Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Для модуля.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
246 Кб
Скачать
☆

Термомеханічна обробка ( тмо ) стали

Термомеханічна обробка ( ТМО ) стали - сукупність операцій термічної обробки з пластичною деформацією , яка проводиться або вище критичних точок ( ВТМО ), або при температурі переохолодженого ( 500 ... 700 ° С) аустеніту ( НТМО ) . Термомеханічна обробка дозволяє одержати сталь високої міцності (до 270 МПа). Формування структури стали при ТМО відбувається в умовах підвищеної щільності і оптимального розподілу дислокацій . Остаточними операціями ТМО є негайна гарт у уникнення розвитку рекристалізації і низькотемпературний (Т = 100 ... 300 ° С) відпустку.

Термомеханічна обробка з подальшими загартуванням і відпусткою дозволяють отримати дуже високу міцність ( s = 2200 ... 3000 МПа) при гарній пластичності ( d = 6 ... 8 % , y = 50 ... 60 %) і в'язкості. У практичних цілях більшого поширення набула ВТМО , забезпечує поряд з високою міцністю гарний опір втоми , високу роботу поширення тріщин , а також знижені критичну температуру крихкості , чутливість до концентраторів напруг і необоротну відпускну крихкість.

ВТМО здійснюється в цехах прокатного виробництва на металургійних заводах , наприклад , при зміцненні прутків для штанг , ресорних смуг , труб і пружин.

Звáрювання— технологічний процес утворення нероз'ємного з'єднання між матеріалами при їх нагріванні та/або пластичному деформуванні за рахунок встановлення міжмолекулярних і міжатомних зв'язків.

Відомо близько 70 способів зварювання. В основу їхньої класифікації покладено дві ознаки: агрегатний стан матеріалу в зоні зварювання та вид енергії, яка використовується для утворення з'єднання.

Основні способи зварювання

Для забезпечення зварюваності двох частин матеріалу необхідно зблизити їх настільки, щоб створити можливість для утворення міжатомних зв'язків. Це можливо в тому випадку, коли атоми двох частин матеріалу зближуються на відстань, меншу ніж 4•10−10 м. Такі умови можна створити трьома шляхами:

стисненням деталей без термічної обробки,

нагріванням матеріалу до розплавлення,

нагріванням до пластичного стану та одночасним стисненням деталей.

Електродугове́ зва́рювання — зварювання плавленням, при котрому нагрів та розплавлення кромок з'єднуваних частин виробів відбувається електричною дугою.

Дуговий розряд збуджується між зварюваними виробами та електрод із вмиканням виробу в коло зварювального струму (дуга прямої дії); між двома електродами без вмикання виробу в коло зварювального струму (дуга побічної дії); між двох електродів і виробом (комбінована дуга). Розрізняють дугове зварювання плавким (металевим) електродом, при якому електрод дає додатковий (електродний) метал для заповнення шва, і неплавким електродом (вугільним, графітовим, вольфрамовим), при якому потрібен додатковий присадковий метал, що подається в зону дуги.

Основні способи дугового зварювання: зварювання покритим електродом, дугове зварювання під флюсом, зварювання у захисному газі.

Зварювальна дуга та її будова

Електричною дугою називають тривалий розряд електричного струму між двома електродами в іонізованій суміші газів і парів металів, а також компонентів, які входять до складу покриттів електродів і флюсів.

Залежно від способу підведення зварювального струму, роду струму та інніих ознак розрізняють такі види зварювальної дуги:

– дуга прямої дії (рис. 3.1, а) горить між електродом і основним металом;

– дуга непрямої дії (рис. 3.1, б) горить між двома електродами, а основний метал не увімкнений в електричне коло;

– трифазна дуга (рис. 3.1, б) горить між двома плавкими електродами і основним металом;

– стиснена дуга (рис. 3.1, г) горить між електродами і стиснена газом (плазмова дуга).

Рис. 3.1. Види зварювальної дуги:

а — прямої дії; б — непрямої дії; в — трифазна; г — стиснена