- •«Основ філософських знань»
- •1. Сутність і структура світогляду.
- •3. Основні характеристики свідомості, її структура і механізм функціонування.
- •2. Характеристика основних станів порушеної свідомості
- •4. Історичні типи світогляду.
- •5. Причини виникнення античної філософії.
- •6. Свідомість і форми психічної активності людини: мислення, пам’ять, емоції, воля.
- •8. Філософські погляди Сократа.
- •9. Співвідношення понять “людина”, “індивід”, “індивідуальність”, “особистість”.
- •10. Проблема методу у філософії. Діалектика і метафізика.
- •12. Основні концепції походження людини (релігійна, еволюційна, космологічна).
- •14. Основні закони діалектики.
- •15.Основні школи і представники досократичної ф-ї.
- •16. Специфіка трактування люд у класичній, некласичній і постнекласичній ф-ї.
- •17. Структура філософського знання.
- •18.Елліністична філософія (епікуреїзм, скептицизм, стоїцизм).
- •19. Поняття суб'єкта суспільного розвитку. Рід, народність, нація, клас, народ.
- •20. Основні історичні етапи розвитку філософії. Класична і некласична філософія.
- •21. Філософія і медицина Давньої Греції (Гіппократ)
- •22. Основні підходи до періодизації людської історії.
- •23. Місце і роль філософії в житті суспільства і людини. Її основні функції.
- •25. Суб'єкт, об'єкт і предмет пізнання. Рівні та форми пізнання.
- •26. Християнство як світоглядна основа середньовічної філософії.
- •27. Становлення античної медицини
- •28. Специфіка філософії як знання і світогляду.
- •29. Основні етапи розвитку середньовічної ф-ї.
- •31. Патристика (східний і західний варіанти). Вчення Августина Аврелія.
- •34. Значення релятивізму скептиків для пізнання світу та людини.
- •35. Філософські погляди Фоми Аквінського.
- •36. Розвиток мед-ни в епоху Середньовіччя. Вчення к.Галена.
- •40. Філософія Нового часу: зміст поняття «Нов час», характерні риси, представники.
- •44. Метод психоаналізу для лікування неврозів.
- •45. Структура та функції філософії.
- •46. Раціоналізм в новоєвропейській філософії (р.Декарт, б. Спіноза, г. Лейбніц).
- •47. Розвиток медицини в Україні в 1920-1990 рр. 48. Поняття «отнологія», «буття», «матерія».
- •49. Проблема людини та соціальні ідеали у філософії Просвітництва (ж.Ж. Руссо, п. Гольбах, а. Вольтер та ін.).
- •51. Філоософія: предмет, функції, місце та роль в сучасній культурі.
- •52. Філософські погляди і.Канта.
- •53. Всезагальний взаємозв’язок і взаємообумовленість явищ у медицині.
- •54. Філософія як слово.
- •55. Суб’єктивний ідеалізм і. Фіхте. Об’єктивний ідеалізм ф. Шеллінга.
- •56. Проблема одиничного і загального, сутності і явища в медицині (Абаєв)
- •57. Концепції формування предмету філософії.
- •58. Філософська система Гегеля.
- •59. Значення медицини і філософії у процесі виховання людини.
- •60. Взаємозв’язок філософії та медицини (категорії, медоти, бачення людини).
- •61. Антропологічний матеріалізм л. Фейєрбаха.
- •62. «Клятва Гіппократа» - основа гуманістичної діяльності медичного працівника.
- •64. Філософія життя.
- •65. Модель мед. Етики т. Парацельса (принцип «Роби добро»).
- •66. Сутність духовного життя суспільства.
- •67. Екзистенціалізм.
- •68. Проблема життя і смерті у філософії і медицині.
- •69. Релігійний напрям у некласичній філософії (неотомізм, персоналізм).
- •70. Філософська думка Києворуської доби (Іларіон, Лука Жидята, к. Туровський).
- •71. Роль праці в антропогенезі і в процесі становлення особистості мед працівника.
- •72. Філософські школи Давньої Індії.
- •73. Філософські погляди г.Сковороди.
- •74. Зміст поняття «гуманізм», «людина», «світ», «філософія», «медицина».
