4. Згортання непу і повернення до репресивної політики тоталітарної держави.

Загроза долі непу.

Процеси, що відбувалися в др. пол. 20-х років в політичному житті суспільства:

1)       усунення більшовицькою партією з політичної арени інших політичних партій;

2)       усунення з керівних партійних та державних постів комуністів, які не були згодні з «генеральним курсом» партії (Каменєв, Зінов'єв, Троцький та ін.)

3)       зрощення правлячої партії з державним апаратом.

4)       монопольний контроль партійно-державного апарату над економічною сферою життя суспільства та ін.— несли серйозну загрозу і долі непу. Сталін і його оточення дедалі більше виношували плани повернення до воєнно - комуністичних методів керівництва народним господарством.

 

ХУ з'їзд партії, на якому розгорнулася гостра політична боротьба навколо питань про темпи та джерела індустріалізації та пошуку життєдіяльних методів прогресивних перетворень на селі, формально проголосив дотримання й надалі курсу непу. Але принципи кооперації (добровільність, поступовість та ін.), що почали втілювалися в життя в перш. пол. 20-х років, не співпадали з планами сталінського «стрибка в індустріалізацію» та планами суцільної колективізації. Більше того — вони суперечили один одному. Колгоспи давали можливість легко поповнювати державний бюджет, а пропоновані державою ціни на с/г продукцію (оскільки вона була монополістом на встановлення цін), досягали іноді 1/8 ринкових, а за таких умов селяни просто відмовлялися продавати свій хліб.

«Криза хлібозаготівель». Взимку 1927-1928 рр. в зв'язку з відмовою селян продавати хліб за низькими нами спалахнула «криза хлібозаготівель», розцінена Сталіним та його оточенням як куркульський саботаж, Можна було підвищити ціни на сільськогосподарську продукцію і в такий спосіб зняти напругу, але сталінське керівництво знайшло інший метод «розв'язання» проблеми; використати стосовно т. зв. «куркулів» надзвичайні методи, а саме – ст. 107 Цивільного Кодексу Російської Федерації про спекуляцію. Таким чином, насильницькі хлібозаготівлі красномовно свідчили про повернення до економічно необґрунтованої і політично скомпроментувавшої себе політики продрозкладки. Фактична заборона свободи торгівлі (з 1930 р.) означала перший, дуже вагомий і загрозливий крок на шляху до згортання непу. Відсутність матеріальної зацікавленості селян в результатах своєї праці привела до різкого скорочення поставок державі продукції сільського господарства й до деградації його виробничих сил.

Перехід до суцільної колективізації (з кінця 1929 р.), згортання кооперації і трансформація її у колективізацію, т. зв. «стрибок в індустріалізацію» з усіма його механізмами відкривали шлях до ліквідації багатоукладності в економіці. А це означало ще один крок на шляху до згортання непу.

Відновлення репресивної політики. Оскільки процес насильницької колективізації викликав шалений опір селянства (лише з січня до травня 1930 р. тільки в Україні було вчинено 1500 терористичних актів проти представників Радянської влади, в яких взяло участь понад 40 тис. селян), Сталін, для обґрунтування фактичної відмови від нової економічної політики, висунув теорію згідно якої в міру подальшого просування до соціалізму опір класових ворогів зростає. Спочатку він розправився з т. зв. «правим ухилом» в ВКП(б) (М. Бухарі, А. Приков, М. Томський та ін.), які відступ від непу в бік посилення експлуатації селянства назвали «воєнно-феодальною політикою». Потім труднощі в економіці взагалі і в сільському господарстві зокрема підштовхнули сталінське оточення на пошук ворогів в усіх сферах суспільного життя. Теорія посилення класової боротьби послужила підґрунтям для повернення до політики масових репресій, спрямованих в першу чергу проти селянства.

За роки суцільної колективізації, внаслідок розкуркулення було експропрійовано до 200 тис. селянських господарств: до суду за звинуваченнями в спекуляцій притягнуто 33 тис. чоловік.

Пошуки класових ворогів в період згортання Непу відбувалися і в місті. Міцніюча тоталітарна держава для здійснення своїх планів розширювала спектр напрямів репресивної політики. Відповідно до настанов Сталіна вона на поч. 30-х років застосовувалася проти «шкідників», «переродженців і двурушників», «решток ворожих класів», «залишків контрреволюційних партій», «націоналістів» тощо.

Коса сталінського терору безжально різонула в цей період національну українську еліту. На поч. 1928 р. ДПУ сфабрикувало процес над «шкідниками» у вугільній промисловості Донбасу, що отримав назву «шахтинська справа». Через рік було оголошено про розкриття підпільної організації (насправді неіснуючої) «Спілки визволення України» (СВУ), яка, мовляв, планувала реставрувати в Україні буржуазно-поміщицький лад та поновити УНР.

Наслідки згортання непу. Відмова від непу, форсовані темпи і переважно адміністративні методи здійснення суцільної колективізації, що супроводжувалися поверненням до репресивної політики, далися дорогою ціною і привели до катастрофічних наслідків:

·       ліквідації багатоукладності в економіці, що лише почала складатися;

·       сотень тисяч жертв насильницького розкуркулення і втрати селянином відчуття господаря на власній землі;

·       голодомору 1932-1933 рр.;

·        тривалої дезорганізації й деградації аграрного сектора народного господарства, які відчуваються й до сьогоднішнього дня.

Висновки: ХУ з'їзд партії, на якому розгорнулася гостра політична боротьба навколо питань про темпи та джерела індустріалізації та пошуку життєдіяльних методів прогресивних перетворень на селі, формально проголосив дотримання й надалі курсу непу. Відмова від непу, форсовані темпи і переважно адміністративні методи здійснення суцільної колективізації, що супроводжувалися поверненням до репресивної політики, далися дорогою ціною і привели до катастрофічних наслідків

1. Охарактеризуйте наслідки непу.

2. Визначте причини згортання непу.

3. Які репресивні заходи приймала влада?

ІІІ. Закріплення нових знань. 

·        Чим викликана об'єктивна необхідність переходу до нової економічної політики?

·                В чому полягала специфіка непу в Україні?

·                Якими були економічні наслідки проведення нової політики її УСРР?

·        Коли припинила своє існування і чому нова економічна політика?

·        Якими були наслідки відмови від непу?

·        Яким було внутрішнє становище в Україні, що спричинило голод 1921-1922 рр.?

·        Що Ви знаєте про голод на Україні?

·        Чим відрізняється голод 1921—1922 рр. від голоду 1932— 1933 рр.?

·        Якою була поведінка радянського керівництва щодо голоду в Україні?

 

ІV. Підсумки уроку

Під час непу було досягнуто високих темпів розвитку країни. У найкоротший термін було відновлено господарство країни, різко зріс життєвий рівень населення. Для незалежної України неп дає певний досвід рип нових відносин і вміння в найкоротший термін вивести країні з кризи.