1.Види інноваційної стратегії та її складові.

Інноваційна стратегія — один із засобів досягнення цілей організації, який відрізняється від інших засобів своєю новизною, передусім для даної організації, для галузі ринку, споживачів, країни в цілому.

Залежно від умов мікро- і макросередовища організація може вибрати один з основних видів інноваційної стратегії

·адаптаційний (оборонний, пасивний)

·творчий (наступальний, активний)

У загальному вигляді суть адаптаційної стратегії полягає в проведенні часткових, непринципових змін, що дозволяють удосконалити раніше освоєні продукти, технологічні процеси, ринки у рамках структур, що вже склалися в організації, і тенденцій діяльності.

У рамках адаптаційної стратегії виділяються:

1. захисна стратегія - комплекс заходів, що дозволяють протидіяти конкурентам, метою яких є проникнення на ринок, що склався, з аналогічною або новою продукций.

2.стратегія інноваційної імітації припускає, що товаровиробник робить ставку на успішність нововведень конкурентів, займаючись їх копіюванням

3.стратегія вичікування орієнтована на максимальне зниження рівня ризику в умовах високої невизначеності зовнішнього середовища і споживчого попиту на нововведення.

4.стратегія безпосереднього реагування на потреби і запити споживачів застосовується зазвичай в області виробництва промислового устаткування.

У класі творчих стратегій виділяються:

1.активні НИОКР.

Виробники, що реалізовують цю стратегію, отримують найсильнішу конкурентну перевагу, яка, власне, і виражається в оригінальних, єдиних у своєму роді науково-технічних розробках або принципах і методах. При стратегії, що базується на інтенсивності НИОКР, ключові стратегічні можливості відкриваються за рахунок диверсифікації, освоєння нової продукції і ринків.

2.стратегія, орієнтована на маркетинг

Стратегія передбачає цільову спрямованість усіх елементів виробничої системи, а також допоміжних і обслуговуючих видів діяльності на пошук засобів рішення проблем, пов'язаних з виходом нововведення на ринок. Причому основний круг цих проблем відбиває взаємини продавця нововведення з його споживачами. Успішність стратегії безпосередньо залежить від інтенсивності інноваційної діяльності організації.

3.стратегія злиття і придбань

Стратегія є одним з найпоширеніших варіантів інноваційного розвитку організацій, оскільки припускає менший ризик в порівнянні з іншими видами активної стратегії, спирається на вже відлагоджені виробничі процеси і орієнтується на освоєні ринки. Результатом цієї стратегії є створення нових виробництв, великих підрозділів, спільних організацій на базі об'єднання раніше відособлених структур.

2.Види виробничої стратегії та її складові.

Виробнича стратегія — це функціональна стратегія створення та розвитку висококонкурентного виробничого потенціалу підприємства та системи управління ним, що втілюється у вигляді виробничої підсистеми певного типу, призначеної для випуску конкурентоспроможних продуктів. Виробнича стратегія існує у вигляді довгострокової програми або плану.

Залежно від стану середовища, конкурентної і маркетингової стратегій, можливі наступні альтернативні виробничі стратегії:

1.Повне задоволення попиту - стратегія, що передбачає виробляти стільки, скільки потребує ринок. А оскільки ринок коливається, то і виробництво при такій стратегії піддається суттєвому коливанню, що тягне за собою відомі труднощі:затрати високі, значні запаси готової продукції на складах т.д

2.Орієнтація на середній попит. При такій стратегії в періоди скорочення попиту запаси на складах суттєво зроста ють, зате в періоди зростання попиту він відразу задовольняється за рахунок цих запасів.

3.Орієнтація на мінімальний попит - запаси нереалізованої продукції відсутні, зате можливе недовантаження потужностей, коливання виробництва і таке інше.

4.Орієнтація на повне використання виробничого потенціалу з врахуванням його постійного вдосконалення (модернізації, технічного переоснащення, реконструкції, т.д.). Поряд з високою віддачею ресурсів, можливі значні запаси наскладах в періоди спаду попиту.

5.Створення нового або частково нового виробництва - на вимогу корпоративної чи конкурентної стратегії.

6.Орієнтація на суттєві зміни технології - якщо існу­юча явно застаріла, а конкурентні стратегії вимагають її оновлення.

7.Суттєві зміни в організації виробництва - знову ж таки на вимогу корпоративної чи конкурентних стратегій(зміна спеціалізації, конверсія, диверсифікація, оптимізація розміщення виробництва по підрозділах і в географічному плані тощо), що тягнуть за собою радикальні зміни в номенклатурі, обсягах виробництва і т.д.

Розрізняють такі складові виробничої стратегії:

планування виробництва і контроль;

підвищення про-дуктивності праці;

людський фактор у виробництві.

3.Види фінансової стратегії та її складові.

Фінансова стратегія – відповідає за прогнозування фінансових показників стратегічного плану, оцінку інвестиційних проектів, розподіл і контроль фінансових ресурсів.

З огляду на це, можна виділити такі види фінансових стратегій:

● експансійна стратегія (стратегія розширення) – обирають у тому випадку,

коли підприємство веде так звану агресивну політику: планує придбання

(поглинання) інших підприємств, розширення виробництва, захоплення знач-

ної частки ринку, вихід на нові ринки збуту; її застосування є доцільним, як-

що продукція суб'єкта господарювання перебуває на стадії запровадження,

становлення чи піднесення і підприємство має достатній трудовий та фінан-

совий потенціали для здійснення перелічених вище заходів.

● стратегія поступового розвитку – характерна для більшості промислових

підприємств. Такий тип стратегії передбачає спрямування суб'єкта господа-

рювання на поступове нарощення обсягів діяльності, зростання прибутковос-

ті та покращення його основних фінансових і виробничо-економічних показ-

ників й характеристик, забезпечення стабільного фінансового стану.

● захисна стратегія – передбачає незначне зменшення виробничих потужнос-

тей, часткове чи повне згортання інвестиційної та інноваційної діяльності

задля збереження певного рівня прибутковості і фінансової стійкості під-

приємства при негативному впливі на його діяльність ендогенних та екзоген-

них факторів;

● стабілізаційна стратегія – виникає у разі тимчасової втрати підприємством

платоспроможності, порушення структури балансу, погіршення показників

діяльності.

● антикризова стратегія – реалізовують у випадках, коли підприємство пере-

буває у кризовому стані і потребує санації. Передбачає комплекс заходів,

спрямованих на відновлення платоспроможності (ліквідності), кредитоспро-

можності, стабілізацію його фінансового стану.

Складові фінансової стратегії

Фінансова політика розглядається в контексті її складових: бюджетної, податкової, бюджетно-податкової, грошово-кредитної, валютної, страхової, інвестиційної, інноваційної, амортизаційної. Найважливішою складовою фінансо-вої стратегії є прийняття рішень про доцільну для підприємства структуру капіталу.