3. Сучасні економічні теорії: кейнсіанство та неокейнсіанство, монета-

ризм, маржиналізм, інституціоналізм, неолібералізм, математична

школа.

Кейнсіанська школа – (У 1936 р. була опублікована монографія англійського економіста Джона Кейнса (1883-1946) «Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей», у якій викладено основи його теорії та програму державного регулювання економіки.) засновник Джон Кейнс в 30-хрр.ХХст.запропонував принципово нові методи регулювання економіки, що базуються на новій економічній ролі держави: активне втручання держави в економіку, формування та стимулювання ефективного попиту, регулювання інвестиційної діяльності. Інструментами такого регулювання є державні інвестиції, державні закупки товарів,кредитні ставки, кредитний та бюджетний механізми. Кейнс - засновник макро- економіки - науки про перебіг економічних процесів в усій державі. Він дослідив ринкову економічну систему в цілому, вияснив закони її функ­ціонування, з'ясував комплекс методів активного впливу на процес від­творення суспільного капіталу в масштабі всієї національної економічної системи. Він проаналізував вплив держави на розвиток таких макроеко- номічних величин, як сукупний попит, сукупна пропозиція, споживання, нагромадження, рівень цін, прибутків та ін.

Неокейнсіанство – сучасна досконаліша модель кейнсіанської теорії, в якій макроекономічній аналіз найважливіших показників здійснюється з урахуванням науково-технічного прогресу, використанням позитивних аспектів монетаристської концепції, в органічному взаємозв'язку процесу виробництва і розподілу (Р. Харрод, Б. Хансен, Е. Домар, А. Лейонхувуд (США), Дж. Робінсон (Великобританія) та ін.). Методологічною основою неокейнсіанства слугує теза про неспроможність ринкового механізму забезпечити рівновагу економічної системи, макроекономічний підхід до аналізу проблем відтворення в умовах наук-техн.прогресу. З цією метою Р. Харрод обґрунтовує поняття "коефіцієнт капіталу" — відношення всієї величини використовуваного капіталу до національного доходу за відповідний проміжок часу, тобто капіталомісткість одиниці національного доходу як важливий показник ефективності розвитку економіки. Представники неокейнсіанства пояснюють кризи передусім внутрішніми факторами, зокрема, вони намагаються показати вплив на цей процес розподілу національного доходу між працею і капіталом, встановити органічний зв'язок між виробництвом і розподілом продуктів, залучити до такого аналізу фактор науково-технічного прогресу, а отже, необхідність постійного і безпосереднього державного регулювання економіки, зокрема забезпечення темпів її зростання. Істотний недолік неокейнсіанства — його неспроможність пояснити динаміку основних елементів ефективного попиту.

Монетаристська школа - виникла в кінці 50-х років XX ст. у США. Засновник Мілтон Фрідмен - професор Чиказького університету. Моне­таризм - економічна концепція, згідно з якою грошова маса в обігу віді­грає визначальну роль у формуванні економічної кон'юнктури та вста­новленні причинно-наслідкових зв'язків між зміною кількості грошей і величиною валового національного продукту, а також розвитку виробни­цтва. Виступає проти активного втручання держави в економіку. Засоба­ми регулювання економіки вважає досягнення збалансованості держав­ного бюджету, встановлення високих відсоткових ставок. Досягнення цієї школи - глибокий аналіз дії грошей на ринок товарів, обґрунтування впливу монетарної політики на розвиток економіки.

Школа маржиналізму - її засновник Менгер (з лат. гранична). Осно­вою маржиналізму є теорія граничної корисності, згідно з якою ринко­ва ціна товару визначається не суспільно-необхідними витратами праці, а ступенем насичення потреби в ньому, корисністю останньої одиниці запасу певного виду товарів. Широко застосовується в США, Швейца­рії, Франції. До позитивних сторін існування цієї школи слід віднести: докладний аналіз функціонування ринку, з'ясування закономірностей ціноутворення та грошового обігу, намагання дослідити питання опти­мального розподілу та використання ресурсів. До негативних слід відне­сти: переважання суб'єктивної мотивації, суб'єктивної оцінки поведінки людей, абстрагування від вивчення сутності капіталізму, тобто від від­носин власності, виробничих відносин. Прихильники даної школи на перше місце у вивченні ставлять не відносини між людьми, а відношення людини до речей.

