Основні положення теми «культури клітин»
1. Для отримання такої штучної тест-системи як культура клітин існує певна методика роботи з вихідними тваринними клітинами (клітини пухлин, нирок, тестікул, легенів тощо)
|
2 стадія |
3 стадія |
1
стадія
|
|
Експлантація клітин |
|
Вирощування клітин |
|
|
|
||
1. Подрібнення тканини 2.Ферментативний гідроліз речовин міжклітинного простору тріпсином для отримання окремих клітин |
Висів в спеціальні флакони на рідкі живильні середовища |
Проводиться на стінках культуральних флаконів в моношаровій культурі |
Ізоляція
живих клітин із свіжих тканин
2. Види культур клітин розділяються за віком вихідних клітин, за можливостями їх пересіву, за терміном життя культури. Одною з головних особливостей вторинної культури як клітинної лінії є зміна генетичного матеріалу В результаті природної або штучної трансформації утворюються клітини, що здатні витримувати сотні пересівів без втрати морфологічних та фізіологічних властивостей. Коли клітини вторинної лінії витримують 70 пересівів з інтервалом в 3 дні, вважають, що перетворились на постійну, перевивну або перещеплювану лінію.
Орган чи тканина, взяті безпосередньо з макроорганізму
“Старі“ за віком клітини, більше 30 поділів |
|
“Молоді“ за віком організми, ембріональні тканини |
Клітини розвиваються в культурі декілька діб. Пересівів не витримують, гинуть |
|
Термін життя сягає декількох діб або місяців. Ростуть при пересівах без втрати біохімічних та морфологічних властивостей. Техніка пересіву: клітини вихідної молодої культури знімають зі стінок флакону, промивають і пересівають в свіже поживне середовище. Звичайні клітини від молодих тварин витримують до 20 пересівів, а ембріональні – 50. |
|
|
|
Первинна культура |
В торинна культура, субкультура, клітинна лінія |
.
|
Зміна генотипу вторинної культури |
|
||
Спонтанна |
|
Індукована |
||
Найчастіше відбувається з клітинами тканин мишей та щурів |
|
Дослідники опромінюють клітини вторинної культури або обробляють їх хімічними мутагенами |
||
3. Стандартними об'єктами для наукових досліджень на початку розробки методів вірусологічних досліджень завжди були лабораторні тварини. Ідея про використання курячих ембріонів виникла у 20-тих роках 20 ст. (автор невідомий). Першим з ембріонами почав один з «батьків « вірусології, австралієць Барнет.
В 1943 р. Хуанг та в 1949 р. Ендерс відкрили цитопатичний ефект (здатність різних вірусів специфічним способом пошкоджувати клітини). В 1952 році Фогт та Дульбекко запропонували методику трипсинізації тканин для отримання одношарових культур. Така лабораторна техніка стала традиційною в 50-60-х роках 20 сторіччя, що дозволило практично відмовитись від вирощування вірусів в організмах лабораторних тварин.
Характеристика об’єктів для ізоляції вірусів
Ознака |
Назва тест-об’єкту |
||
Лабораторні тварини |
Курячі ембріони |
Культури клітин |
|
Генетичний матеріал – однорідний |
Інбредні лінії або тварини одного помету |
Стандартні |
Стандартні, нащадки однотипних клітин |
Об'єкти - вільні від патогенних організмів. |
Спеціальні методи перевірки незараженості, частина тварин виводиться з експерименту |
Природна система з мінімальною кількістю супутніх мікробів |
Отримують тільки в стерильних умовах 9 посуд, середовища, обладнання). |
Потреби тест-об'єктів |
Корм, підстилка, клітки,вода, догляд, світловий режим та ін. |
Термостат, тепло. Волога |
Багато компонентні живильні середовища, стерилізація обладнання |
Зручність у роботі |
Малі за розмірами тварини |
Не рухаються, не потрібні клітки, не кусають експериментатора |
|
В 0,1 мл. алантоїсної або амніотичної рідини-десятки млн. віріонів. Загальна к-ть рідини 12-20 мл. на 1 ембріон. |
Вірус накопичується в рідині навколо клітин. Зручно відбирати вірусовмісний матеріал. |
||
Придатність для розмноження вірусів |
Серед лабораторних тварин різних видів можна знайти хазяїна для віруса. |
Є віруси, нездатні до розмноження в ембріонах |
Практично всі віруси можна накопичувати в культурі клітин. |