Аналіз програм і методик курсів, що сприяють навчанню і вихованню збереженню здорового способу життя молоді у вищих навчальних закладах

Анотація: у статті розкривається сутність понять «здоровий спосіб життя», «культура здоров'я». Проаналізовано низку навчальних програм та методик курсів, які

сприяють вихованню здорового способу життя молоді.

Ключові слова: валеологічна освіта, здоровий спосіб життя, основи здоров 'я.

На сучасному етапі розвитку педагогічної науки поряд із проблемами впровадження інноваційних технологій, методів та форм організації професійної підготовки фахівців у ВНЗ надзвичайно важливим завданням освіти в Україні є формування фізичного, психічного та духовного здоров'я підростаючого покоління. Це завдання є одним із обов'язків держави, передбачених Національною програмою «Освіта» (Україна - ХХІ століття), Національною програмою «Діти України», цільовою комплексною програмою «Фізичне виховання - здоров'я нації», Державною програмою «Вчитель», Національною програмою патріотичного виховання населення , формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства.

Впровадження цих та ряд інших програм вимагає перегляду сформованих стереотипів поведінки сучасної молоді, переосмислення концептуальної моделі здоров'я з урахуванням того, що провідне значення у його збереженні та зміцненні належить способу життя.

Дійсно, більшість школярів та студентів знає, що курити, вживати наркотики тощо шкідливо, але багато хто з них є заручниками саме таких шкідливих звичок і, на жаль, існує тенденція до зростання кількості такої молоді. Зазвичай ніхто не заперечує, що потрібно рухатися, загартовуватися, але більшість, як правило, веде малорухомий спосіб життя. Сьогодні однозначно можна стверджувати, що неправильне нераціональне харчування призводить до накопичення зайвої ваги навіть серед молоді. Усе це підводить до висновку, що «знання» молоді про здоровий спосіб життя не стали переконаннями, молодь так само мало турбується про власне здоров'я. У цей же час система шкільної та вищої освіти формує певні мотивації на здоровий спосіб життя.

Основна спрямованість сучасної освіти характеризується, з одного боку, піклуванням про її якість, а з іншого - формуванням підходів до розвитку гуманістичної взаємодії викладача та студента. Важливими ланками впливу на людину, з метою подальшого корегування установок і мотивів на здоров'я є насамперед школа, зокрема старша, вищий навчальний заклад та місце праці.

Педагогічний вищий навчальний заклад орієнтує студента на професійну діяльність, предметом якої є людина. Тому в основі педагогічної підготовки майбутнього вчителя повинен закладатися комплекс сучасних наукових знань про людину, одним із компонентів якого є валеологічна освіта. Необхідність уведення валеологічного компоненту в систему професійної освіти обумовлена тим, що установка на здоровий спосіб життя в сучасній загальноосвітній системі не має чітко визначеної структури формування культури здоров'я у підростаючого покоління.

Під культурою здоров'я розуміють не тільки валеологічну обізнаність, але і динамічний стереотип поведінки, сформований на основі істинних потреб, які сприяють формуванню здорового способу життя індивіда та чинників дбайливого ставлення до свого здоров'я і життя тих, хто поряд.

Культура здоров'я - це прояв загальнолюдської культури, що включає усвідомлення людиною цінності власного здоров'я. Культура здоров'я передбачає розуміння необхідності охорони здоров'я і його зміцнення, як неодмінної умови, завдяки розкриттю потенціалів особистості.

У формуванні культури здоров'я значну роль відіграє фізичне виховання, екологічна, культурологічна, біологічна, духовно-етична, гігієнічна, валеологічна освіта.

Формування валеологічної культури майбутніх педагогів - цілісний багатоаспектний процес, яким необхідно займатися впродовж усього періоду навчання у ВНЗ. Ця робота повинна проводитися не тільки під час вивчення предметів медико-біологічного та психолого-педагогічного циклів, доцільним є також виконання курсових та кваліфікаційних робіт. Важливим аспектом формування валеологічної культури майбутнього вчителя є введення валеологічного компоненту в педагогічну практику, що дозволить підвищити компетентність в реалізації життєзберігаючої функції.

Отже, діяльність вчителя в організації навчально-виховного процесу уможливлюється не тільки виховуванням культури здоров'я у школярів, але і побудовою усього освітнього процесу спрямованого на збереження здоров'я. Тому питання про необхідність професійної підготовленості вчителя в аспекті забезпечення здоров'я школярів обумовлює введення валеологічного компоненту, передбаченого вимогами державного освітнього стандарту всіх спеціальностей педагогічної підготовки.

У навчальній діяльності вищих закладів освіти з'явилась необхідність нової освітньої моделі системи управління репродуктивним здоров'ям студентської молоді.