Інституціоналізм – сучасний напрямок у розвитку економічної теорії, що виник у США наприкінці XIX - поч. XX ст. Заперечував обумовленість розвитку людського суспільства виробничими відноси­нами (відносинами власності), рушійною силою визначав психологічні, соціально-правові фактори. У процесі розвитку суспільства відбувається процес природного відбору інститутів, система яких утворює своєрідну культуру і визначає тип цивілізації. Ці інститути є особливими формами життя, що мають сталий характер.

Школа неолібералізму - ідея абсолютного невтручання держави в процеси економіки. Прихильники відстоюють принципи саморегулювання. Методологічна основа - ідеї традиційного лібералізму, нової історичної школи та неокласики. На відміну від авторів неокласичних теорій зростання, які досліджували кількісні аспекти капіталістичного відтворення, неоліберали розглядали, насамперед, якісні, інституціональні проблеми. Вирішення таких проблем вони вважали достатньою передумовою для знищення фундаментальних кількісних диспропорцій процесу відтворення. З традиційним лібералізмом неолібералізм поєднує, насамперед, ідея індивідуальної свободи та вільної конкуренції. Сучасний неолібералізм визначає функціями держави коригування ринкового ладу та забезпечення соціальної стабільності суспільства. Провідні центри неолібералізму були сформовані у Великобританії - лондонська школа неолібералізму Л.Робінс, Австрії - віденська або неоавстрійська Л.Мізес, Ф.Хайєк, М.Ротбард, Франції - паризька школа Ж.Рюєф, М.Алле, Німеччині В.Ойкен, А.Мюллер-Армак, Л.Ерхард, США - чикагзька (монетарна) школа Ф.Найт, М.Фрідмен, Італії Д.Ейнауді.

Математична школа – виникла у середині ХІХ ст., на основі використання математичних методів та моделей для опису економічних явищ і процесів та розрахунку економічних показників Найбільший внесок в розвиток цього напряму в економічної теорії зробили В. С. Джевонс, Л. Вальрас, В. Парето., основна ідея - всі еконо­мічні процеси можна пояснити на основі математичної формули.

4. Предмет економічної теорії. Його відмінні та спільні риси з політеко-

номією та економіксом.

5. Функції економічної теорії та їх характеристика.

6. Економічні закони та категорії, їхня характеристика та класифіка-ція.

7. Методи дослідження економічних явищ та процесів.

8. Аспекти власності.

9. Поняття суспільно-економічної формації. Цивілізаційний підхід розвитку суспільства.

10. Характеристика суспільного продукту та його форм.

11. Національне багатство та національний дохід як форми суспільного

продукту. Їх суть та характеристика складових елементів.

12. Мотиви економічної діяльності: потреби та економічні інтереси.

13. Суть, класифікація благ та їх взаємозв'язок із виробництвом.

Блага — матеріальні речі та послуги, які використовуються для задоволення потреб людини.

Певні блага існують у природному вигляді, людина ними користується, але вони не є об'єктом економічної діяльності. Інші можна отримати внаслідок економічної діяльності, але в кількості, обмеженій рівнем розвитку виробництва, наявністю сировинних ресурсів, технологій. Отже, існує проблема обмеженості економічних благ стосовно потреб (проблема відносної рідкісності).

Економічне благо можна використовувати для задоволення кількох потреб, водночас економічна потреба може бути задоволена за рахунок кількох благ. В економічній діяльності люди для досягнення своїх цілей використовують засоби, яких інколи буває недостатньо і які можна застосувати по-різному. Цінність блага визначається інтенсивністю потреби (величина психологічна, змінювана залежно від індивіда) та наявною кількістю блага, здатного задовольнити цю потребу.

Залежно від критеріїв оцінки існують різні класифікації економічних благ. Так, за терміном використання їх поділяють на довгострокові та короткострокові. Довгостроковими є блага тривалого користування, які задовольняють одну і ту ж потребу неодноразово. Короткотерміновими є блага разового споживання.

За часом використання блага поділяють на теперішні й майбутні. Є блага взаємозамінні (замінники чи конкуруючі у споживанні) і взаємодоповнювані (комплементарні). Взаємозамінні блага можуть замінювати одне одного в задоволенні певної потреби, їх не потрібно перетворювати, наприклад: маргарин і вершкове масло, олія соняшникова і оливкова, автомобілі різних марок. Інші можуть задовольняти потреби тільки тоді, коли використовуються разом, наприклад: чай і цукор, автомобілі та бензин. Доповнюваність і взаємозамінюваність благ мають величезну кількість ступенів та варіантів. Блага можна розподілити на прямі (безпосередні) та непрямі (опосередковані). Прямі (споживчі блага) безпосередньо задовольняють потребу (харчі, одяг, побутові предмети). Непрямі блага (виробничі) задовольняють потребу лише як засіб. Задоволення потреби цими благами відбувається опосередковано. Наприклад, вугілля використовується на теплоцентралі для отримання пари чи для одержання механічної енергії на заводі.

