2.3. Методичні прийоми правового навчання

Використовуючи різні методи навчання, ми здійснюємо певні дії, які спрямовані на те, щоб вирішити поставлені завдання. Вони-то і складають поняття "Методичні прийоми". Дидакт М.И. Махмутов називає їх "складовою частиною методів".

Методичний прийом – цей приватний засіб, за допомогою якого в сукупності з іншими засобами реалізується той або інший спосіб пізнання правової дійсності і придбання навичок в області права. Так, учитель формулює перед навчаними певну проблему, пропонує подумати над низкою проблемних запитань і т. д.

Багато юридичних дефініцій (право, правопорушення, відповідальність та ін.) учитель розкриває шляхом пояснення. Цим поняттям називають важливий прийом викладання правової теорії. Пояснюючи матеріал, учитель права показує сенс правових явищ, що вивчаються, взаємозв'язок його складових, представляє оцінки, виведення.

Практика показує, що при постійному домінуванні такого прийому на учбовому зайнятті знижується пізнавальна активність школярів, які отримують в готовому виді правову інформацію. Їх завдання полягає в тому, щоб зрозуміти її і запам'ятати.

При рішенні правових завдань, в яких вимагається розібратися в тому, що стався, встановити суть справи і дати вірне пояснення, використовується прийом міркування. З його допомогою роз'яснюються окремі положення, які підводять учнів до виведень, висновків. Якщо учитель використовує цей прийом при поясненні нового правового матеріалу, необхідно продумати серію взаємозв'язаних питань. Відповіді на них педагог може давати в готовому виді.

Основний стиль вербального спілкування в області навчання праву –діалогічний. Значить, проведення зайняття тільки у формі монологічного викладу навіть цікавого правового матеріалу не стане ефективним способом формування правових знань і умінь навчаних.

Деякі прийоми словесної комунікації.

1. Логічне осмислення правового явища. У такому разі учитель систематизує яскраві факти у своїй промові. Наприклад, розповідаючи про те, як йшов процес формування окремих норм права, учитель роз'яснює школярам суть юридичних правил, що закріпилися в чинному законодавстві. Так, в нинішньому Сімейному кодексі країни є норма, що забороняє реєструвати шлюб між людьми, що мають близьку спорідненість. Шкідливі наслідки спорідненого кровозмішення люди помітили давно. А тому історія такого правила дуже довга.

2. Роз'яснення. В цьому випадку учитель показує суть того або іншого юридичного правила, ілюструє його численними прикладами для міцнішого запам'ятовування. Припустимо, на уроці відпрацьовуються навички практичного характеру – складання позовних заяв в судові органи з метою захисту своїх прав. Починаючи роботу, учитель повинен роз'яснити особливості такого документу, принципи і правила його складання. Таким чином, методи словесного характеру взаємодіють з практичними.

3. Деталізація. Пояснюючи суть певного правового явища, учителеві необхідно звернути увагу на окремі складові його частини. Наприклад, розбираючи з точки зору теорії права дефініцію "злочин", учитель звертає увагу навчаних на елементи, що утворюють його склад (таким чином, за допомогою прикладів, можна детально розглянути суб'єкт, об'єкт, суб'єктивну і об'єктивну сторони явища).

4. Різнобічна оцінка. Такий прийом характеризується високим рівнем викладу матеріалу. Припустимо, в старших класах при вивченні поняття "право" школярі виявляють існування численних підходів в науці до цього поняття. Аналізуючи деякі школи права (нормативістську, соціологічну, психологічну або природно-правову), що навчаються вчаться зіставляти позиції мислителів, юристів і виділяти їх позитивні і негативні сторони зі своєї точки зору. Так вони починають розуміти, що багато явищ правової дійсності, незважаючи на суворість і чіткість правових норм, не можна оцінити однозначно. У багатьох випадках потрібно детальний розгляд додаткових фактів і інш. 5. Виявлення тенденції. На уроках права нерідко використовуються прийоми історичного аналізу того або іншого правового явища з метою виявлення тенденцій його розвитку. Наприклад, особливостями розвитку сучасної системи права в країні є посилення человековедческих підходів законодавця при створенні норм права, розширення частки права, інтеграція з міжнародними нормами права і інш.