Відповідно до вимог підвищення якості освіти слід змінювати функціонування систем соціально-професійної підготовки спеціаліста за змістом, формою, методами та засобами. Для формування психічної готовності студента до збереження репродуктивного здоров'я слід програмувати навчально-виховний процес, змінюючи домінуючу парадигму примусової педагогіки, методики та технології, які не відповідають функціональному стану студентів. Реорганізація освітнього процесу в навчальних закладах повинна призвести до виховання свідомого відношення студентів до збереження репродуктивного здоров'я.

Сьогодення потребує перегляду методології викладання дисциплін, спрямованих на формування моральних орієнтирів молоді, перевтілюючи їх з об'єктів впливу на активних учасників, творців свого внутрішнього та зовнішнього духовного досвіду. Це уможливлює орієнтацію соціально-гуманітарних дисциплін на цінності, потреби і інтереси сучасної молоді.

Умовою успішності студентів в організації раціональних форм життєдіяльності як компонента системи професійної підготовки є формування педагогічних здібностей, які є ансамблем індивідуально-психологічних рис особистості, що відповідають вимогам майбутньої професії, розвиваються під час здійснення певної діяльності, забезпечують досягнення її високих показників. Для визначення рівня готовності майбутніх вчителів до організації здорового способу життя необхідно проаналізувати та оцінити такі критерії(показники):

1. Зміст мотивів, а саме таку їхню спрямованість, відповідно до якої розрізняють соціальні, професійні, пізнавальні мотиви і мотиви особистісного зростання . При цьому важливо врахувати характер усвідомлення важливості цінностей здорового способу життя.

2. Сформовані у студентів знання з теорії та практики формування здорового способу життя. При цьому важливо врахувати те, що засвоєння знань має трирівневу ієрархічну структуру: нижній рівень - уявлення, середній - розуміння, вищий - власне засвоєння.

3. Ступінь самостійності студента у програмуванні та організації здорової життєдіяльності на перспективу; характер і системність застосування засобів із профілактики розумової перевтоми, психологічної корекції; наявність(або відсутність) шкідливих звичок; вміння та навички оцінки власних досягнень в означеній галузі.

4. Сформованість системи вмінь і навичок моделювання професійної діяльності; опанування комплексу інтерактивних методів навчання; спрямованість організації індивідуальних форм життєдіяльності як компонента професійної підготовки. Проте без спеціальної підготовки вчителів, усвідомлення ними мети шкільного курсу

«Основи здоров'я», незалежно від того, який предмет вони викладають, без творчої співпраці з органами державної влади, громадськими організаціями, з медичними установами , участі в міжнародних проектах, здійснення цього напряму гальмуватиметься.

Авторська робоча програма курсу «Методика викладання шкільного кусу «Основи здоров'я» створена з урахуванням чинних вимог програми шкільного інтегрованого курсу «Основи здоров'я».

Цілі та завдання програми «Методика викладання шкільного інтегрованого курсу

«Основи здоров'я»:

• ознайомити майбутніх вчителів ОЗ із технологіями навчання, інтерактивними методами навчання основ здорового способу життя, враховуючи різний фаховий рівень, освіту;

• надати методичні рекомендації щодо проведення окремих уроків і позакласних занять із різними віковими групами учнів;

• сприяти підтримці творчої ініціативи студентів, умінню інтегрувати в навчально- виховний процес з «Основ здоров'я» психолого-педагогічні та медико-біологічні знання.

Навчальний матеріал програми вивчається на четвертому курсі денної форми навчання, на другому курсі заочної форми навчання. На курс відводиться 94 години, що закінчується заліком (2 кредити), з них на лекції - 24 гд., екзамени - V, VI семестр, семінарські заняття, практичні заняття - 4 год., екзамени - 8 год., залік - 4 год., індивідуальна робота - 148 год., самостійна робота - 18 год.

Після вивчення вищезгаданого навчального курсу студенти - майбутні вчителі повинні знати: критерії функціонування фізіологічних систем людини, вікові особливості анатомічної будови та функції органів дитини; складові здоров'я; принципи організації навчально-виховного процесу з «Основ здоров'я»; повинні вміти: аналізувати навчально- методичний комплект учителя «Основи здоров'я», діагностувати індивідуальний стан здоров'я, здійснювати особистісно орієнтований підхід до кожної вікової групи школярів, забезпечувати сприятливі умови до творчої співпраці, невимушеного спілкування, створювати стан успіху у процесі навчання; повинні володіти: інтерактивними методами організації виховного процесу, навчання основам здоров'я, тренінговими технологіями навчання , сучасними конкретними прийомами оцінювання навчальних досягнень учнів.