- •76. Рух, простір і час як категоріальні визначення буття.
- •77. Філософія марксизму.
- •78. Вчення н. Макіавеллі та його значення для розвитку сучасної людини.
- •79. Діалектика свободи і необхідності в життєдіяльності людини.
- •81. Філософське мислення медичного працівника (по праці ю.К. Абаєва)
- •82. Проблема любові в середньовічній християнській філософії.
- •84. Філософія і культура.
- •85.Розвиток соціальної медицини в сучасній Україні.
58. Філософська система Гегеля.
Гегель створив систематичну теорію діалектики, центральними поняттями якої є теза,антитеза та синтез (у Гегеля ці поняття називаються по-іншому). Ключові поняття Гегелівської діалектики:Правдиве є цілим: Тільки ціле є правдивим, а окремі речі - моменти цілого та і окремо взяті є неправдивими. Гегель вважає, що антитеза перебуває в тезі, оскільки обидва поняття співвідносяться до чогось вищого, спільного. Для цього потрібний прохід через інше. Отже, окреме існує тільки тому, що існує інше, разом із яким складає цілісність.Противаги: В стані синтезу противаги між тезою та антитезою нейтралізуються. Вони одночасно зникають, залишаються та переходять на вищий рівень.Діалектика в мисленні та бутті: Для Гегеля діалектика є не тільки методоммислення, але й формою, в якій розвивається все буття. При цьому, діалектичний саморух нашого мислення та діалектичний саморух буття - по суті один і той самим процес.Єдність та боротьба протилежностей: Буття складається із багатьох протилежностей. Протилежності - рушійна сила, а рух - передумова існування, наприклад, потреба людської істоти. Потреба — суперечливість між існуючим та бажаним станом. Із цієї суперечливості виникає людська дія.Кількісне та якісне: Констатація переходу від кількісних змін до якісних. Наприклад, вода не перестає буди рідиною доти, доки вона має температуру від 0 до 100 градусів. Нижче нуля вона стає твердою, а вище — набуває газоподібноїформи.Розвиток від нижчого до вищого: в еволюції спостерігається розвиток від простіших структур до складніших.Заперечення заперечення: розвиток відбувається як заперечення заперечення (негація негації). Певний стан негується, який в свою чергу негується через новий стан, але таким чином, що попередній стан відновлюється, хоча в кількісно або якісно зміненій формі.Діалектика панування та кріпацтва: Приклад, який, можливо, надихнувМаркса. Теза свідомості поєднується із антитезою іншої свідомості. Обидві об'єднуються в битві, в якій йдеться про визнання. Синтеза - самосвідомість, проте, хазяїн та слуга залишаються. Не існувало б сенсу, який один другого вбив. Слуга сильніший пізніше, оскільки він є ближчим до природи. «Опрацьовуючи» природу, він стає хазяїном над нею та над своєю служницькою натурою. Він може досягти справжньої свободи, якщо повстане проти свого хазяїна. Синтезою цієї діалектики є свобода. Оскільки світова історія походить із абсолютного духу, який є вільним, розвиток подій можна пов'язати зі свободою. Маркс виводить із цього ідею класової боротьби.
59. Значення медицини і філософії у процесі виховання людини.
Викладання історії медицини демонструє студентам зв'язок мистецтва, культури і медицини різних епох, зв'язок між філософією і медициною, значення етнографічних досліджень для розуміння основ медицини різних країн, особливо стародавніх цивілізацій. В давнину і сама медицина вважалась частиною мистецтва і філософії. Без розуміння цього неможливо бути сучасним лікарем, тому так співзвучні ідеї М.К. Реріха викладачам та студентам університету. Студенти гарно сприйняли не тільки художню і філософську спадщину М.К. Реріха, але й із зацікавленням поставилися до великої суспільної діяльності митця з розвитку індійсько-російської дружби, що була високо оцінена як в Росії, так і в Індії. Система поглядів М.К. Реріха з багатьох напрямків близька до норм міжнародного права і була запропонована людству майже на півстоліття раніше, ніж "Декларація прав людини". Демократичні зміни в нашій країні вимагають розуміння і знання цих принципів.
