1.3 Зовнішній вид

За винятком карликовою форми (Homo floresiensis) з острова Флорес,еректуси мали середнім зростанням (1,5–1,8 м), прямий ходою, й архаїчним будовою черепа (товсті стінки, низька лобова кістку, виступаючінадглазничние валики, скошене підборіддя). Обсяг мозку внекарликових форм сягав 900–1200смі, що більше, ніж в Homohabilis, але трохи менше, ніж в Homo sapiens і Homoneanderthalensis.

2.Подвиди Homo erectus

 

2.1Питекантроп

Питекантроп (від грецьк.РЯизкпт – «мавпа» інисщрпт – «людина», «яванський людина») – викопний підвид людей, колись аналізований як проміжне ланка еволюції між австралопітеками інеандертальцами. Нині пітекантропа розглядають як локальний варіант Homo erectus (поруч ізгейдельбергским людиною у Європісинантропом у Китаї), характерний лише заради Південно-Східної Азії й не що породив безпосередніх предків людини. Ймовірно, що прямим нащадкомяванского людини Людинафлоресский.

>Питекантроп мав невисоким зростанням (трохи більше 1,5 метрів) прямий ходою, й архаїчним будовою черепа (товсті стінки, низька лобова кістку, виступаючінадглазничние валики, скошене підборіддя). За обсягом мозку (900–1200смі) обіймав проміжне становище між людиною вмілим (Homohabilis) і неандертальським людиною, людиною розумним.

Перші останки пітекантропа знайшли березі річки Соло на острові Ява голландським лікаремЭженом Дюбуа в 1891 року. Під час розкопок знайшла скам'янілий зуб, стегнову кістку і черепну кришку. Спочатку власника останків навіть віднесли до роду Homo.

Сучасні дослідники несхильні вважати пітекантропа предком сучасної людини. Очевидно, він належить до далеку і ізольовану популяціюеректусов, які у умовах Індонезії дожили до появи сучасних покупців, безліч вимерли 27 тис. років тому я.

2.2Гейдельбергский людина

Гейдельбергский людина (латів. Homoheidelbergensis) – європейська різновид людинипрямоходящего (спорідненийвосточноазиатскомусинантропу і індонезійському пітекантропу),обитавший у Європі. Очевидно, нащадок європейського Homoantecessor і особистою попередником неандертальця.

Перша знахідка датується 1907 роком, коли біля міста Гейдельберг було виявлено щелепу, схожа на мавпячу, але з зубами, схожими на величезні зуби людини.Описана і виділено в до окремого виду професором Про.Шетензаком. Вік знахідки був визначено в 400 тис. років. Культура знайдених поблизу знарядь (кам'яні рубила іотщепи) охарактеризована якшелльская.Шенингерские списи дозволяють припустити, щогейдельбергские люди полювали з допомогою дерев'яних копій навіть у слонів, проте м'ясо їли сирим, оскільки слідів вогню на стоянках нема.

Виявлення слідівгейдельбергского особи на одне півдні Італії дозволило ученим дійти невтішного висновку, що він бувпрямоходящим, яке зростання не перевищував 1,5 м.

Група іспанських археологів під керівництвом професораЭудальдаКарбонеля (>EudaldCarbonel) під час розкопок у печерахАтапуерка північ від Іспанії, неподалікБургоса виявила, щообитавший у якихгейдельбергский чоловік був канібалом.

ПрофесорКарбонель зазначив: «Останки людей, характерні дляАтапуерке, свідчать, що вони були з'їдені подібними собі. М'ясо з кісток, що належать десяти представникам доісторичного людини, було зрізано спеціальними різаками», але з для втамування голоду, а ритуальних цілях.