5. Особливе значення факту. Аргументовані відповіді – важлива вимога учителя права до своїх учнів, які саме на його уроках повинні відпрацювати уміння доводити свою позицію з питання, давати конкретну пораду при вирішенні конфліктної правової ситуації. Учитель права повинен мати на увазі, що при одноразовому ознайомленні з правовим матеріалом учень може легко запам'ятати три-чотири факти. В зв'язку з цим складання плану уроку, а також виділення мініпитань, які слід засвоїти, необхідно засновувати на вказаній кількості складових частин.

Учитель права повинен знати місце теми в програмі курсу. Як правило, теоретичні питання права і норми Конституції вивчаються на перших уроках. Педагог складає поурочне планування і визначає структуру теоретичного матеріалу. Для цього йому необхідно прочитати теми з проблеми, викладені в підручнику, виписати провідні поняття, на які слід звернути увагу.

Учні можуть вивчати вказані теми по-різному. Залежно від рівня підготовленості класу педагог з'ясовує труднощі викладу теми в підручнику. Зазвичай вони пов'язані із складнощами в поясненні понять, відсутністю яскравих прикладів з життя.

Деякі фахівці звертають увагу на такі аспекти методики аналізу основного змісту теми з питань конституційного права:

а) виявлення місця теми в програмі;

б) визначення структури теоретичного матеріалу;

в) розкриття змісту основних правових понять: їх властивостей, співвідношення і явища, які вони відбивають;

г) розробка поурочного планування теми.

Методика вивчення теми на уроці включає наступні аспекти:

а) формування окремих понять теми (обгрунтування необхідності їх введення, способів їх вивчення);

б) аналіз зв'язків знань, які мають учні на цьому етапі вивчення теми;

в) застосування засобів навчання;

г) виявлення основних труднощів теми і їх подолання.

В процесі правового навчання велику роль грають інтелектуальні уміння учнів, які змінюються залежно від їх віку. Так, учні 9 класів повинні уміти аналізувати правову ситуацію, виділяючи правовідношення і його складові (суб'єкт, об'єкт, зміст), оцінювати поведінку сторін з точки зору правомірності і неправомірності, роз'яснювати суб'єктам правила їх поведінки і інш. А ось школярі третього ступеня навчання (10-11 класів) повинні уміти роз'яснювати провідні правові поняття, узагальнювати правові явища, аналізувати джерела права, здійснювати порівняльну характеристику правових явищ, складати важливі юридичні документи, готувати доповіді, проводити мінідослідження по темі і інш. Фахівці вважають, що в систему прийомів розумової діяльності при вивченні правових понять включаються прийоми словесно-понятійного мислення. Це аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, доказ, виявлення істотного, формулювання виведень, прийоми уяви і запам'ятовування.

Аналіз – це уявне розчленовування певного цілого явища на окремі його складові. Синтез припускає зворотне: створити на базі окремих елементів образ цілого.

Наприклад, школярі вивчають поняття "Злочин". Учитель права показує їм, що певна протиправна поведінка людини, що має ознаки злочину, можна подумки розділити на такі складові, як: суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна сторона, об'єктивна сторона. Далі учні подумки аналізують конкретну правову ситуацію, відповідають на питання.

При вивченні теоретичних питань використовують порівняння. Воно дозволяє виділити загальне і відмінне в правових поняттях, що вивчаються.

У молодших класах учитель може запропонувати школярам пам'ятку для проведення порівняння:

1. Виділи головні загальні ознаки явищ, що вивчаються.

2. Виділи основні питання, по яких здійснюватимеш порівняння.

3. Визнач, чим розрізняються явища.

4. Сформулюй виведення, дай пояснення після закінчення порівняння.

