78. Структура національних економічних інтересів і стратегій їх реалізації в період трансформації економічної системи.

Національно-економічні інтереси — вихідний пункт визначення національної економічної політики

Національні економічні інтереси об'єднують економічні інтереси кожного громадянина, кожної сім'ї, різних соціально-економічних груп населення, регіонів, держави в цілому. В самому загальному, концентрованому виразі вони зводяться до намагання кожної країни забезпечити високий життєвий рівень народу, стійке економічне зростання, якість життя, що відповідає стандартам високорозвинутих країн. Вирішення цього завдання потребує величезних зусиль всіх громадян, ресурсів і часу. Високий життєвий рівень, спосіб життя, які народ хотів би взяти за взірець, завжди досягалися і формувалися поступово. Проте сучасний стан розвитку світової економіки, можливості використання кожною державою досягнень науково-технічної революції і переваг міжнародного поділу праці, залучення до розвитку економіки як національних ресурсів, так і міжнародних інвестицій, знань і досвіду, формування національного ринку як складової світового ринку, проведення послідовної та виваженої економічної політики, що відповідає національним інтересам, — все це дає змогу значно скоротити час перебування економіки в перехідному стані. Сьогодні ціла низка країн, які ще відносно недавно вважалися слабко-, або середньо- розвинутими, впевнено увійшли до групи країн з високим рівнем доходів і споживання.

Практика трансформаційних перетворень свідчить про те, що в Україні відбувається впровадження в економіку методів та структур, скопійованих у розвинутих ринкових систем. Ігнорування особливостей дії ринкових закономірностей у період трансформації економічної системи спричинює багато негативних соціально-економічних явищ. 

Реалізація національних економічних інтересів у сфері зовнішньої торгівлі відбувається у процесі розроблення і здійснення ефективної зовнішньоторговельної політики, яка є інструментом держави у справі забезпечення національних економічних інтересів та гарантування економічної безпеки, виконання міжнародних зобов’язань без застосування дискримінаційних заходів стосовно інших держав чи міждержавних угруповань. При цьому важливого значення надається прозорості та обґрунтованості зовнішньоторговельної політики. 

79. Система забезпечення вимог сталого розвитку при проведенні економічних реформ в Україні.

Економічні реформи в Україні виступають комплексною складовою радикального оновлення соціально-економічної системи. Метою соціальноекономічних перетворень є приєднання до загальноцивілізаційних суспільних процесів, стабілізація економічного розвитку на базі формування якісно нової – стійкої, динамічної і соціально орієнтованої – господарської системи.

В останні декілька років економічні реформи в Україні майже не проводилися. Всесвітня економічна криза, яка значною мірою вплинула на господарство і нашої держави, показала, що без системних реформ неможливо забезпечити стале економічне зростання регіонів. За дев’ятнадцять років незалежності Україна вже зазнала одну економічну кризу в 1998–1999 рр., а, починаючи з другої половини 2008 року, увійшла у чергову кризу, яка проявляється у зниженні рівня життя населення внаслідок глибокої рецесії в економіці.

Отже, метою Програми економічних реформ в Україні повинна стати реалізація державної політики, яка спрямована зокрема на підвищення якості надання управлінських послуг та науково обґрунтоване реформування інфраструктури ЖКГ у напрямі покращення його діяльності й підвищення рівня прозорості у взаємовідносинах між суб’єктами ринку житлово-комунальних послуг. Результатом реалізації Програми економічних реформ має стати підвищення конкурентоспроможності української економіки, що передбачає сталий економічний розвиток, покращення бізнес-клімату і залучення інвестицій, модернізацію інфраструктури базових секторів економіки. Домогтися цієї мети можна тільки за умови ефективного державного управління, яке також підлягає реформуванню.