4. Проблема свідомості у філософії.
У зв’язку з проблемою свідомості виникає питання про її особливий онтологічний статус. Дати визначення того, що таке свідомість є важко, оскільки вона являє собою окремий регіон або сферу буття. Свідомість вивчається на перетині багатьох дисциплін: філософії, психології, лінгвістики, нейробіології, когнітивних наук, теорії штучного інтелекту.
У філософії свідомість розглядається як фундаментальний спосіб співвіднесення людини з предметом і світом взагалі. Свідомість неможливо розглядати окремо від світу – якщо немає свідомості, то для нас немає і світу. Виділяють наступні форми свідомості: самосвідомість як свідомість самого себе, розсудок як мисляча свідомість – здатність осягати світ в поняттях і робити умовиводи, розум як самоусвідомлюючий розсудок і дух як вища форма свідомості, яка включає в себе всі решта. Різниця між розсудком і розумом полягає в тому, що розсудок співвідносить свої поняття зі світом, і тому критерієм його істинності є несуперечливість Розум співвідносить свої поняття не тільки зі світом, але із самим собою (це добре показав Кант у праці «Критика чистого розуму»). Про свідомість ми знаємо переважно по продуктах її діяльності, а таким головним продуктом є знання.
До ознак свідомості відносяться мова, уявлення, мислення. Мислення - це сукупність розумових процесів, які лежать в основі Психологія розглядає свідомість в аспекті самосвідомості і як стан, в якому індивід контролю себе, володіє собою. У психології свідомість визначається як сформована в процесі суспільного життя вища форма психічного відображення дійсності у вигляді узагальненої та суб’єктивної моделі оточуючого світу у формі словесних понять і чуттєвих образів.
Свідомість нерозривно пов’язана з діяльністю мозком, але як саме – на це питання є багато теорій:
Дуалізм – є два різновиди субстанцій, які незводяться одна до одної. Крім Декарта, сучасним представником є Девід Челмерс, який називає свою концепцію «натуралістичним дуалізмом», він наполягає на нефізичній природі свідомого досвіду: свідомість залежить від мозку, але не зводиться до фізичних властивостей.
Логічний біхевіоризм – свідомість зводять до поведінки, намагаються спростувати дуалізм. (Гемпель і Райл - представники)
Ідеалізм – існує тільки свідомість, фізичного світу без сприйняття свідомістю не існує (Дж. Берклі).
Матеріалізм: свідомість – це властивість мозку (Енгельс, Дональд Девідсон)
Функціоналізм – бути в свідомості, означає виконувати певну функцію. Функціоналізм заперечує необхідний зв'язок між свідомістю і мозком, тому що свідомість може бути функцією різних фізичних об’єктів – комп’ютера, н-д. Функціоналізм є методологічною базою теорії штучного інтелекту та когнітивної науки (Хіларі Патнем, Деніел Деннет).
Емерджентна теорія – хоч свідомість і є властивістю деякого фізичного об’єкту, вона не зводиться до фізичних станів останнього, вона володіє унікальними властивостями, подібно до того, як властивості молекули води не можна звести до властивостей атомів кисню і водню (Джон Серль є прихильником цієї теорії).
Цікавим є також питання походження свідомості, пов’язане з питання про походження людини.