У середній школярі порівнюють різні соціальні норми. При цьому особливо виділяють норми моралі і права. Вони визначають, що ці поняття краще порівнювати з таких питань (у непідготовленому класі питання для порівняння учитель формулює сам): де існують, як набувають чинності, ким створюються, в чому виражені, які наслідки недотримання і інш. Далі виділяється загальне (ці норми регулюють громадські стосунки, пов'язані зі свідомою діяльністю людей і т. д.), а також відмінності (норми моралі у суспільній свідомості, а норми права виражені в джерелах і інш.) Висновок після вивчення цього питання таким шляхом школярі роблять самі (норми права і моралі взаємозв'язані між собою, відбивають інтереси і потреби людей в організованому спокійному суспільстві, є регуляторами громадського життя і т. д.).

Використовуючи порівняння, краще всього створювати схеми, таблиці.

Для того, щоб розібратися по суті правового поняття, явища, в методиці використовують прийом доказу. Припустимо, учні висловлюють визначене положення. Щоб його обґрунтувати, необхідно підібрати аргументи, які і будуть доказом висловленого.

ПАМ'ЯТКА

використання прийому доказу на уроках права :

1. Вислови думку, яка вимагає доказів (заздалегідь розберися в її суті).

2. Підбери аргументи, які підтверджують цю думку.

3. Зроби висновок.

У методиці навчання праву вироблені спеціальні прийоми роботи з підручником. Проте спочатку учитель повинен познайомити школярів із структурою підручника, розташуванням параграфів, його складників. Наприклад, підручники "Основи правових знань" мають наступну структуру параграфа: мотиваційна ситуація, основний текст, словник понять, питання для самоконтролю, завдання для самостійної роботи. На основі тексту книги, підручника школярі можуть складати розгорнутий план уроку. Для цього необхідно:

– прочитати увесь текст параграфа;

– розділити текст на окремі частини по сенсу;

– озаглавити частини параграфа, виділивши їх головну думку.

Школярі повинні привчатися виділяти головне і другорядне (додаткове) по темі, грамотно і чітко формулювати назви абзаців, що виділяються. У практиці зустрічаються складнощі в редактурному оформленні заголовків плану. У цій ситуації учитель повинен надати істотну допомогу.

Слід зауважити, що практика створила велику кількість методичних прийомів, за допомогою яких учителі права домагаються високих показників рівня навченої своїх вихованців. Наприклад, у рамках відомої методики критичного мислення виділяють окремі етапи повчального процесу на одному уроці. На першій стадії – "виклику" – продана методика впроваджена в російську систему навчання права завдяки діяльності регіональних організацій.

Виходить актуалізація тих знань, якими навчані вже володіють. З цією метою навчаним пропонують відповісти на певні питання, шляхом "мозкового штурму" запропонувати різні варіанти вирішення проблеми або визначення поняття. Учні висловлюють свою думку з питання в течії 2 хвилин. Усі відповіді записуються. Потім відбираються найбільш раціональні. Другу стадію називають "осмислення". На цьому етапі навчані вивчають нові поняття, осмислюють інформацію нової теми уроку. Вивчаючи, наприклад, теоретичні аспекти права, школярі можуть успішно працювати з текстом книги або джерела.. На основі роботи з текстом вибудовується таблиця. Третій етап дістав назву "рефлексія". Тут учні осмислюють те, що було вивчено, висловлюючи свою думку у формі виступів, групових обговорень або складаючи схеми, змістовні моделі. Свої думки можна оформити у вигляді есе (міні-твори).

У правовому навчанні існують і інші методичні прийоми. Наприклад, учитель пропонує навчаним прочитати правове завдання:

"Чи можна вважати вчинок школярки злочином"? Далі учитель просить відкрити хрестоматію і прочитати там витягання з Кримінального кодексу в якій визначена дефініція злочину. Школярам відводиться на виконання завдання 6 хвилин, впродовж яких вони аналізують інцидент, норми закону і складають схему поняття "злочин", позначивши його істотні ознаки, вказані в законі. Розглянемо прийоми, які можна використати в такій ситуації. По-перше, за допомогою прийому міркування з'ясовуються причинно-наслідкові зв'язки, розкривається співвідношення того, що сталося, з поняттям "злочин".

