Транскрипційний фактор ар-1

Фактор АР-1 утворюється внаслідок поєднання факторів Fos і Jun, які активуються в кінці різних каскадів МАР-кіназ. [ Загальна схема активаціїї МАР-каскаду:

Великі адапторні білки (LАТ, ВLNK та ін.) —> Маленькі адапторні білки (СGrb2 та ін.) —> Фактори, що заміщують гуа­нін (Sos, Vav) —> G-білки (Ras, Rho) —> МАРККК—> МАРКК—> МАРК —> Активація генів транскрипційних фак­торів].

1) адапторні білки→Sos (фактор заміни ГДФ на ГТФ) →

Ras (g-білки= ГТФази) → Raf (кіназа кінази МАР-кінази= МАРККК)→Mek(кінази МАР-кінази= МАРКК)→Erk (МАР-кіназа= MAPK). Ці фактори активують експре­сію генів, які необхідні для переходу клі­тини в активний стан, тобто на початок клітинного циклу. МАР-кіназа Erk спричиняє активацію фактора транскрипції Elk, який спричиняє транскрипцію гену FOS.

2) адапторні білки→ Vav (фактор заміни ГДФ на ГТФ) → Rho(G-білки= ГТФази) → Мекк (МАРККК) → Jnkk (МАРКК) → Jnk (MAPK).

МАР-Кіназа Jnk (від англ. Jun-N-terminal kinase — кіназа N-кінця фактора Jun) зумовлює активацію протоонкогена Jun.

Продукти протоонкогенів Jun і Fos об'єднуються, внаслідок чого утворюєть­ся фактор транскрипції АР-1, що є голов­ним результатом передачі сиґналу по каскаду МАР-кіназ та ініціює транскрип­цію генів, необхідних для поділу клі­тини.

Протоонкогени Jun і Fos можуть також активуватись рядом інших, фосфорильованих за участі кіназ МАР-каскаду, транскрипційних факторів (Ets, ATF2,Tcf і т.д.). Протоонкогени Jun і Fos отримали назву генів ранньої відповіді (в культурі клітин вони активуються і досягають максимума вже через 30 хв після дії мітогену).

Таким чином, в Т-клітинах однією з найважливіших функцій транскрипційних факторів АР-1, NF-кВ, NF-AT є стимуляція експресії ІЛ-2, який сприяє проліферації і диференціації цих клітин. Промотор гену ІЛ-2 містить ряд регуляторних елементів, серед яких конститутивно синтезований Oct1. Проте лише об'єднання всіх факторів може привести до експресії гену. Таким чином промотор гену ІЛ-2 об'єднує результати роботи всіх трансдукційних шляхів з метою активації синтетичних процесів, а саме синтезу ІЛ-2, тільки за певної необхідності.

Загальна спрощена схема передачі сигналу від антиген-специфічного рецептору т лімфоцитів

Трансдукція сигналу від В-клітинного рецептору відрізняється лише учасниками процесу, хоча перебіг подій зберігається.

Загальна спрощена схема передачі сигналу від антиген-специфічного рецептору в лімфоцитів

Загальна схема передачі сигналу від антиген-специфічних рецепторів Т- і В- лімфоцитів

Корецептори т- і в-клітин

Більшість взаємодій антигену з Т і В лімфоцитами, при­наймні у первинній імунній відповіді, є низькоафінними. Корецептори збільшують авідність взаємодії рецепторів з антигеном, а також підсилюють інтенсивність сигналу про розпізнавання антигену, який переда­ється в клітину. Отже корецеп­тори, що знаходяться поряд з ТкР або ВкР, розпізнають структури, просторово набли­жені до антигену.

До корецепторів Т-клітин належать молекули CD8 у Т-кілерів і СD4 у Т-хелперів. На В-клітинах корецептор представлений комплексом з трьох моле­кул - СD19/СD21/ТАРА.

Корецептори Т-клітин мають специ­фічність до константних доменів МНС. Причому корецептор Т-кілерів СD8 розпі­знає константний домен

α3 МНС І, а ко­рецептор Т-хелперів СD4 — константний домен β2 МНС II. Таким чином, наявність корецепторів на Т-клітинах зумовлює той факт, що Т-кілери розпізнають антиген у комплексі з МНС І , а Т-хелпери — в комп­лексі з МНС II. Таким чином, з однією молекулою МНС (в різних її ча­стинах) зв'язуються як Т-клітинний рецептор, так і СD4/8 (правило 8 :

СD4 х МНС II= 8 ;СD8 х МНС І = 8). Своєю цитоплазматичною частиною корецептори зв'язуються із тирозиновою кіназою Lck (кіназа родини Src-першого ешелону), "притягуючи" її до Т-клітинного рецепто­ру, що підвищує ефективність передачі сигналу.

Корецепторний комплекс СD19/СD21/ТАРА В-клітин взаємодіє з С3dg-компонентом комплементу, який сорбується на бактеріальних клітинах, циркулюючих комплексах антигенів з антитіла­ми, агрегованих антигенах тощо.

Корецептор В-клітин асоційований з тирозиновими кіназами Fyn або Lyn.

Отже, розпізнавання антигену Т- і В-клітинами часто супроводжується розпізнаванням до­даткових структур, що безпосередньо кон­тактують з антигеном