Отже, одним з найголовніших завдань ВНЗ є підготовка студента - майбутнього вчителя до навчання школярів використовувати резервні сили свого організму, тобто навчити бачити своє місце у системі стосунків у макро- та мікросоціумі, навчити жити в суспільстві здоровою людиною, налагоджувати стосунки , спілкуватися з людьми, передбачати наслідки своєї поведінки, вміти своєчасно відмовлятися від шкідливих звичок і приймати доцільні рішення. А свідоме ставлення до здорового способу життя майбутнього вчителя - це шлях до фізичної, емоційної гармонії, котра передбачає перегляд життєвих і ціннісних пріоритетів, які забезпечують протистояння негативним явищам у суспільному житті.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

1. Горяна Л.Г. Авторська робоча програма з дисципліни «Методика предмета «Основи здоров'я» // Основи здоров'я та фізична культура. - 2008. - № 5-6. - С. 18-22.

2. Дубов А.М. Вплив фізичної, валеологічної та екологічної освіти на самостійне становлення зовнішньо та внутрішньо здорової особистості студента // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальній школі. - 2009. - № 2. - С. 157­160.

3. Кружило Г.Г. Ставлення студентської молоді до свого здоров'я й фізичного самовиховання // Педагогіка формування творчої особистості у вищій та загальноосвітній школі. - 2009. - №1. - С. 203-206.

4. Митяев А.М. Здоровьязберигающие педагогические технологии: Учеб. пособие для студ. вьісш. учеб. заведений / А.М. Митяев. - М.: Издательский центр «Академия», 2008. - 192 с.

5. Скороход В.М., Скороход Т.В. Формування культури здоров'я молоді через освіту // Основи здоров'я та фізична культура. - 2007, - № 11. - С. 7-9.

УДК 371.89:377.35 Ванюшкіна Марина

Науковий керівник - старший викладач Єлькіна В.В.

ОСОБЛИВОСТІ ЗДІБНОСТЕЙ ТА ІНТЕРЕСІВ УЧНІВ НА УРОКАХ

ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

Анотація: у даній статті ми можемо розглянути точне і повне теоретичне рішення проблеми здібностей та інтересів учнів на уроках трудового навчання. Основною задачею автора складання джерела, інформацію якою вчитель може розглядати як посібник у своїй роботі, вносячи зміни і доповнення в методику свого викладання, з огляду на наведені тут матеріали.

Ключові слова: педагогіка, здібності, пізнавальні інтереси.

Сьогодні у навчально-виховний процес впроваджують освітні інновації, котрі потребують від педагога знань про розвиток здібностей та пізнавальних інтересів учнів, вміння розробляти плани-конспекти та реалізувати її шляхом упровадження індивідуально- психологічних особливостей підлітків.

Здібності - індивідуально стійкі психічні властивості людини, що визначають її успіхи в різних видах діяльності. Кожна здібність становить складну синтетичну якість людини, в якій поєднуються окремі психічні властивості: чутливість, спостережливість, особливості пам'яті, уяви, мислення і т.д.

Важливим фактором розвитку здібностей є стійкі спеціальні інтереси до вивчення змісту якоїсь галузі людської діяльності.

Інтереси являють собою емоційні вияви пізнавальних потреб людини, дуже важливі для формування різноманітних навиків і інтелекту. Інтерес повністю необхідний для творчості[4].

Підліток почуває інтерес до того, що нове чи відмінне від раніше побаченого чи почутого, але він активізується також при усвідомленні нових можливостей. Зміна середовища чи відкриття нових можливостей можуть бути пов'язані з чимось, що знаходиться всередині учня, або виникає в середині підлітка, дякуючи уяві, пам'яті та мисленню.

Розглянуті особливості здібностей та пізнавального інтересу показують, що, хоча розвиток здібностей залежить від природних передумов, що далеко не однакові в різних людей, однак здатності не стільки дарунок природи, скільки продукт людської історії та основа пізнавальних інтересів.

Розв'язання проблеми стимулювання здібностей та пізнавальних інтересів учнів 8 класів до знань у процесі занять трудового навчання - одна із актуальних. По суті її пов'язують з двома головними питаннями: по-перше, сприяти найбільш повноцінному відображенню у свідомості учнів явищ науки, проникнути у їх суттєві взаємозв'язки; по- друге на цій основі збуджувати, підтримувати і підкріплювати таке ставлення до знань, до навчання в школі, яке наповнене готовністю оволодівати знаннями, прагненням не ковзати по поверхні, а заглиблюватись все більше і більше у процес пізнання.

Розв'язання цих завдань значною мірою і забезпечує взаємозв'язок навчання і розвитку, одного із важливих форм вираження якого є пізнавальний інтерес школярів.

