5. Україна у складі Російської та Австрійської імперій (кін. XVIII - поч. XX ст.)

року популярність і значний вплив на роз­виток української історичної науки.

Слід відзначити і першу узагальнюючу працю з історії України Дмитра Бантиш-Каменського (1822 р.), п'ятитомну "Істо­рію Малоросії" Миколи Маркевича (1842-1843 рр.)

У другій пол. XIX ст. великий вплив на розвиток історичної науки справили Мико­ла Костомаров, Володимир Антонович, Олександра Єфименко, Дмитро Багалій. Наприкінці XIX ст. почалася дослідниць­ка діяльність Михайла Грушевського,

Поряд з літературними й історичними до­слідженнями важливою формою діяльності інтелігенції було вивчення українського фольклору. Вагомий внесок у його популяри­зацію зробили Микола Цертелєв, Михайло Максимович (перший ректор Київського уні­верситету),- Микола Костомаров, Ізмаїл Срезневський, Йосип Бодянський. * Культурницька діяльність української інтелігенції справила визначальний вплив на піднесення національної свідо­мості народу, на активізацію процесів на­ціонального відродження.

Опозиційність масонських лож

На поч. XIX ст. після війни 1812 р. з На­полеоном, яка, як вже зазначалося, ради-калізувала суспільство, в Україні виника­ють перші таємні організації - масонські ложі. Найбільше значення мала Полтавсь­ка ложа "Любов до істини" (1818-1819 рр.), серед членів якої були Іван Котляревський, Григорій Тарнавський, Семен Кочубей і в якій сповідувалася ідея відокремлення України від Росії.

На її базі у 1821 р. утворилося таємне "Малоросійське товариство" на чолі з пред-водителем дворянства Переяславського повіту Полтавської губернії Василем Лу-кашевичем. Члени товариства виступали за державну незалежність України.

Масонські ложі започаткували організо­ваний опозиційний царизму рух в Україні.

1 1

Діяльність декабристів

У 20-і р. XIX ст. в Україні засновуються таємні декабристські організації:

■* "Південне товариство" (1821 -1825 рр.) з центром у Тульчині, очолюване полков­ником П. Пестелем.

■> "Товариство об'єднаних слов'ян" у Новограді-Волинському (1823-1825 рр.) на чолі з офіцерами братами Борисовими.

Членами декабристських організацій були переважно російські дворяни, офіце­ри, діячі літератури. Основні вимоги -ліквідація самодержавства та кріпосного права. Серед декабристів не було єдності щодо вирішення національного питання. "Південне товариство" виступало за "єди­ну і неподільну" Росію, не визнаючи за ук­раїнським та іншими народами Російської імперії права на самовизначення; "Товари­ство об'єднаних слов'ян" передбачало ство­рення федерації слов'янських народів, од­нак воно не розглядало Україну об'єктом цього федеративного союзу. Після невда­лого повстання в грудні 1825 р. декаб­ристські організації були розгромлені.

Г~ї На поч. 40-х років XIX ст. з відкриттям \І університету центром національно-ви-Д звольного руху став Київ.

Кирило-Мефодіївське товариство

У 1845-1847 рр. в Києві діяла перша суто українська таємна політична організація -Кирило-Мефодіївське товариство (брат­ство). Нараховувала 12 чоловік, серед них - Тарас Шевченко, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Василь Білозерський.

Програмні завдання організації викла­дено в "Законі божому" (Книзі буття укра­їнського народу) та "Статуті...".

Основні цілі братства:

♦ ліквідація самодержавства і кріпос­ ного права;

• національне визволення України;

• утворення на демократичних прин­ ципах федерації слов 'янських народів з цен­ тром у Києві.

Історія України

Програмні документи наголошували на мирному характері перетворень, досягненні стратегічних завдань через освіту та вихо­вання, поширення літератури, залучення до своїх рядів нових членів.

Поміркована програма братства виклика­ла критичне ставлення Т.Шевченка та ради­кально налаштованих братчиків, які поділя­ли його революційно-демократичні погляди.

За доносом члени братства були заареш­товані і засуджені до різних строків ув'яз­нення та заслання.

Діяльність Кирило-Мефодіївського то­вариства була першою спробою українсь­кої інтелігенції перейти від культурного до політичного етапу боротьби за націо­нальне визволення України.

Т .Г.Шевченко - ідейний натхненник українського відродження

Видатну роль у національному відро­дженні відіграв поет, художник, мислитель Т.Г.Шевченко (на світлині), який мав найбіль­ший вплив на українців. З виходом у 1840 р. "Кобзаря" за українською мовою остаточ-

1

но утверджується статус літературної, рів­ної серед рівних". Своєю творчою та громадською діяльністю Т.Шевченко про­будив національну свідомість українців, сприяв розгортанню ними боротьби за своє соціальне і національне визволення.

Перший етап громадівського руху

У кін. 50-х рр. XIX ст. почали органі­зовуватися напівлегальні гуртки - Громади. Перша Громада виникла в Києві в 1859 р. на базі таємного гуртка "хлопоманів " (від польського "хлоп" - селянин). Очолив її істо­рик, пізніше професор Київського універ­ситету Володимир Антонович. Громадів-ський рух, названий властями "українофіль­ством", набув значного поширення. Гро­мади виникли в Харкові, Чернігові, Пол­таві, Одесі, Катеринославі та інших містах. Гуртки об'єднували представників різних прошарків суспільства з різними політич­ними поглядами. їх діяльність мала, в ос­новному, культурно-просвітницький харак­тер (відкриття недільних шкіл, пропаганда художньої і наукової літератури, вивчення української мови, історії, етнографії тощо).

Серед найактив- ■.-•■ ;-'< ніших учасників громадівського руху були компо­зитор Микола Ли-сенко (на світли­ні), письменник і драматург Ми­хайло Стариць-кий, письменники Олександр Конись-кий, Володимир Самійленко, Па­нас Мирний, історик Михайло Драг омано в, соціолог Сергій Подолинський, етнограф Павло Чубинський, засновник української статистичної науки Олександр Русов.

Було створено керівний центр Громад усієї України, до якого увійшли В.Антоно­вич, П.Чубинський, О.Русов.

Громади підтримували зв'язки з «ред-

2О