5. Зміст теми:

Сон - це функціональний стан мозку усього організму людини і травин, який відрізняється від не сну спеціфічними якісними особливостями діяльності ЦНС та соматичної сфери і характеризується гальмуванням активної взаємодії організму з навколишних середовищем і неповним припиненням (у людини) свідомої психічної діяльності.

У новонароджених дітей періоди сна і не сна аритмічні і виникають хаотично, при цьому найсильнішим подрпзником, що може порушити сон е голодне збудження. Дитина майже весь час спить, але її сон неспокійний, неглибокий. Загальна тривалість сну новонародженного становить 16-20 годин на добу. У кінці першого місяця життя дитина під впливом природних подразників навколдишнього середовища і на основі добової потреби у сні формуеться добовий ритм сну і не сну.

Для створення у дитини ритмічного чергування останніх, у денний час доби необхідно створювати спеціальні умови для швидкого засипання та міцного сну у години, передбаченного для сну і активного стану у години, передбачені до розваги.

Сон — це скледний і неоднорідний стан. Виділяють 2 фази сну — повільну (ФПС) і швидку (ФШС); останню інколи називають парадоксальним сном.

ФПС ділится на 4 стадії, що відрізняються ЕЕГ характеристиками і порогами пробудження і е об'ективними показниками глибокого сну (1-дрімота; 2-сон середньої глибини; 3-4 стадії — найбільш глибокий дельта сон)

Важливе значення у регуляції сну мають ретикулярна формація стовбура мозку, мезенцефальна гіпоталамічна і преоптична зони гіпоталамуса.

Сон людини характеризується циклічністю одного циклу, що триває 1,5-2 години. Напротязі ночі спостерігається 3-5 циклів.

Дельта сон це перші 2 цикли, ФШС максимальна протягом 3-4 циклів (у ранкові години). У середньому ФПС становить 75-80% тривалості всього сну; ФШС займає 20-25%.

Під час сну, залежно від фази, суттєво змінюєтся активність рухової системи, вегетативно вісцеральний стан організму, діяльність ендокринної системи та психічна діяльність.

На зміни організації сну впливають різноманітні фактори: біологічні, соціальні, психічні, фізичні, зміна часових поясів, магнітний стан Землі та інше.

Розлади сну складають 2 групи: 1-порушення стану сну або гіперсомнії; 2-порушення сну або інсомнії.

У основі розладу сну першої групи лежать церебральні порушення, які супроводжуються недостатністью активуючих систем ретикулярної формації стовбура мозку.

Порушення сну другої группи можуть спостерігатися через занадту активізіцію системи ретикулярної формації, яка підвищується а також порушення діяльності синхронізуючих систем мозку (бульбарні центри стовбура мозку, ядра Варолієво мосту, преоптична зона гіпоталамуса, зорові пагорби, які створюють ФПС, а також лімбіко-ретикулярного комплексу, який забезпечує нормальну зміну процесів сну і не сну.

Згідно класифікації М.М. Яхно і О.М. Вейна (1979 р.) гіперсомнїї підрозділяються на такіпідгрупи:

НАРКОЛЕПСІЯ — імперативні приступи денного засипання, що супроводжуються каталепсією (короткочасне розслаблення м'язів, що призводить до падіння хворого), гіпнагогічними галюцінаціями, порушенняминічного сну з яскравими страшними сновидіннями.

СИНДРОМ ІДІОПАТИЧНОЇ ГІПЕРСОМНІЇ — характеризується денною сонливістю, подовженням нічного сну, синдромом “нічного сп'яніння” (відчуття стомленності, розбитості, легкоїх сплутанності свідомості після нічного стану). Це захворювання спостерігається у осіб з порушенням емоційної сфери і помірною гіпоталамічною недостатностю.

ІДІОПАТИЧНА ГІПЕРСОМНІЯ З ПОРУШЕННЯМ ДИХАННЯ ПІД ЧАС СНУ — епізодичні зупинки дихання, або апное. Зустрічаються при функціональній і органічній патології мозку, що призводить до порушення центральної регуляції дихання.

СИНДРОМ ПІКВІКА — супроводжується нічним апное, інтенсивним храпом, сердцево-легеневою недостатністю, ожирінням, що призводить до обмеження рухомості діафрагми і обструкції верхніх дихальних шляхів. Нічні апное можуть бути пов'язані з новоутровеннями носоглотки (аденоми, поліпи). Денна сонливість носить компенсаторний характер.

СИНДРОМ КЛЕЙНЕ-ЛЕВІНА — це приступи імперативної сонливості від декілько годин до декількох діб. Спостерігається виключно у юнаків пубертатного та післяпубертатного віці і поєднується з психопатологічними порушеннями, булимією і полідіпсією у період нападу.

СИНДРОМ ПЕРІОДИЧНОЇ ПСЕВДОГІПЕРСОМНІЇ ІСТЕРИЧНОГО ГЕНЕЗУ (“істерична сплячка”) - харатеризується пароксизмальними сноподібними станами, тривалістю від декількох годин до багатьої діб. Як правило виникає у зв'язку з психотравмую.чою ситуацією; частише спостерігається у жінок, що мають інші ознаки істеричних порушень. На ЕЕГ при цьому спостерігають картину вегетативної активації (тахікардія, підвищення АТ, гіпертермія та інші) і не сну.

СИНДРОМ ПЕРІОДИЧНОЇ ПСЕВДОГІПЕРСОМНІЇ ЕПІЛЕТПИЧНОГО ГЕНЕЗУ — зустрічається рідко і хараткерізується пароксизмальними снопобідними станами. На ЕЕГ виявляються чітку епілептичну аткивність у формі слідуючих одна за одною “пік-хвиль”. Цей синдром — варіан бессудомних форм епілептичного статусу і може виникати у заключній фазі генералізованих епілептичних нападів, під час пароксизмів мігрені, гіпоглікемічних станів, печінкової недостатності та інше.

ГІПЕРСОМНІЧНІ СИНДРОМИ ПЕРМАНЕНТНОГО ХАРАКТЕРУ — виникають при нейроінфекціях, пухлинах, інтоксикаціях, коли у патологічний процес залучається гіпоталамо-мезенцефальна зона, а динаміка визначається етіологією захворювання

ІНСОМНІЇ (бессоння)

ЧАСТКОВА ІНСОМНІЯ — найширеніша форма порушення сну. Проявляється суб'єктивним незадоволенням нічним сну, його глибиною та тривалістю. При цьому спостерігається утьруднена засипання, просипання серед ночі, ранне ранкове пробудження. До цього призводять невротичні і психічні порушення, а також різні неврологічні, вісцеральні розлади.

ПОВНА ІНСОМНІЯ — зустрічається рідко. Виникає при реактивних, або ендогенних психічних захворюваннях.

ПСЕВДОІНСОМНІЇ — хворі скаржаться на скорочення або відсутність сну. При цьому основні ЕЕГ характеристики сну зберігаються. Відмічаються значні емоційні порушення.

ІДІОПАТИЧНА ГІПЕРСОМНІЯ — зустрічається рідко. При цьому практично здорові люди сплять кілька годин на добу і при цьому не скаржаться на недостатність нічного сну.

Лікування вищевказаних порушень базується на етіологічних, патогенетичних і симптоматичних комплексіих підходах до хвороби. Прогноз залежить від причини, що призвела до порущення сну. Останнім часом використовують івадал, імован, донорміл по 1 капс. За 15 хв. До сну, які забезпечують нормальний фізіологічний сон.