60.Роль імуногенетики в селекції тварин.
Імуногенетика вивчає специфічні особливості груп крові тварин і розробляє методи їх використання як генетичних маркерів в селекції.
Біологічна сутність імуногенетики полягає в тому, що організм тварин складається в основному з величезної кількості білкових тіл, причому білки різних особин різко відрізняються за складом. При попаданні чужорідного білка в організм виникає імунологічна реакція, результатом якої є утворення захисних речовин - антитіл. Речовина, що викликає появу антитіл, називають антигеном.
В еритроцитах тварин відкрито існування великої кількості антигенних (кров'яних) чинників: свиней - 40, овець -44, курей - 66, великої рогатої худоби - 103. Це білкові сполуки, які строго успадковуються, частина з них - незалежно один від одного, інші ж - за типом множинного дії. За цією ознакою кров'яні фактори розподіляються по системах груп крові, які не змінюються протягом життя, тобто генетично детерміновані. Вивчення алелей еритроцитарних антигенів і білкових поліморфних систем дозволяє вибрати з потомства родоначальника особин з більшою чи меншою гомозиготності. з більшою або меншою мірою генетичної схожості з ним. Представляється можливість судити про подібність порівнюваних стад, ліній, типів тварин, про ступінь їх генетичної однорідності. Імунологічний аналіз дозволяє також з'ясувати ступінь розбіжності порід і популяцій, які мали в минулому спільні корені і загальну генетичну основу, але в подальшому розлучалися ізольовано один від одного.
В даний час одна з найбільш застосовних сфер імуногенетики в тваринництві - контроль за родоводами племінних особин, уточнення у спірних випадках їх походження. На кожну тварину складається імуно-генетичний паспорт, в якому групи крові виступають генетичними маркерами. Імуногенетичні маркери можуть характеризувати генетичні особливості тварин. Для встановлення генотипу визначають, які поєднання антигенних факторів були передані нащадкові матір'ю і які батьком. Генотип груп крові в остаточному вигляді буде представляти дві алелі в кожній із систем. Групами крові прийнято називати спадково обумовлені групи, які успадковуються нерозривно. Перевага груп крові, як генетичних маркерів, ще й у тому, що дані, отримані за життя тварини, можуть використовуватися для вирішення питання про походження потомства і після смерті батька.
Імуногенетичні методи застосовують для перевірки достовірності походження тварин на основі зіставлення групи крові нащадка і його батьків за встановленою генетичній системі.
61.Етапи становлення селекції за маркерами
Основні принципи маркерної селекції- метод сигналіїв вперше були сформовані і детально розроблені Александром Сері, Серебровським і його школою в 20-40х р.р. 20 ст. Ними було введено термін "сигналії". Теоретичною передумовою для розробки методу сигналіїв тала хромосомна теорія спадковості сформульована Морганом та його учнями.
Під терміном "сигналь" Серебровський розумів алелеморф гена якщо щеплений згрупою алелей, що визначають прояв ознаки, яка цікавить дослідника і тим самим виступає в якості своерідної мітки, яка дозволяє простежити успадкування данної групи алелей. У більш широкому сенсі маркер – це будь-яка успадкована модифікація структурних генів – алель, анонімних нуклеїнових послідовностей або їх матеріальних носіїв хромосом з якими зщеплена група "алелей-інтересу". Метод сигналіїв був успішно застосований при аналізі якісних ознак у дрозофіли. Однак через малу визначеніть генома вищих тварин у ті роки і навіть у більш пізній час метод сигналіїв не знайшов пактичного застосування в селекції тварин.Тут в силу малої кількості генів що мають чіткий фенотиповий ефект тривалого репродуктивного періоду відносно невеликої кількості відомих тоді хромосомнтх маркерів. Труднощі їх ідентифікації, процес картування хромосом йшов повільніше. Знадобився тривалий час на розробку нових цілей та методів аналізу.