Одночасно можна створювати логічну схему. Учні читають статтю ККУ і виділяють головні ознаки поняття "злочин". Вони складають зображення поняття у вигляді малюнка, схеми. За прийомами навчальної діяльності приховані прийоми розумової діяльності. Тут учні за допомогою прийомів аналізу і доказу вирішують задачу. Вони приходять до висновку про малозначність і ненебезпеку вчинку учениці, показуючи, проте, що учениця поступила неправомірно.

Так, учні працюють з друкарським текстом вчаться його аналізувати і вичленяти головні ідеї.

М.Т.Студеникин виділяє письмово-графічні прийоми. Їх використання пов'язане із складанням схем, графіків, порівняно-юридичних таблиць, словників нових слів, виконанням малюнків.

У методиці роботи з текстом можна виділити роботу з юридичним словником, довідковою літературою, а також складання планів, опорних конспектів, схем та ін.

Особливий інтерес представляють прийоми роботи з пресою на правові теми. Так, при вивченні прав людини і громадянина на уроках права в старших класах можна запропонувати учням проаналізувати статті окремих газет, які учитель підбирає заздалегідь. Така робота проходить по групах. Учні читають матеріал, роблять необхідні виписки і вирізують статті. Школярі групують матеріал засобів масової інформації по трьох розділах: як захищаються права, як дотримуються права і як порушуються права. Далі представники груп роблять невеликий виступ про результати роботи. Учитель, як організатор цієї роботи, знайомить учнів з правилами аналізу правової інформації в статтях газет:

1. Прочитай уважно головні статті газети. Вибери ті, які потрібні.

2. Подумай, про які правові норми йде мова? Згадай ці правила.

3. Проаналізуй ситуацію. Якщо правила порушені, то які причини цього?

4. Вислови свою думку за змістом матеріалу.

5. Зроби висновок.

Звернемо увагу початкуючого учителя на деякі особливості методики вивчення юридичних понять.

Можна показати історію виникнення правової категорі та ївживання в юридичній науці. Багато юридичних термінів, вживаних в нашій мові, мають глибоку історію існування з часів римського права. Наприклад, слово "сервітут" означало право користування чужою земельною ділянкою, будовами з боку осіб, що не є їх власниками, але вимушених прибігати до такого користування. Правові терміни роз'яснюють через походження слова, пояснюючи прикладами його вживання в мові. Не треба на уроці представляти складні терміни, недоступні для розуміння школярам (в силу віку, невивченості питання та ін.). Учитель права повинен формувати юридично грамотну мову учня, звернувши увагу на вірність використання слів при спілкуванні (усному або письмовому). Автор вважає, що велику результативність в правовому навчанні показала так звана методика поза контекстними операціями з базовими правовими поняттями. Вона включає різноманітні методичні прийоми роботи з поняттями і дуже корисна і при діагностуванні міри засвоєння змісту матеріалу, і при його систематизації. Пояснимо деякі аспекти такої методики.

Завдання І:

Даємо учням наступні поняття: право, норма, гіпотеза, санкція, диспозиція, цивільне право, приватне право, публічне право, кримінальне право, угода, злочин.

Питання і завдання до понять:

1. Дати визначення поняття "право", розкрити його зміст і зіставити з поняттям "закон".

2. Виділити терміни, що відбивають систему права, і розташувати їх в дедуктивному порядку.

3. Знайти в списку терміни, що складають систему права.

4. Скласти схему, що відображає взаємозв'язок цих понять. Обґрунтувати свій підхід.

Відповіді учнів можуть бути такими:

1. Право – система загальнообов'язкових правил поведінки, формально виражених в джерелах, забезпечених примусовою силою держави. Його зміст створюється в суспільстві. Закон – це вищий юридичний акт держави, в якій і виражається право.

2. Схема представляється з розгляду категорії "норма права".