Благо - все , що здатне задовольняти повсякденні життєві потреби людей , приносити людям користь , приносити задоволення . У економічно- соціальному відношенні під благом розуміється все , що , маючи цінність , може мати і ринкову ціну , отже , у великому сенсі маються на увазі всі майнові блага. Німецькою мовою Gut і французькою bien мають і спеціальне значення нерухомого майна . Майнові блага створюються , купуються , змінюються , розподіляються на підставі внутрішніх , керуючих господарським життям економічних законів , що вивчаються політичною економією . Придбання цінностей або речей , як окремих , так і сукупності таких майнових благ , майна , впливає на суспільне становище кожної людини , породжує різні суспільні класи , що залежать від кількості майнових благ , яких досягає і якими користується кожен. Різниця таких класів , взаємне відношення їх і взаємний вплив , переходи людей з одного класу до іншого в зв'язку з створенням різного роду людських єднань , пересування майнових благ і рух самих класів , висхідний і спадний , відбувається на підставі внутрішніх , керуючих громадським життям соціальних , або громадських , законів , досліджуваних соціологією , або суспільствознавством .

За природою

За потреби у розподілі благ

• Дармових блага - блага , які існують в таких кількостях , що їх розподіл не потрібно.

• Рідкісні блага , які , в свою чергу , діляться ...

• За конкурентності :

• Конкурентні - користування благом заважає користуватися цим благом іншим.

• Неконкурентні - будь-хто може користуватися благом , не заважаючи іншим.

• За виключеністю :

• Виключаються блага - блага , до яких має доступ тільки заплатив .

• Невиключає блага - блага , від яких важко відсікти «зайців ».

• По можливості контролю цінності споживачем

• Блага явного якості - ще до вибору можна перевірити якість .

• Блага прихованої корисності - якість визначається вже після покупки. При виборі покупець може керуватися власним досвідом або порадами знайомих. Наприклад , товари побутової хімії .

• Блага на довірі (англ. credence goods ) - користувач опиняється в невіданні з приводу якості навіть після покупки. У цьому випадку потрібно третя незацікавлена ​​сторона , яка повідомила б про якість блага. До цієї категорії належать:

• блага з непомітним довгостроковим ефектом (вітаміни , медичне обслуговування).

• складні послуги , для яких важко сказати про якість їх виконання ( деякі медичні послуги, автосервіс ) .

• товари , у яких один з найважливіших ознак якості - відсутність катастрофічних відмов ( сантехніка , автомобіль , веб -хостинг ) .

• Схвалювані блага і несхвалюваних блага - блага , цінність яких визначається суспільством. Приклад схвалюється блага - балет. Наркотики є неодобряемого благом в суспільстві в цілому і схвалюваним - у деяких субкультурах .

• По участі в споживчому кошику

Залежно від свого доходу S і цін на блага споживач вибирає свій вектор споживання відповідно з якимись критеріями таким чином , щоб

Варто зауважити , що категорія товару може змінюватися зі зміною доходу споживача і цін на товари . Наприклад , із зростанням доходу громадський транспорт стає малоцінних товаром , поступаючись місцем недорогому особистому автомобілю . При ще більшому - зростає споживання розкішних автомобілів , відкидаючи недорогі марки в розряд малоцінних .

• За залежності споживання від доходу

• Малоцінні , або неповноцінні блага

• цінні блага

• Першокласні блага - еластичність попиту по доходу більше одиниці ,

• За залежності споживання від ціни

• Малоцінні - Нормальні малоцінні блага - Блага Гіффена

• Цінні - Нормальні цінні блага - Блага Веблена

Товар Гіффена (при підвищенні ціни споживання зростає за рахунок інших товарів , при підвищенні доходів падає ) - труднозаменяемий товар , що займає істотне місце в споживчому кошику .

Товар Веблена (споживання зростає і при підвищенні цін , і при підвищенні доходів ) - товар статусного споживання.

• За взаємозалежності двох товарів

• Два товару i і j у споживчому кошику можуть бути :

• Комплементарні ( взаємодоповнюючі ) блага. Споживання цих товарів перебуває між собою у прямій кореляції : автомобілі та бензин , папір і тонер для принтера ...

• Взаємозамінні блага , або субститути . При підвищенні ціни на один з товарів споживач переходить на інший: лазерні та струменеві принтери , картопля і макарони