Кілька зауваг про структуру навчально-методичного посібника

Посібник складається із вступу, трьох розділів та додатків, присвячених науковому стилю сучасної української літературної мови, мовним нормам, основним категоріям термінознавства, особливостям та вимогам до оформлення документів.

Кожен розділ складається з теоретичного матеріалу, питань та практичних завдань для самоконтролю. До кожного розділу подаються ключові слова, рубрики «Запам’ятайте», «Перевірте себе», «Цікаво знати».

Теоретичний матеріал подано стисло, основну увагу зосереджено на головному.

Пропонований посібник побудований за двома модулями; до кожного модуля подано перелік питань до модульного контролю.

Окрім основних трьох розділів, посібник містить п’ять додатків: «Тексти для перекладу», «Сучасні ділові документи», «Тестові завдання», «Теми та список літератури для самостійного опрацювання», «Короткий російсько-український тлумачний словник архітектурних термінів»; питання до іспиту та список рекомендованої літератури до вивчення курсу.

Додаток №1 містить сім наукових текстів архітектурної галузі російською мовою, призначених для перекладу українською мовою. У процесі перекладання доцільно скористатися коротким перекладним словником, уміщеним у додатку №5. Словник містить терміни-слова та терміни-словосполучення сфери архітектури. Російські реєстрові слова й українські відповідники до них наведено в основній початковій формі. При відмінюваних іменниках українських відповідників подані закінчення родового відмінка однини. У всіх українських словах позначається наголос. Для кращого розуміння семантики термінів архітектури подається їхня коротка дефініція.

Класифікація документів, основні вимоги до їх оформлення вміщено у додатку №2.

Додаток №3 «Тестові завдання» містить тести для перевірки теоретичних і практичних знань студентів під час модульного контролю, самоконтролю, на іспиті.

У додатку №4 вміщено сім тем для самостійного опрацювання та список літератури до кожної теми.

Результати засвоєння знань з курсу «Українська мова за професійним спрямуванням» будуть оцінюватися у процесі виконання аудиторних, самостійних домашніх завдань, усних відповідей, тестових завдань, контрольних та модульних робіт.

ВСТУП

Ключові поняття: класифікація мов, генеалогічна класифікація мов, мовна сім’я, мовна група, мовна підгрупа (гілка), функція мови, мова, мовлення, мовна освіта, мовне виховання, мовленнєва поведінка, фахова мова.

Генеалогічна класифікація мов

У світі налічується близько шести тисяч мов. Багато мов не мають своєї писемності і, відповідно, літературної форми й державного статусу.

Державною мовою України є сучасна українська літературна мова. Українська мова існує у двох варіантах: усному та писемному; писемність української мови налічує понад тисячу років. За генеалогічною класифікацією українська мова належить до східнослов’янської підгрупи слов’янської групи індоєвропейської мовної сім’ї, і найближчою до неї є білоруська мова.

«Запам’ятайте».

Генеалогічна класифікація мов (групування мов за спорідненістю) передбачає виокремлення мовних сімей – сукупності мов, основою яких є одна прамова.

У світі існує майже 200 мовних сімей, кожна з яких об’єднує від однієї мови до кількох сотень мов. Найчисленнішими за кількістю носіїв, наприклад, є індоєвропейська, китайсько-тибетська, японська, тюркська, корейська, фінно-угорська, кавказька, монгольська, тунгусо-маньчжурська тощо.

«Цікаво знати».

Мовами індоєвропейської мовної сім’ї розмовляють більше 2 млрд. осіб. Мови, які належать до цієї мовної сім’ї, об’єднуються у 14 мовних груп: індійську (гінді, урду, бенгальська, циганська, мертва давньоіндійська мова тощо), іранську (фарсі, таджицька, осетинська, курдська та ін.), грецьку (новогрецька та мертва давньогрецька), вірменську, італійську (мертві латинська, умбрська та ін.), романську (іспанська, португальська, французька, італійська тощо), кельтську (ірландська, шотландська, бретонська тощо), германську (німецька, англійська, датська, норвезька та ін.), іллірійську, албанську, балтійську (латиська, литовська та мертва прусська), слов’янську, тохарську, анатолійську.

До слов’янської мовної групи належать східнослов’янська, західнослов’янська та південнослов’янська підгрупи мов.

Східнослов’янська підгрупа представлена українською (45 млн.), російською (250 млн.), білоруською (понад 8 млн.) мовами. Ці мови є нащадками давньоруської мови.

До західнослов’янської мовної підгрупи належить польська (43 млн.), чеська (понад 10 млн.), словацька (5 млн.), верхньолужицька та нижньолужицька мови, мертві полабська і поморсько-кашубська мови.

До південнослов’янської мовної підгрупи належить старослов’янська мертва мова, яка є найдавнішою літературною мовою слов’ян. Вона створена на базі солунських говорів давньоболгарської мови братами Кирилом та Мефодієм у ІХ ст. А також болгарська (понад 9 млн.), македонська (майже 2 млн.), словенська (1,8 млн.), сербська, хорватська, боснійська та чорногорська мови. [21].