Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
fdsg.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
33 Кб
Скачать
☆

10. Сутність та джерела самофінансування діяльності підприємств різних форм власності.

11. Визначення мінімального та оптимального обсягів виробництва на основі методу точки беззбитковості.

Як вже говорилося, прибуток є функція обсягу виробництва продукції, собівартості і ціни. У реальному житті, в умовах ринкової економіки, обсяг виробництва не завжди тотожний об'єму продажів. Тому для забезпечення цільового прибутку потрібно не лише забезпечити прибуток на одиницю продукції. В умовах еластичного попиту підвищення ціни обумовлює збільшення прибутку на одиницю продукції, але при цьому призводить до зниження об'єму продажів і зменшення розміру загального прибутку. В умовах нееластичного попиту зниження ціни одиниці продукції наводить до збільшення об'єму продажів.

Таким чином, максимальний прибуток можна отримати необов'язково при встановленні максимальної ціни на товар. І тут виникає проблема оптимізації ціни, тобто потрібно знайти таку ціну на товар (при певному об'ємі його продажів), при якій прибуток буде максимальним (або цільовий).

Для розрахунків оптимальної ціни необхідно визначити залежність собівартості продукції від обсягу виробництва і виручки від об'єму продажів. У загальному вигляді ця залежність при постійній ціні.

12. Поняття дивіденду та зміст дивідендної політики підприємства.

Термін "дивідендна політика" пов'язаний з розподілом прибутку в акціонерних товариствах. Однак принципи та методи розподілу прибутку, що розглядаються в цьому розділі, можна застосовувати не тільки для акціонерних товариств, але й для підприємств будь-якої іншої форми діяльності (у цьому випадку змінюватися буде лише термінологія — замість термінів "акція" та "дивіденд" будуть використовуватися терміни "пай", "внесок" і "прибуток на внесок"; механізм виплати доходів власникам залишиться таким же). Розподіл прибутку в акціонерному товаристві являє собою найбільш складний його варіант і тому вибраний для розгляду всіх аспектів цього механізму. У більш широкому трактуванні під терміном "дивідендна політика" можна розуміти механізм формування частки прибутку, що виплачується власнику відповідно до частки його внеску в загальну суму власного капіталу підприємства.

Головною метою розробки дивідендної політики є встановлення необхідної пропорційності між поточним споживанням

Прибутку власниками та майбутнім його зростанням, що мак-симізує ринкову вартість підприємства та забезпечує його стратегічний розвиток.

Виходячи з цієї мети, поняття дивідендної політики може бути сформульоване так: дивідендна політика являє собою складову частину загальної політики управління прибутком, яка полягає в оптимізації пропорцій між споживчою та капіталізованою її частинами з метою максимізації ринкової вартості підприємства.

Першопочатковим етапом формування дивідендної політики є вивчення та оцінка факторів, що визначають цю політику.

Важливим етапом формування дивідендної політики є вибір форм виплати дивідендів. Основними з таких форм є: 1. Виплати дивідендів готівкою (чеками). Це найбільш проста найрозповсюдженіша форма здійснення дивідендних виплат. 2. Виплата дивідендів акціями. Така форма передбачає надання акціонерам знову емітованих акцій на суму дивідендних виплат. Вона становить інтерес для акціонерів, менталітет яких орієнтований на збільшення капіталу у наступному періоді. Акціонери, що надають перевагу поточному доходу, можуть продати з цією метою додаткові акції на ринку. 3. Автоматичне реінвестування. Ця форма виплати надає акціонерам право індивідуального вибору — одержати дивіденди готівкою або реінвестувати їх у додаткові акції (в цьому випадку акціонер заключає з компанією чи з брокерською конторою, що її обслуговує, відповідну угоду). 4. Викуп акцій компанією. Він розглядається як одна з форм реінвестування дивідендів, відповідно до якої на суму дивідендного фонду компанія скуповує на фондовому ринку частину акцій, що вільно обертаються. Це дозволяє автоматично збільшити розмір прибутку на одну акцію, що залишилася, і підвищити коефіцієнт дивідендних виплат у наступному періоді. Така форма використання дивідендів потребує згоди акціонерів.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]