6.Муніципально-правові відносини.

Муніципально-правові відносини - це врегульовані нормами муніципального права суспільні відносини у сфері місцевого самоврядування. Основними елементами муніципально-правових відносин є об'єкт, суб'єкт і зміст (суб'єктивні права та юридичні обов'язки).

Об'єкт муніципально-правових відносин - це матеріальна і нематеріальна реальність, щодо якої виникають суспільні відносини, які регулюються нормами муніципального права. Це комунальна власність, публічна влада, діяльність суб'єктів місцевого самоврядування щодо вирішення питань місцевого значення тощо.

Суб'єктами муніципально-правових відносин є народ, держава (в особі державних органів), територіальні громади, органи і посадові особи місцевого самоврядування, територіальні спільноти людей, органи самоорганізації населення, юридичні особи (підприємства, установи, організації та об'єднання громадян), фізичні особи (громадяни, іноземці, біпатриди, апатриди).

Зміст муніципально-правових відносин є організація і здійснення місцевої публічної влади (публічно-правова сфера) і самоорганізація локальних співтовариств, забезпечення на місцевому рівні законних інтересів юридичних осіб, прав і свобод окремої людини (приватноправова сфера).

Виникнення муніципально-правових відносин пов'язане з юридичними фактами, які приводять у дію відповідну муніципально-правову норму. Юридичні факти - це конкретні життєві обставини (дії, події"), з якими муніципально-правові норми пов'язують виникнення, зміну або припинення муніципально-правових відносин.

Серед основних якісних ознак муніципально-правових відносин можна виділити а) територіальні (просторові), що визначаються межами адміністративно-територіальних одиниць, у яких складаються відповідні суспільні відносини; б) функціонально-галузеві - пов'язані з розв'язанням питань місцевого значення в різних сферах.

Муніципально-правові відносини є багатогранними, а тому їх можна класифікувати за суб'єктами, об'єктами, змістом, за просторовими і часовими критеріями, за формою (правові й організаційні), за правовою природою (правомірні й протиправні).

7.Поняття місцевого самоврядування .

Ст.2 ЗУ «Про місцеве самоврядування»

Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

8.Основні принципи місцевого самоврядування.

Згідно зі ст.4 ЗУ про «Місцеве самоврядування»

Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах:

1. народовладдя;

2. законності;

3. гласності;

4. колегіальності;

5. поєднання місцевих і державних інтересів;

6. виборності;

7. правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами;

8. підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб;

9. державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування;

10. судового захисту прав місцевого самоврядування.

17 Статут територіальної громади – це документ нормативно-правового характеру, який віддзеркалює характерні риси взаємовідносин всередині територіальної спільноти. Функціональна роль статуту територіальної громади полягає у врегулюванні особливостей здійснення місцевого самоврядування на території громади в межах, визначених чинним законодавством держави. Під функціями сучасного статуту розуміється регуляторний та реформаторський вплив на різні сфери життя територіальної спільноти. Виділяють, зокрема, такі функції статуту²⁵: легітимну – визнання легітимності громади та її субєктів; управлінську – визначення умов для ефективного управління; регуляторну – встановлення загальних норм регулювання взаємин між субєктами громади; правотворчу – уточнення правового поля діяльності субєктів громади; інноваційну – забезпечення динаміки розвитку міста (селища, села) відповідно до стратегічного плану, закріплення інноваційних процесів; реформаторську – створення передумов для реформування життя населеного пункту; правозахисну – визначення прав, свобод та обовязків субєктів громади, гарантій, відповідальності та способів захисту; етичну – визначення норм та правил взаємин між субєктами громади. Статут територіальної громади має відповідати таким критеріям: реальності (відповідати чинному законодавству, врегульовувати існуючі в ньому прогалини); політичної нейтральності (забезпечення умов для реалізації сталої, послідовної місцевої політики; системності підходів (за своєю структурою); креативності (поєднання „жорсткості” адміністрування з „гнучкістю” управління). Щодо загальної побудови статуту територіальної громади, то можна виділити такі їх різновиди: нормативні – ті, що концентрують у собі основні правові норми; декларативні – ті, що нагадують певні переліки принципів, мають чіткий хартійний характер, але не повторюють відомі правові норми; директивні – ті, що будуються на концепції зміцнення централізації управління обєктом.²⁶ Далі представлена примірна структура статуту територіальної громади села (селища)²⁷, яка дає можливість детальніше ознайомитись із його змістом:

18. Розділ 5. Статут територіальної громади міста у регулюванні відносин власності складається з двох підрозділів, у яких розкриваються питання ролі статуту міської громади як основного нормативно-правового акту, що регламентує порядок управління її власністю. У підрозділі 5.1. “Місце і роль статуту територіальної громади міста у регулюванні відносин власності” зазначено, що статут територіальної громади міста є важливим локальним нормативно-правовим актом, що визначає статус територіальної громади як учасника відносин комунальної власності, у тому числі господарських.

У сучасних умовах статути можуть стати своєрідним показником здатності територіальних громад міст, органів і посадових осіб місцевого самоврядування самостійно вирішувати всі питання місцевого значення, ефективним інструментом реалізації функцій і повноважень місцевого самоврядування.

Більшість із статутних документів значною мірою є системою адаптованих до місцевих умов норм чинного законодавства про місцеве самоврядування, не передбачаючи додаткових прав і свобод для жителів-членів відповідних територіальних громад. У зв'язку з цим аргументовано, що предмет статуту територіальної громади повинні складати питання місцевого значення, які: а) детально не врегульовані чинним законодавством, але визначають умови нормального функціонування територіальної громади та її органів, що свідчить про необхідність їх регламентації на локальному рівні - в системі місцевого самоврядування; б) згідно ст. 92 Конституції України не потребують обов'язкової законодавчої регламентації; в) прямо визначені законом як такі, що підлягають регламентації в статуті. = На сьогодні в умовах масштабності законодавства України і його, певною мірою, “безмірності” і різноманітті правових норм, статути виконують консолідуючу функцію, відтворюючи основні правові положення і адаптуючи їх до місцевих умов господарювання в комунальному секторі економіки міста. У підрозділі 5.2. “Статут територіальної громади міста як основний нормативно-правовий акт з регламентації порядку управління власністю” акцентовано увагу на тому, що статут дозволяє закріпити не тільки загальні принципи побудови системи органів управління відповідною територією і коло вирішуваних ними питань, але і визначити матеріально-фінансову основу, яка служить засобом досягнення поставлених перед членами територіальної громади і відповідними органами міського самоврядування завдань із забезпечення збалансованого соціально-економічного розвитку міста. Статут територіальної громади набуває істотного значення не тільки як акт конституційно-правового характеру, що регламентує порядок організації і здійснення місцевого самоврядування на території міста, але і як акт-регулятор господарських відносин, які складаються за участю органів місцевого самоврядування.