1.3. Створення колоній "гегевальд" для "фольксдейч" на території окупованої Житомирщини, як окремої адміністративної одиниці

Одним із пунктів фашистсько-німецького плану "Ост" щодо окупованих територій було передбачено звільнення цих територій для заселення земель України німецькими колоністами, так званими "фольксдейч", а німецькі колонії іменувались як "гегевальд".

Щоб зрозуміти дані терміни необхідно розглянути момент до початку вторгнення частин Вермахту на територію України. До початку вторгнення у керівництва Німеччини не було конкретних відомостей про кількість та стан німецького населення, яке проживало на території Української РСР. Розпорядження про реєстрацію осіб, які належали до німецької національності і проживали на окупованій території, було видане 11 липня 1941 року. При цьому основна увага була звернена на райони поблизу Житомира та Вінниці як центру нової адміністративної одиниці "Рейхскомісаріат Україна".

При реєстрації німецьке населення поділяли на три відділи:

1. особи, які походили від німецьких батьків та мали німецьке подружжя;

2. німці, які жили в міжнаціональному шлюбі та їх дітей;

3. діти від змішаних шлюбів, які, в свою чергу, самі знаходились у змішаному шлюбі.

Реєстрація етнічних німців спочатку проводилась через органи цивільного управління гебітскомісаріатів. Орган реєстрації видавав усім зареєстрованим посвідчення, згідно якого його власник набував статусу "фольксдойче". Однак, одержання такого посвідчення не означало набуття німецького громадянства. Єтнічні німці брались під захист новостворених органів окупаційної влади. З їх числа призначались бургомістри, ініціювалось викладання в школах, створювались загони самооборони.

Спустошуючи народне господарство на окупованій Житомирщині, проводячи етнічні чистки шляхом фізичних страт, вивезення на примусові роботи до Німеччини органи окупаційної влади розпочали розчищення території для створення колоній для етнічних німців, так званих "гегевальд". З цією метою місцеве населення Житомирської області з кращих земель насильно зганялось в лісні та болотисті райони, а на їх місці влаштовувались німецькі колонії. Колонії "гегевальд" оголошувались окремою адміністративною одиницею. Процес відселення був жорстким, людям дозволялось брати з собою лише необхідне, часу на збір давалось небагато.

У своєму розпорядження від 15 жовтня 1942 року рейхскомісар Е.Кох зазначав, що німецькому населенню надаються в користування сільськогосподарські і інші земельні наділи, будинки, заводи та інші засоби існування. [1, 105-106]

На основі розпорядження рейхскомісара 16 листопада 1942 року генерал-комісар Лейзер видав наказпро утворення німецьких колоній. Так у наказі зазначалось наступне:

« виділяється з Житомирського генералкомісаріату, з півдня від Житомира, і з північної частини Бердичівського гебіта - округа, яка буде заселена виключно переселенцями з "фольксдейч" і буде управлятись як самостійна округа. Округа ця іменується – "гегевальд". У відміну від інших округ – гебітскомісар "гегевальд" називається – гебітсначальником. Виходячи з цього, ставиться в обов’язок відділам пересилати в майбутньому гебітсначальнику всі циркулярні розпорядження, накази та інше, що мають значення для колоній "фольксдейч". Треба все ж мати на увазі, що в окрузі «гегевальд» живіть виключно "фольксдейч", а тому розпорядження і циркуляри, призначені для українських чи білоруських поселень, не повинні надсилатись гебітсначальнику "гегевальда". З місцем роботи гебітсначальника "гегевальда" можна зв’язатись по телефону за допомогою місцевого комутатора, поліції або збройних сил».

25 лютого 1942 року генерал комісаром Лейзером було видано наступний наказ звернений до гебітскомісарів про особливе матеріальне і духовне обслуговування "фольксдейч". В наказі зазначалось, що переселення "фольксдейч" в одну округу ставить за мету, в першу чергу, ізолювати ці сім'ї за національною ознакою від загрози, що нависла над ними.

Створеним на окупованій території Житомирщини колоніям "гегевальд", як окремим адміністративним одиницям, присвоювались німецькі назви цим населеним пунктам. В більшості випадків назви радянських сіл змінювались на нові німецькі. Так, наприклад: с. Колонія-Франдорф, с. Колонія-Найдорф (Володарськ-Волинський район); с. Фрайнвальд, с. Генріхівка (Червоноармійський район). [1, 105-106]

Отже, планом "Ост" передбачалась "германізація" окупованих територій шляхом їх примусового звільнення від корінного населення, створення німецьких колоній для заселення німецькою расою. З цією метою на окупованих територіях німцями створювались окремі округи, які іменувались "гегевальд". Вони мали статус окремої адміністративної одиниці. Для здійснення управління округою "гегевальд" призначався гебітсначальник.