Процес навчання у цілому спрямований на керівництво і управління пізнавальною діяльністю учнів, є основою виховання і розвитку їх пізнавальних інтересів та творчих здібностей. Саме в процесі навчання, де саме зміст діяльності служить важливим джерелом розвитку пізнавальних інтересів, виражений взаємозв'язок цілей, які висуваються суспільством, і тих цілей, які ставить перед собою учень. Суть навчання полягає у тім, щоб озброювати і оволодівати системою знань фактів і закономірностей, повідомляти і здобувати нові, більш складні способи пізнавальної діяльності, ставити і розв'язувати поступово все складніші завдання. При цьому важливі для розвитку пізнавальних інтересів завдання навчання розв'язуються під керівництвом вчителя трудового навчання у співдружності з колективом товаришів з широким використанням самостійної і індивідуальної роботи. Все це створює ситуації, які забезпечують можливість і максимального використання рівня соціального розвитку школярів і виявлення їх потенційно-вольових можливостей психічного розвитку, і збудження їх до активного навчання.

Теоретичний і практичний аналіз впливу процесу навчання на пізнавальні інтереси школярів дозволяє виділити в ньому два основних джерела формування пізнавальних інтересів та здібностей: зміст навчального матеріалу та організація пізнавального інтересу [5].

Виділивши у навчальному процесі два важливих джерела формування пізнавальних інтересів школярів, ми бачимо в них багато об'єктивних інтересів. При цьому кожне джерело володіє особливими, специфічними для нього можливостями впливу на інтерес, особливими стимулами і викликає особливі стани особистості учня.

Разом з тим досліджуючи стимулюючий пізнавальний інтерес особливості процесу навчання, слід виділити той великий вплив, який справляє на стимуляцію інтересу фактор спілкування, в процесі якого формується відношення участі, співучості, зацікавленості успіхами інших.

На заняттях трудового навчання ми шукали шляхи до взаєморозуміння з усіма школярами. Відомо, що не всім учням однаково дається засвоєння трудових вмінь і навичок. Часті невдачі окремих школярів при недостатньому педагогічному такті вчителя можуть викликати у них негативне ставлення і до нього, і до трудового навчання. Щоб не показувати свої вади і не втратити свій престиж в очах однокласників,такі учні вдаються до пропуску уроків або ж заявляють про свідоме небажання займатися цією «непотрібною» справою.

У таких випадках ми виявляли до школярів особливу чуйність і педагогічний такт, породжували впевненість у своїх силах шляхом практичної допомоги при виконанні складних вправ.

Проведене нами дослідження показало, що зміст навчального матеріалу буде служити джерелом стимулювання пізнавальних інтересів, якщо воно буде забезпечувати подане нижче.

Численні висловлювання учнів з приводу інтересу до школи, до уроку трудового навчання, до навчальних предметів підтверджують саме той факт, що дія нового, якого ще не було в їх досвіді, елемента знань усвідомлюється як факт, сприяючий або виникненню, або закріпленню пізнавального інтересу. При цьому елемент новизни - важливий фактор підтримання пізнавального інтересу навчання взагалі. Елемент новизни, внесений в усі сторони навчального процесу, завжди виявляє свою збуджуючу дію (нові факти, нові порівняння, нові аспекти викладання матеріалу, нові форми діяльності, нові способи розв'язку задач).

Найбільш важливими станами людини, супроводжуючими процес її активного орієнтиру є стани несподіваності, збентеження, здивування. Новизна і є той стимул зовнішнього середовища, який збуджує ці стани. Уроки трудового навчання заключають у собі багатющі можливості представити учням різного віку те нове, що може вразити, здивувати, збентежити. Це - багато нових фактів, повідомлень, теорій про існування яких більшість учнів раніше і не підозрювали [5].

Інтерес активується і підтримується змінами і новизною при вивченні розділу «Проектування та виготовлення швейних виробів (машинним способом)» у 8 класі. В основі вивчення розділу лежить логічна послідовність дотримання етапів виконання проектно- технологічної діяльності [3].

На уроках розділу ми використовували методи прийомів навчальної роботи, котрі стимулюють здібності та пізнавальний інтерес в учнів на уроках трудового навчання.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

1. Ковальов А.Г., Мясищев В.Н. Психологічні особливості людини. - К: Освіта, 2006 - 684с.

2. Рубінштейн С.Л. Основи загальної психології. - СПб.: Пітер, 1999. - 720 с.

3. Трудове навчання. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів 5-9 класів -

К.: Ранок, 2009 - 137 с.

2. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних

закладів освіти. - К., 2001.

2. Щукіна Г.І. Актуальні питання формування інтересу у навчанні. - М., 1984. - 192 с.

УДК 792.8:37.036 Гірча Катерина

Науковий керівник - Шиліна О.О.