- •1.Україна у добу первісного суспільства.
- •2.Кочові племена в Україні: кімерійці, скіфи, сармати.
- •3.Античні міста-держави Північного Причорномор'я.
- •4.Східнослов`янські племена на території України .
- •5.Утворення та розвиток держави київська русь.
- •6.Київська Русь в Роки Князювання Володимира Великого Та Ярослава Мудрого.
- •7.Причини та наслідки феодальної роздробленості київської русі.
- •8.Галицько-волинське князівство.
- •9.Монголо-татарська навала на українські землі та її наслідки.
- •10.Українські землі у складі Великого Князівства Литовського.
- •11.Люблінська та берестейська унії.
- •12.Виникнення українського козацтва.
- •13.Запорізька січ.
- •14.Православні братства в україні у 16-17 ст.
- •15.Православні братства в україні у 16-17 ст.
- •16.Гетьман петро конашевич сагайдачний.
- •18.Національно-визвольна війна українського народу.
- •19.Битва під берестечком і білоцерківський мир.
- •20.Українська держава Богдана Хмельницького.
- •21.Українсько-московський договір 1654.Березневі статті.
- •22.Україна в період козацької руїни.
- •23.Гетьман і.Мазепа та його доба.
- •24.Острозька та києво могилянська академії.
- •25.Пилип орлик, конституция 1710.
- •26.Гайдамацький та опришківський рухи. Коліївщина.
- •27.Обмеження прав козацької держави.Скасування гетьманщини ліквідація запорізької січі.
- •28.Суспільно-політичні рухи в наддніпрянській україні.
- •29.Кирило-мефодіївське братство.
- •30.Розвиток наддніпрянської україни.
- •31.Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях.
- •32.Соціально-економічний розвиток українських земель на початку хх ст.
- •33.Перша світова війна ,українські січові стрільці.
- •34.Утворення центральної ради 1917.
- •35.Третій універсал центральної ради. Проголошення унр.
22.Україна в період козацької руїни.
Руї́на — період історії України другої половини XVII століття, що відзначився розпадом української державності і загальним занепадом. Поняття «Руїна» започаткував Самійло Величко. Дехто з публіцистів (наприклад, Микола Костомаров) пов'язують її з правлінням трьох гетьманів — ставлеників Москви (Івана Брюховецького, Дем'яна Многогрішного та Івана Самойловича) й обмежують хронологічно 1663–1687 та територіально — Лівобережною Україною. Історики також трактують час по різному :
— Від Чуднівської угоди та послідуючого розколу серед козацтва, у зв'язку з невизнанням лівобережними полками польського патронату — 1660–1687.
— Борис Крупницький вважав, що Руїна тривала від смерті Богдана Хмельницького, зокрема Пушкарівського повстання, й до початку правління Івана Мазепи — 1657–1687. Під час «Руїни» країна, через внутрішню боротьбу козацьких кланів різних претендентів на єдиноправ'я в її межах, 1667-го року, внаслідок Андрусівського перемир'я, була поділена по Дніпру на Лівобережну та Правобережну поміж Річчю Посполитою та Московським царством. Українську Православну Церкву в 1686 було підпорядковано Московському патріархатові. Українські лідери цього періоду були, в основному, людьми вузьких поглядів, котрі не могли здобути широкої народної підтримки своїй політиці: (Іван Брюховецький, Микола Ханенко, Юрій Хмельницький, Дем'ян Многогрішний, Степан Опара, Іван Сірко, Яким Сомко, Петро Суховій, Павло Тетеря).
23.Гетьман і.Мазепа та його доба.
