1.2. Суть і форми землекористування

Землекористування (landuse — англ.) — це використання людиною землі, включаючи заселення, обробіток, випасання худоби, рекреацію тощо. Землекористування вивчає функції або цілі, для яких використовується зем­ля місцевим населенням, а також діяльність людини, безпосередньо пов'язану із землею, використанням її ресурсів або впливом на неї. Дані про тип і нас­лідки діяльності, входи (капітал, праця, вода, добрива і т. д.) і виходи (вид продукції, обсяг, тривалість циклу врожайності) дозволяють охарактеризу­вати економічний та екологічний аспекти землекористування.

Під землекористуванням розуміють також об'єктивно зумовлений про­цес залучення людиною землі до виробничої й невиробничої діяльності, її відтворення та охорону. При цьому під ним розуміють, у першу чергу, прос­торове використання територій.

Території поділяють за типами ландшафту на природний, культурний і промисловий. Природний ландшафт об’єднує території, неохоплені діяльністю людини. Сюди можна віднести важкодоступні місця й заповідники. Цей тип ландшафту становить лише кілька відсотків від загальної площі нашої країни. Найпоширенішим є культурний ландшафт, який об'єднує аграрні та лісові ландшафти. На цей тип ландшафту припадає біля 85 % тери­торії України.

До промислового ландшафту належать міські території, транспортні шляхи, місця для депонування сміття, електростанції та інші промислові території.

Усі ці типи ландшафтів тісно переплетені один з одним. Взаємозв'язки між ними мають як економічний, так і екологічний характери (рис. 2).

Раціональне землекористування означає максимальне залучення до гос­подарського обігу всіх земель та їх ефективне використання за основним ці­льовим призначенням, створення найсприятливіших умов для високої про­дуктивності сільськогосподарських угідь і одержання максимальної кількос­ті продукції на одиницю площі при найменших затратах праці та коштів. При цьому важливо забезпечити охорону земельних угідь.

Охорона земель — це сукупність науково обґрунтованих заходів, спрямованим на ліквідацію надмірного вилучення земельних фондів з сільськогосподарського обігу внаслідок промислового, транспортного, міського і сільського будівництва та видобутку корисних копалин, запобігання затопленню і засоленню внаслідок гідротехнічного й меліоративного будівництва, а також погіршенню фізико-механічних властивостей ґрунтів і нагромадження у них отруйних хімічних речовин при застосуванні мінеральних добрив та засобів захисту рослин від шкідники хвороб, запобігання забрудненню ґрунту відходами промислового виробництва паливом і мастильними матеріалами при виконанні сільськогосподарських роб захист від водної та вітрової ерозії, регулювання ґрунтотворного процесу в умов інтенсифікації сільськогосподарського виробництва.

Рис. 2. Основні типи ландшафтів

Отже, раціональне землекористування й охорона земельних ресурсів включають дві основні групи питань:

• охорона землі від виснаження підвищення її родючості — економічний аспект;

• охорона від забруднені та його попередження — екологічний аспект.