7.Охарактеризувати бюджетний дефіцит та його вплив на державний борг Украйни.

Актуальність вивчення фінансової безпеки держави пов'язана з економічними проблемами України на сучасному етапі розвитку: зростанням зовнішнього та внутрішнього боргу країни, підвищенням рівня інфляції та рівня монетизації, збільшенням обсягів зобов'язань суб'єктів господарювання тощо Державний борг є важливою складовою державних фінансів країни з ринковою економікою. Дефіцит державного бюджету, значні державні запозичення для його покриття призвели до формування і стрімкою

зростання державного боргу в Україні в перші роки незалежності. Значні обсяги внутрішнього і зовнішньою боргу, а також відповідне зростання витрат на його обслуговування обумовлюють необхідність вирішення проблеми вдосконалення механізму його аналізу та управління ним ,

Відомо, що є прямий взаємозв'язок між розмірами бюджетного дефіциту і державного боргу Бюджетний дефіцит збільшує державний борг, а зростання боргу, в свою чергу, потребує додаткових витрат бюджету на його обслуговування і тим самим збільшує бюджетний дефіцит. Тому статистичний аналіз впливу державного боргу на стан державний фінансів та макроекономічні пронеси загалом доцільно розглядати в контексті бюджетного дефіциту.

Управління державним боргом та його обслуговування с одним з пріоритетних завдань фінансової політики держави, важливою умовою стабільності її фінансової системи. Ефективне управління боргом на всіх його етапах дозволить уникнути кризових боргових ситуацій та перевантаження видаткової частини державного бюджету в розрізі витрат на обслуговування державного боргу, сприятиме забезпеченню стабілізації соціально-економічної ситуації та розвитку економіки України. Політика управління державним боргом включає такі важливі складові, формування боргової стратегії, націленої на забезпечення сталості та обґрунтованості рівня державного боргу; досягнення збалансованої структури боргу; активне управління ринковою частиною державного боргу; збереження потенціалу рефінансування боргу при зміні кон'юнктури фінансових ринків; виконання цільових орієнтирів щодо вартості обслуговування боргу і допустимого ступеня ризику; утримування заборгованості державного сектора економіки на економічно прийнятному рівні.

Надзвичайно важливим для визначення поточного рівня платоспроможності держави є використання традиційних показників боргової спроможності (відношення державного боргу до ВВП, доходів бюджету, відношення зовнішнього боргу до експорту, обслуговування боргу до експорту та доходів бюджету, тощо). Проте такий підхід не дозволяє оцінити потенціальний рівень боргового навантаження та перспективи збереження фінансової стабільності у країні при існуванні високовартісних і ризикових умовних зобов'язань уряду. Досягнення помірного рівня державного боргу в таких умовах не убезпечує державні фінанси від боргових ускладнень.

Внутрішні й зовнішні борги стали невід'ємною складовою фінансової системи більшості країн світу. Вони зумовлені наявністю дефіциту бюджету, тобто держава не завжди мас змогу провести скорочення витрат відповідно до наявних доходів .

Відповідно до міжнародних стандартів і загальноприйнятих наукою показників оптимальний розмір боргів держави не повинен перевищувати 60% від річного обсягу валового внутрішнього продукту. При перевищенні цього рівня держава може втратити фінансову незалежність і стати державою-банкрутом. У багатьох країнах таке обмеження закріплене в конституціях останніми роками щорічний приріст державних боргів в Україні значно перевищував обсяги бюджетних інвестицій .

Високі темпи зростання боргових зобов'язань, як наслідок збереження високого рівня бюджетного дефіциту, неминуче зменшують довіру до уряду з боку вітчизняних та іноземних інвесторів, а отже, призводять до зростання відсоткових ставок (як плати за ризик) і подальшого загострення бюджетних проблем — зростання видатків держави на обслуговування своїх зобов'язань, до необхідності скорочення видатків, не пов'язаних із виплатою відсотків, або ж необхідності нових запозичень.

Боргова політика України має передбачати стратегічні цілі, узгоджені із завданнями фіскально-бюджетної політики, а також тактичні заходи для їх досягнення. Низький рівень фінансових можливостей країни у забезпеченні потреби у здійсненні державних видатків є передумовою нових запозичень і взяття зобов'язань перед кредиторами.

Щоб приймати економічно обґрунтовані рішення при здійсненні фіскальної та боргової політики, необхідно завершити формування єдиної системи обліку заборгованості всіх рівнів державного управління та умовних зобов'язань уряду, запровадити інтегровану систему аналітичного обліку державних (гарантованих державою) і місцевих боргів, а також запозичень корпоративного сектора економіки. МФО рекомендують урядам консолідувати умовні зобов'язання в єдиний портфель фінансових зобов'язань держави, який дозволить включити умовні зобов'язання до загальної системи управління ризиками, хеджування і встановлення цільових орієнтирів щодо розміру боргу. Вони доводять, що Уряд повинен аналізувати інформацію про заборгованість бюджетної сфери, державні гарантії , програми державного страхування, позики місцевих органів влади, зобов'язання державних підприємств, тощо. На відміну від розміру державного боргу, узагальнюючі показники фіскальних ризиків, генерованих різними видами фінансових зобов'язань, будуть більш доречними для оцінки перспектив стабільності державних фінансів .