І. Мазепа увійшов у політичне життя України в тяжку для неї годину. Яскравим свідченням цього є укладення ним з Росією “Коломацьких Статей” (1687 р.). Вони значно обмежували і навіть де в чому ліквідовували самостійну економічну, соціальну та зовнішню політику Гетьманщини. Так, заборонялося вести торгівлю з Кримом та торгувати в Московській державі. Вимагалось карати смертю за відмову приймати гроші без золотого забезпечення, які виплачувались царським гарнізонам в Україні. Абсолютно заборонялись міжнародні відносини України. І все таки в цих несприятливих умовах І. Мазепі вдалося вивести Україну із стану “Руїни”, політичного безладдя, громадянської війни. Він зумів підняти престиж девальвованого значення гетьманської влади, ставши непохитним володарем України (цілих 22 роки, з 1687 по 1709 рр.), згуртувати навколо себе старшину. І. Мазепа мріяв про створення станової держави західноєвропейського зразка. Намагаючись створити для реалізації своїх планів надійну опору, гетьман сприяв формуванню із козацької старшини аристократичної верхівки так званих “бунчукових товаришів”, щедро обдаровуючи їх землею (гетьман роздав старшині понад тисячу дарчих грамот на землю). Уславився І. Мазепа і своїм меценатством, опікуванням письменства, науки, мистецтва й особливо церкви. Разом з тим гетьман сприяв розвитку економіки, промислів, мануфактур тощо.
24.Острозька та києво могилянська академії.
КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ
На початок XVII ст. Київ стає центром українського літературного життя, центром ідеологічної боротьби. Його осередком були братство (створене в 1615 р.) та група вчених-просвітників при Печерському монастирі на чолі з Є.Плетенецьким. Особливістю братства була участь в його діяльності козацтва (П.Сагайдачний у 1620 р. вписався до нього з усім військом Запорозьким). Печерський осередок розгорнув діяльність завдяки архімандритам Є.Плетенецькому (1599 - 1624) та його наступнику З.Копистянському (1624 -1627). При монастирі збирається гурток вчених (Й.Борецький, К.Сакович, П.Беринда, Т.Земка, Л.Зизаній, Г.Дорофейович, О.Митура, Ф.Козаревич, Т.Вербицький та ін.), Є. Плетенецьким створюється друкарня та папірня. В Лаврській друкарні було надруковано „Часослов”(1616, використовувався як підручник), перша на Україні поетична збірка О.Митури „Візерунок цнот” (1618), „Анфологіон” (1619, використовувався як підручник), „Вірш на жалосний погреб... Петра Конашевича-Сагайдачного” К.Саковича (1622), „Бесіди на діяння апостолів” З.Копистянського (1624), "Лексикон" П.Беринди (1627, використовувався у навчанні), „Антологія” (1636, укладач і автор передмови П.Могила, енциклопедія моральних і житейських повчань, присвячена молоді Києво-Могилянської Академії), „Тератургіма” А.Кальнофойського (1638, є план частини Києва з Лаврою, зображення ближніх і дальніх печер) та ін. За участю членів гуртка в Києві було створено братство та Лаврську школу. Засновником Острозької Академії є К.-В.Острозький, найбільший магнат Речі Посполитої, посідач ряду важливих державних посад. Це об'єднання матеріальної і владної сили разом з знатністю роду давали можливість князю відігравати помітну роль в політичному житті держави та її окремих регіонів (Волині, Київщини) та в релігійних справах (К.-В.Острозький відстоював рівність різних конфесій, захищав православ’я, виступав з ідеєю створення окремого патріархату в Речі Посполитій з можливим центром в Острозі). Важлива роль у функціонуванні будь-якого культурно-освітнього закладу належала матеріальному забезпеченню. Першою фундаторкою Академії була племінниця К.-В.Острозького Гальшка Іллівна княжна Острозька. В своєму тестаменті (заповіті), написаному у березні 1579 р. в м. Турові і внесеному до Луцьких урядових (земських) книг у січні 1583 р., вона записала „на шпиталь і академію Острозьку” 6000 кіп грошів (копа - 60 грошів) литовських на Луцькому монастирі Св. Спаса і селі Доросинь.
