Запитання для самоконтролю

1. Назвіть і схарактеризуйте типи зв’язків між словами в реченні.

2. Який порядок слів переважає в ділових документах? Наведіть приклад.

3. Яку роль відіграють інфінітивні конструкції, віддієслівні іменники в ділових паперах?

4. Визначте типові помилки у синтаксисі ділового спілкування і способи їх подолання.

5. Опишіть основні способи викладення матеріалу в документах з використанням конструкцій службового мовного етикету.

Розділ V. Складання професійних документів

Тема 5.1. Загальні вимоги до складання документів. Текст документа. Основні реквізити. Види документів Загальні вимоги до складання документів.

Документ (лат доказ) – це засіб закріплення всілякими способами на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища об’єктивної дійсності і розумової діяльності людини. Документ має правове й господарське значення, зокрема може служити письмовим доказом, а також є джерелом різноманітних відомостей довідкового характеру.

Сукупність взаємопов’язаних документів, які застосовуються у певній сфері діяльності, становить систему документації. Нині діють уніфіковані системи.

Однією з найпоширеніших є організаційно-розпорядча документація (ОРД), використовувана в оформленні управлінських рішень. Загальна властивість всіх документів полягає в тому, що вони є носіями інформації. Повноту інформації характеризує її обсяг, який має бути достатнім для прийняття рішення. Достовірність інформації визначається рівнем відповідності її змісту об’єктивному стану справ. Інформація має бути оперативно, щоб за час її передачі й обробки стан справ не змінився. Документ є носієм інформації. Документування інформації здійснюється згідно з відповідними законами і постановами органів державної влади, котрим визначається організація діловодства і стандартизації документів.

В управлінській діяльності використовуються головним чином текстові документи, інформацію в яких зафіксовано будь-яким письмовим способом – рукописним, машинописним, друкарським. Такі документи, оформлені за певними правилами, часто називають управлінськими, а сукупність їх – управлінською документацією.

Основні елементи документа, що мають свою послідовність, називають реквізитами. Реквізити можуть бути постійними і змінними. Кількість реквізитів визначається видом і змістом документа. ДСТУ встановлюють максимальний склад реквізитів і порядок їх розташування. Всього є 31 реквізит. Сукупність реквізитів, характерних для даного виду документів називається формуляром. Аркуш паперу, на якому типографським способом відтворені постійні для даного виду документів реквізити, називається бланком.

У різних ділових паперів склад реквізитів не однаковий, він залежить від змісту документа, його призначення і способу обробки. Кожен з них займає певне місце в документі, проте один і той самий реквізит у різних документах розташовується по-різному, з урахуванням послідовності операцій його підготовки, оформлення й виконання. Кожному реквізиту, який містить постійну інформацію, відводиться суворо обмежений обсяг аркуша, достатній для розташування максимальної кількості друкованих знаків.