1.2. Стратегії поведінки вчителя в проблемних ситуаціях

Педагогічна діяльність є однією з найбільш насичених професійними стресами. Необхідність міжособистісної взаємодії в різноманітних проблемних ситуаціях, інформаційне перевантаження, високий рівень соціально-відповідальної діяльності – часто приводять до підвищення рівня психоемоційної напруги, що може позначатися на якості особистісного функціонування та професійної діяльності. Тому, таким актуальним для вчительської професії є вивчення типових способів поведінки в проблемних ситуаціях, визначення їх порівняльної ефективності.

Стратегії подолання – це особливі поведінкові синдроми, які характеризуються актуалізацією адаптивних механізмів психічної саморегуляції. В психології особистості для позначення специфіки таких способів поведінки використовують термін «coping», що означає психологічне подолання. Предметом психології подолання, як спеціальної області досліджень є вивчення механізмів емоційної та раціональної регуляції людиною своєї поведінки з метою оптимальної взаємодії з життєвими обставинами або їх перетворення у відповідності до своїх намірів [10, c. 154].

Вперше цей термін був введений Р. Лазарусом (R. Lаzars) у його дослідженнях щодо проблем стресу, і визначався як когнітивні та емоційні зусилля, що застосовуються індивідом для послаблення впливу стресової ситуації. У широкому розумінні «coping» включає всі види взаємодії людини із завданнями внутрішнього та зовнішнього плану – від їх вирішення до уникання, чи спроб послабити негативний вплив ситуаційних факторів, головною метою яких є забезпечення суб’єктивного благополуччя [11, c. 20-31].

До варіантів coping-стратегій відноситься широкий спектр активності – від несвідомого психологічного захисту до цілеспрямованого подолання життєвих обставин.

Простір способів coping-поведінки насичений багатоваріативністю класифікацій. Так, наприклад, А. Білінгс та Р. М. (А. Billings & R. Mооs) розглядають три способи подолання: оцінка ситуації, втручання в ситуацію та уникання. Остання форма може мати різні прояви, наприклад, самообман [19, c. 877-891]. D. Rogers визначає раціональне та емоційне реагування, відстороненість та уникання [21, c. 619-626]. Але, незважаючи на різноманітність наукової думки шодо типів coping-поведінки можна стверджувати, що більшість із них побудовані навколо запропонованих Р. Лазарусом та С. Фолкманом (R. Lаzars & S. Folkman) двох глобальних стилів реагування. Вони розpізняють проблемно-орієнтований та емоційно-орієнтований «coping». Проблемно-орієнтованнй – це спроба змінити джерело стресу в оточуючому світі. Емоційно-орієнтований – це спроба знизити власний психічний дистрес, що може супроводжуватися переоцінкою обставин, а не їх реальними змінами. Проблемно-орієнтовані форми долаючої поведінки спрямовані на раціональний аналіз того, що трапилося, пошук додаткової інформації (самостійний або за допомогою інших людей).

Емоційно-орієнтовані coping-стратегій, які не супроводжуються конкретними діями, можуть проявлятися у вигляді спроб не думати про проблему взагалі, бажання забутися уві сні, залучання інших до своїх переживаннь, самозвинувачень [20, c. 466-475].

Психологічне подолання залежить від, щонайменше, двох перемінних – особистості суб’єкта та реальної ситуації. Тобто, опір життєвим труднощам залежить від того, як людина оцінює свої можливості та ступінь загрози конкретної ситуації.

Критерії ефективності дії тієї чи іншої форми психологічного подолання, в основному, пов’язані з втратою значимості ситуації для суб’єкта та відновленням психоемоційного стану. Треба зазначити, що універсальних coping-стратегій не існує. Однак, найменш ефективними, з погляду більшості авторів, є такі форми подолання, як уникання та самозвинувачення.

Особистості, у coping-профілі яких домінує уникання (коли людина поводить себе, начебто нічого не трапилось), стикаючись із проблемами, намагаються уникати труднощів, кидають справу, частіше відчувають тривогу. Самозвинувачення корелює з психосоматичною симптоматикою. Найбільш ефективними визнаються стратегії, націлені на об’єктивне вирішення проблем, що потребує активної життєвої позиції [10, c. 155].

Перетлумачення ситуації, прояви почуттів, за винятком відкритої агресії, також вважаються ефективними способами подолання стресових ситуацій, хоча емоційно-орієнтовані типи coping-поведінки оцінюються неоднозначно. В західній психології частіше визнають, що люди, які сумніваються у своїй здатності контролювати зовнішні обставини, схильні використовувати саме емоційно-орієнтовані форми психологічного подолання. Як зазнає В. Лібін, у багатьох культурах розповсюджена думка про емоційну експресію, як про щось примітивне, ірраціональне, незріле, на відміну від раціонального – начебто більш досконалого та більш адекватного [8, c. 432-451]. Вплив цих уявлень проявляється також і в дослідницьких стратегіях. У результаті полюсам «раціональне» –«емоційне» присвоюються оцінки «позитивне» – «негативне», що нівелює важливість ролі емоцій у здійсненні особистістю конструктивної активності.