна плата може бути й нижчою за прожитковий мінімум, що залежить від рівня економічного розвитку країни.