Леся Храплива

Нар. 1927 в Україні, письменниця, поетеса, громадський діяч, провідний член Пласту.

Літературна творчість включає 20 книжок для дітей і молоді, статті, оповідання, вірші.

Довголітний редактор журналу “Готуйсь”, пластової сторінки в газеті “Cвобода”, журналу “Відгукніться” при CКУ, та книжкових видань CКВОР і CФУЖО.

Aктивний співпрацівник та голова громадської організації “Українські Працівники Літератури для Дітей і Молоді” (УПЛДМ)

Провідниця пластового новацтва, комендантка таборів, провідниця вишколів, автор ігрових комплексів.

Її згадують “...подруга Леся старалася впоїти в наші молоді душі віру в Бога та любов і пошану до всего рідного, всего українського, а рівночасно була для нас прикладом того, як треба жити згідно з пластовим законом.”

Леся Євгенівна Храплива - українська письменниця, пластова діячка і педагог на еміграції: співробітниця дитячих та жіночих журналів у США й Канаді, у роках 1953—70 редактор пластового журналу «Готуйсь».

Народилася Леся Храплива 1927 року у Львові, де відвідувала початкову школу й гімназію. Батько письменниці – Євген Храпливий був громадським діячем, визначним дослідником сільського господарства, багато років свого життя присвятив праці в крайовому товаристві «Сільський господар» у Львові.

У 1944 року вісімнадцятирічною дівчиною разом із батьками іммігрувала на Захід. В Німеччині здобула освіту, у США вступає до університету на біологічний факультет.

Лесі Храпливій судилося стати українською письменницею. Вона – тонкий лірик, майстер художнього слова. Грунт, на якому зростали її таланти, - це народ і вірна любов до нього.

Патріотичне почуття проймає всю творчість Лесі Щур. Покинувши у вісімнадцятирічному віці Україну, поетеса зрозуміла, що проливати сльози над недолею рідного краю це марна трата часу та сил. Тому її патріотизм набрав дійового характеру. Безмежна є любов письменниці до своєї батьківщини. Вона любить землю, духовні скарби рідного краю, не перестає детально вивчати його минуле, поділяє життєві турботи своїх сучасників та плекає надію у щасливе майбутнє вільного народу. Лесю чарують українські народні пісні, веснянки, колядки, які часто можна зустріти в її повістях, написаних для українських дітей, та молоді в діаспорі.

Поезія Лесі Храпливої не моралізує, не навчає, а «тихо-тихесенько шепче-промовляє» до душі, добуває з неї те, що найкраще, і просто заставляє любити Україну, бути гідним її любови, бути справжнім українцем. Вірші поетки звучать як голос нескореного рідного краю, як голос народу, який прагне відродження.

Як українська письменниця Леся Храплива — тонкий лірик, майстер художнього слова. Її таланти зростали на ґрунті народному з вірною любов'ю до українського народу: у неї свої теми й улюблені образи, свої засоби відображення дійсності.

Патріотичне почуття проймає всю творчість поетеси і набуває дієвого характеру. Покинувши у вісімнадцятирічному віці Україну, Леся Храплива зрозуміла, що проливати сльози над недолею рідного краю — марна витрата часу та сил.

Поезія Лесі Храпливої звучить як голос нічим і ніким нескореного рідного краю, як голос народу, який прагне духовного і соціального відродження. Її поезія — яскравий приклад тези про єдність форми та змісту: форма — проста і витончена, а зміст прозорий, глибокий, незавуальований і не блукаючий: поетеса пише про те, що думає, і що її болить — зовсім природні речі, та, на жаль, тільки для світу, який зазвичай зветься вільним. Письменниця прекрасно розуміє, що марно затискати думку у підтекст з надією, що знайдеться кмітливий читач, котрий наважиться відчитати її між рядками.

Перша збірка поетеси, яка вийшла друком на батьківській землі, — «Далеким і близьким». Леся Храплива завжди була і залишається українською письменницею, що підтверджують рядки, в яких вона з ніжністю і безмірною любов'ю пише про рідну землю: озера та ріки Західної України, чудові Карпати, вкриті зеленим мохом лісів та полян; про ледь чутну гру вітерця з ніжно-блакитними хвильками води і його розмову з неспокійними листочками. Чарівність і багатство української природи часто виступає контрастом до злиденного людського існування: вони ще більше відтінюють недолю трудящих. Патріотизм Лесі Храпливої має класовий характер — та проявляється в любові і відданості трудівникам, борцям за незалежність України.

Понад 30 років її вірним опікуном, дорадником і сподвижником усіх задумів був нині покійний чоловік Орест Щур зі Львова.

Книжки Лесі Храпливої[ред. • ред. код]

«Іскри» — вірші, Клівленд США, 1955.

«Далеким і близьким» — вірші для дорослих, Чикаго 1972, перевидано в Україні.

«На ввесь Божий рік» (1964) — декламятор для дітей, перевидано в Україні.

«Ластівочка» — казка на історичні мотиви, Клівленд, 1956.

«Ростикова казка» (1962) — ілюстрована книжка для найменших.

«Забавки Мартусі» — ілюстрована книжка для найменших, Мюнхен 1960, перевидана в Канаді.

«Писанка українським дітям» — великодні вірші й казки, США, перевидані в Україні.

«Козак Невмирака» (1961) — фантастична казка, США, перевидано в Україні.

«Вітер з України» (1959) — казки й оповідання, Мюнхен, перевидано в Канаді.

«Вітер з України 2» — казки й оповідання, Нью-Йорк.

«Чародійне авто» — фантастична мандрівка через історію України, ЗСА, перевидано в Україні.

«Найбільший дарунок» — свято-Миколаївська сценка, Мюнхен.

«Антипкові пригоди» (1965) — свято-Миколаївська сценка, Нью-Йорк.

«Ярмарок Мишки-Гризи-Ккнижки» (1966) — матеріали до «свята книжки», Нью-Йорк.

«Отаман Воля» (1959) — повість для молоді, Мюнхен, перевидано в Україні.

«У темряві» — нариси з життя воїнів УПА, Чикаго 1956.

«Митрополит Андрей Шептицький» — віршована біографія.

«Українські народні звичаї у сучасному побуті» — популярний виклад, Канада, перевидано в Україні.