Завдання II:

Дескрипторний опис термінів можна показати у рамках наступної діяльності. Учням пропонується розмістити нормативно-правові акти за ієрархією: Закон, Указ Президента, Постанова Уряду, Колективний договір, Конституція, Інструкція міністерства.

Завдання ІІІ:

Учні повинні скласти перелік понять, що асоціюються з наступними: правопорушення, правочин, джерело права. Відповідь необхідно аргументувати.

Один з прийомів викладу правового матеріалу називається оповідання.

Наведемо приклад оповідання, який учитель може використати в старшій школі на уроці по темі "Судова система країни", знайомлячи учнів з різними юридичними професіями:

"Однією з найдревніших і особливо відповідальніших спеціальностей юриста була професія судді. Довгий час функції судді виконували шановані люди. У Афінах був суд присяжних (гелиэя), в якому налічувалося 6000 суддів. В ролі судді міг виявитися кожен громадянин Афін. Судді обиралися строком на 1 рік. Дозволяючи судові справи, вони керувалися своєю совістю. При Генріху II, який став правити з 1154 р., на території Англії з'явилися роз'їзні судді... У Древній Русі організація судочинства носила приватний характер... Суддя XVIII ст. при дослідженні обставин справи використав тортури. Певна емоційна дія на учня може зробити сюжетну розповідь про життєвий правовий конфлікт, дії юридичних правил у минулому і т. д. У практиці роботи учителя використовують часто вигаданий сюжет. Це спонукає учнів замислитися, звернути увагу на окремі ознаки правового явища.

Методика роботи з юридичними документами

Слово "документ" є загальновживаним, а тому школярі, як правило, вже знайомі з його значенням. Воно походить від латинського слова "documentium" і означає " матеріальний носій який або інформації", призначеній для передачі. У області юриспруденції ми дуже часто стикаємося з різними документами, що мають дуже важливе значення. У методиці права існують різні підходи до питання про використання в правовому навчанні документів. Прибічники практико-ориентированного підходу вважають, що вивчення права повинне грунтуватися саме на практичній роботі школярів з різними документами, у тому числі джерелами права. На їх думку, учнів необхідно знайомити і з особливостями юридичної техніки (хоча така дидактична одиниця в обов'язковому мінімумі знань школярів не представлена), адже в реальному житті вони часто стикатимуться з юридичними документами і повинні уміти вільно в них орієнтуватися. Інші ж вважають, що робота з документами не повинна підміняти усе різноманіття методів і прийомів навчання праву, адже ми не готуємо професійних юристів в системі загальної освіти, а даємо лише основи уявлень про право взагалі. При роботі з юридичними документами у учнів закріплюються правові знання теоретичного характеру, формується інтерес до права, значущість якого вони відчувають предметно. На зайнятті по праву доцільно звернути увагу на наступні види юридичних документів:

– джерела права, нормативно-правові акти (закон, указ Президента, постанова уряду, локальні правові акти);

– правозастосовні акти (вирок суду у конкретній справі, обвинувальний висновок та ін.);

– індивідуальні договори (шлюбний контракт, договір підряду та ін.);

– заяви (позовні, про прийом на роботу та ін.).

Деякі методисти вважають, що вивчення права може здійснюватися виключно на основі першоджерел (наприклад, законів). Проте юридичні документи не можуть служити основним джерелом формування правових знань учнів, і причин цьому багато. Юридично документ не адаптований і може бути незрозумілий учням, в нім зустрічається складна юридична мова і т. д.

Використання документів може здійснюватися в процесі вивчення теми для підтвердження думки, показу того, як діє юридична норма.

У учнів активізується інтерес до теми, якщо вони вчаться читати документ, оцінювати його значення. Учитель може цитувати документ. Робота з джерелами права повинна поступово ускладнюватися.

Навчання роботі з документами здійснюється поетапно. Якщо школярі ще жодного разу не стикалися з ними, учитель повинен детально пояснити, як можна організувати роботу, на що звертають увагу в першу чергу, потім школярі під керівництвом педагога працюють з документом самостійно, і, нарешті, вони привчаються до самостійної творчої роботи з документами, виконуючи завдання.