Абсолютна сила

Відносна сила

Рис.1. Темпи приросту м’язової сили у різному віці

(1 – хлопці, 2 – дівчата) (за Ф. Г. Казаряном)

років

років

Рухливість (в см)

Рис. 2. Вікові зміни активної та пасивної гнучкості хребта

(за Б.В. Серцевим, 1970)

Дівчата.

Загальна витривалість має високі темпи приросту лише у віковий період від 10-13 років, потім впродовж двох років зростає повільно, а у віці від 15 до 17 років загальна витривалість зростає в середньому темпі.

Абсолютна сила найбільш інтенсивно зростає в період з 9 до 14 років.

Відносна сила в 10-11 років у дівчат сягає високих показників, близьких до показників дорослих жінок [4].

Бистрість (прудкість). Частота рухів найкраща в середньому шкільному віці розвивається у період 13-14 років (табл. 1), високі темпи приросту швидкості цілісних рухових дій спостерігаються в період від 11-12 до 14-15 років.

Гнучкість. Найвищі темпи приросту амплітуди рухів спостерігаються в період з 11-13 років, рухливість суглобів хребта зростає від 13 до 15 років (Б.В.Сермеев).

В новій базовій навчальній програмі “Основи здоров’я і фізична культура” для загальноосвітніх навчальних закладів вказані найсприятливіші періоди розвитку рухових якостей для учнів кожного класу (крім 9). Необхідно зауважити, що вказані у даній програмі чутливі періоди в деяких випадках не співпадають з результатами наукових досліджень розвитку рухових якостей у школярів.

Наприклад вказано, що період навчання у 9 класі є найсприятливішим періодом розвитку гнучкості у дівчат.

2. Особливості методики розвитку витривалості у школярів

Витривалість – як рухова якість людини – долати втому в процесі рухової діяльності. Розрізняють 4 основі види втоми: розумову, емоційну, сенсорну та фізичну. Остання виникає при тривалій і досить інтенсивній роботі.

Загальна витривалість – це здатність людини тривалий час виконувати м’язову роботу помірної інтенсивності за участю переважної більшості скелетних м’язів [4].

Витривалість стосовно конкретного виду рухової діяльності називають спеціальною. У відповідності з цим розрізняють такі типи витривалості, як: швидкісна, силова, швидкісно-силова, координаційна та інші.

Доведено, що здоров’я і працездатність людини найбільш тісно пов’язані із загальною витривалістю людини. Дослідження вчених свідчать, що головною передумовою вдосконалення фізичного стану і зміцнення здоров’я людини є розробка програм, пов’язаних саме із розвитком витривалості (Є.А.Пирогова, 1989, М.М.Линець, Г.М.Андрієнко, 1993).

У ФВ школярів середнього віку 40% часу відводиться на формування рухових навичок і 60% на розвиток рухових функцій. В процесі розвитку рухових якостей за даними В.Г.Романенко [3] 20% фізичних навантажень передбачають розвиток загальної витривалості і 30% - розвиток таких видів спеціальної витривалості як швидкісна, силова, статична. Відповідно у ФВ школярів старшого шкільного віку 25% навантажень використовують для розвитку загальної витривалості і 30% - для розвитку спеціальної витривалості (табл.2).