10. Характеристика сутності векселя.

Вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання сплатити після настання строку визначену суму грошей власникові векселя (векселедержателю).Простий вексель містить просту і нічим не обумовлену обіцянку векселедавця сплатити власникові векселя після вказаного терміну певну суму грошей. Переказний вексель містить письмовий наказ векселетримача (трасанта) адресований платникові (трасатові), сплатити третій особі (ремітентові) певну суму грошей у певний термін.Абстрактність вексельного зобов'язання полягає в тому, що до тексту векселя не включаються причини його виникнення, тобто його видача юридично не прив'язується до конкретного договору. Вексель містить лише просте нічим не обумовлене зобов'язання або пропозицію сплатити певну суму.Векселі (прості або переказні), що мають однаковий склад первинних учасників, одного номіналу, видані на однаковий строк і з однаковою відсотковою ставкою, укладені в результаті реалізації торговельної угоди або на виконання кредитного договору, або просто з добрих спонукань векселедавця стосовно векселедержателя, не мають жодних юридичних відмінностей.

11. Характеристика різних видів рахунків.

Банківські рахунки : 1) кор. Рах – це рахунок для обліку розрах ,що їх виконує одна банківська установа за дорученням і за рахунок іншої на підставі укладеного кор. договору. 2)поточний рахунок – це рах,що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій.3)контокорентний рахунок – це єдиний рахунок ,на якому враховуються всі операції банку з клієнтом.4)вкладний рахунок – це рахунок ,що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей , що передаються клієнтом в управління на встановлений термін або без під визначений% і підлягають поверненню.5)кредитний рахунок – це активний рахунок,який відкривається банком з метою обрахування виданих кредитів.6)аналітичний рахунок – рахунок,для обліку коштів з метою подальшого здійснення розрахункових операцій.

12. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень та вимог-доручень.

Платіжне доручення – це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку просписання зі свого рахунка зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.Платіжне доручення оформляється платником і подається до банку, що обслуговує його, не менше, ніж у двох примірниках, якправило, у 4 примірниках.Платник має право зазначити в платіжному дорученні дату валютування,  яка не може настати пізніше, ніж через 10календарних днів після складання платіжного доручення.Банк платника приймає платіжне доручення до виконання протягом  30  календарних  днів з дати його виписки.Якщо фізична особа не має рахунка у банку, то розрахунки з нею платник може здійснювати, перераховуючи кошти на повідомлений нею  відповідний рахунок  у банку. Платіжні доручення використовують фізичні особи при перерахуванні коштів зі своїх поточних та вкладних рахунків за товари, роботи, послуги, за куплені цінні папери, для слати податків і зборів тощо.Платіжна вимога-доручення – це  розрахунковий  документ, який складається з двох частин: верхньої – вимоги отримувачабезпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів та нижньої – доручення  платника  обслуговуючому банку просписання зі свого рахунка визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок отримувача.Верхня частина вимоги-доручення оформляється отримувачем коштів і передається безпосередньо платнику не менше, ніж у двох примірниках . Сума,яку платник погоджується  сплатити  отримувачу та зазначає  в нижній частині вимоги-доручення, не може перевищувати  суму,яку  вимагає  до сплати  отримувач і яка зазначена у верхній частині вимоги-доручення. Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, зазначена платником,  перевищує суму,  яка є на його  рахунку.Банк платника приймає вимогу доручення від платника протягом  20 календарних  днів з дня оформлення її отримувачем.

13. Порядок розрахунків платіжними вимогами.Розрахунки платіжними вимогами використовуються для примусового списання коштів  на підставі виконавчих документів, виданих судами. Списання примусове (примусове списання коштів) – списання коштів, що здійснюється стягувачем _без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.Для примусового списання коштів стягувач оформляє не менше, ніж у трьох примірниках платіжну вимогу.Банк, що обслуговує стягувача, приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів з дати їхнього складання, а банкплатника – протягом 30  календарних днів з дати їхнього складання. Банк платника приймає  платіжну вимогу  незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку  платника.  Банк не пізніше, ніж наступного робочого дня повідомляє платникові про надходження  платіжної  вимоги . Стягувач може відкликати платіжну вимогу в будь-який час до списання коштів з рахунка платника. Платіжна вимога відкликається лише в повній сумі.