6.2. Управління поточними витратами на підприємстві

Управління витратами — це процес цілеспрямованого формування їх величини за видами, місцями формування, центрами відповідальності й носіями. Основними функціями управління є: нормування, планування, облік і аналіз витрачання, пошук і виявлення резервів, стимулювання економії і зниження витрат ресурсів.

Норми — це максимально допустимі величини витрачання окремих видів ресурсів на одиницю продукції в даних організаційно-технічних умовах виробництва. Використання норм є важливим фактором забезпечення режиму економії ресурсів на підприємстві. В процесі планування встановлюються завдання із зниження норм витрачання ресурсів у підрозділах. Фактичний рівень витрат визначається за даними поточного обліку.

Співставлення фактичних витрат з плановими (нормативними) дозволяє оцінювати роботу підрозділів з використання ресурсів, в процесі аналізу визначати причини відхилень, стимулювати працівників підприємства у напрямку зниження витрат.

Місце формування витрат – це робоче місце, група робочих місць, підрозділ підприємства. Під центром відповідальності розуміють організаційну єдність місць витрат з особою, яка відповідає за рівень витрат.

За центрами відповідальності складається кошторис (документ, що встановлює планові виробничі (операційні) витрати підрозділу на календарний період з диференціацією за економічними елементами або статтями витрат). Статті — це витрати, що відрізняються між собою функціональною роллю у виробничому процесі і місцем виникнення. Відмінність статей калькуляції від аналогічних елементів витрат полягає в тому, що перші враховують витрати тільки на даний вид продукції (робіт, послуг), а другі — всі витрати підприємства, незалежно від того де і на які потреби вони були здійснені. Розподіл витрат у кошторисах на змінні й постійні дозволяє оперативно перераховувати планові витрати для різних варіантів об’єму виробництва.

Витрати підприємства, в залежності від їх призначення, відображаються такими показниками: сумами операційних витрат за встановлений період, витрат за інвестиційною та фінансовою діяльністю, виробничою собівартістю товарної й реалізованої продукції.

Кошторис витрат виробничої діяльності — це розрахунок витрат підприємства (підрозділу), що пов’язані з основною його діяльністю за визначений період. Сюди входять всі витрати на виробництво, у тому числі на організацію і управління ним. У складі операційних витрат, додатково до виробничих, враховуються адміністративно-управлінські, комерційні, загальновиробничі і загальногосподарські витрати.

Зведений кошторис підприємства складається за економічними елементами (табл. 6.1 ).

Таблиця 6.1

Кошторис витрат підприємства (підрозділу)

Елементи витрат	Сума, тис. грн.
1 . Матеріальні витрати	5400
2. Заробітна плата	2300
3. Відрахування на соціальні потреби	805
4. Амортизація основних засобів і нематеріальних активів	800
5. Інші витрати	500
6. Всього витрат	9805

Матеріальні витрати, як елемент кошторису, включають витрати на сировину, матеріали, комплектуючі вироби, напівфабрикати, паливо, енергію, тару, виробничі послуги сторонніх підприємств і організацій, що необхідні для виготовлення продукції або для ремонту, експлуатації обладнання, на господарські й управлінські потреби. Вони визначаються на основі норм витрачання й цін із урахуванням транспортно-заготівельних витрат, котрі не є складовими інших елементів кошторису (оплата послуг за транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи, вартість тари, утримання складів підприємства й інші). Із вартості матеріалів вилучають вартість відходів за ціною їх використання або продажу.

Заробітна плата включає всі форми основної заробітної плати штатного і позаштатного промислово-виробничого персоналу підприємства. Не включають до кошторису виплати працівникам, що фінансуються з прибутку або інших джерел спеціального призначення.

Відрахування на соціальні потреби включають відрахування в централізовані фонди (пенсійного забезпечення, соціального страхування, страхування на випадок безробіття й інші) Величина цих відрахувань визначається за встановленими нормами у відсотках від витрат на оплату праці незалежно від джерел її фінансування.

Амортизація основних засобів і нематеріальних активів містить амортизаційні відрахування на повне відтворення основних засобів та нематеріальних активів.

До інших витрат включають: оплату послуг зв’язку, охорони, витрати на відрядження, страхування майна, винагороди за винаходи і раціоналізаторські пропозиції, оплата робіт з сертифікації продукції, орендна плата, суми фінансових санкцій та інші.

Кошторис виробництва, узагальнюючи по-елементні витрати підприємства, розкриває їх ресурсну структуру.

Порядок розробки кошторису виробничої (операційної) діяльності може бути різним в залежності від стадії планування, складу інформаційної бази і розміру підприємства. На стадії прогнозних оцінок кошторис складається методом коректування елементів фактичних (нормативних) витрат. Більш обґрунтовано витрати за кожним економічним елементом (статтею витрат) визначаються на основі запланованих об’ємів продукції (робіт, послуг), норм і цін виробничих ресурсів. На малих підприємствах такий розрахунок є узагальнюючим. На середніх і великих підприємствах кошторис виробництва складають, підсумовуючи кошториси місць витрат (підрозділів). Базою для складання кошторисів підрозділів основного виробництва є кошториси виконання геологічних завдань.