Розділ 2. Поняття та сутність мотивації злочину

2.1. Визначення поняття мотивації злочину

В юриспруденції поняття мотивації злочину так само, якщо не більше, потребує свого визначення і конкретизації, як і поняття мотиву злочину. Але спочатку є сенс дослідити психологічний зріз цієї проблеми. Загальновизнано, що мотивація людської поведінки та діяльності належить до найскладніших понять сучасної психології. Більшість вчених вважає, що термін «мотивація» вживається у сучасній психології в двох основних значеннях: 1) мотивація - як система факторів, що детермінують людську поведінку (сюди входять потреби, мотиви, цілі, наміри, прагнення тощо); 2) мотивація - як характеристика процесу, який стимулює та підтримує поведінську активність людини на певному рівні . Звідси дослідники мотивації найчастіше обирають якийсь один із зазначених напрямків. Однак, на нашу думку, було б недоцільно зупинитися тільки на цих визначеннях поняття мотивації. Неоднакові підходи щодо визначення мотивації відображені у психологічних словниках: в одному з них мотива­цією вважається система мотивів, яка визначає конкретні форми діяльності або поведінки людини в іншому - спонукання, що викликають активність організму та визначають її спрямованість , в третьому — загальне визначення поняття мотивації зовсім не дається . У Великій Радянській Енциклопедії поняття мотивації розглядається лише у біологічному розумінні: як активні стани мозкових структур або системно організовані збудження центральної нервової системи, що спонукають вищих тварин і людину вчиняти дії (акти), що спрямовані на задоволення їх потреб.

Окремим є питання про місце мотивації в людській діяльності. Справа в тому, що вчені наголошують на відсутності поняття мотивації у загальнопсихологічній теорії діяльності . В цьому випадку терміном «мотивація» позначається детермінація діяльності опредмеченими потребами та мотивами. З теорії діяльності випливає, що мотивація суб'єкта, а рівно його інші психологічні особливості, беруть свій виток з практичної діяльності. Складові самої діяльності можуть відповідати елементам мотиваційної сфери, перебуваючи з ними у генетичному та функціональному зв'язку (наприклад, діяльності в цілому відповідають людські мотиви; діям упорядкований набір цілей тощо). Структура діяльності та побудова мотивації суб'єкта просякнуті відносинами взаємовідповідності. Концептуальні положення психологічної теорії пояснюють, як і яким чином здійснюються діяльність, дії та операції. На підставі розкриття цих питань далі підбиваються підсумки та виводяться закони, за якими йде розвиток і зміна мотивації суб'єкта, котра набуває певних потреб,мотивів, цілей тощо. Динаміка ж мотивації людини обумовлюється розвитком системи діяльності, яка відповідає об'єктивним соціальним законам. Інше ставлення до проблеми мотивації простежується в зарубіжній психологічній науці. Незважаючи на те, що за останні півстоліття за кордоном розроблено понад 50 мотиваційних теорій, кожна з яких містить сотні, а іноді й тисячі емпіричних досліджень,навряд чи більшість з них може позитивно сприйматися вітчизняними науковцями. Зарубіжні концепції мотивації містять безліч компромісних положень, і поки що всі спроби конкретизації поняття мотивації не мають успіху. Так, К. Б. Мадсен, який на основі аналізу зарубіжних теорій мотивації пропонує синтетичну термінологію для основних мотиваційних складових, визначає мотивацію як родовий термін, що включає всі динамічні і векторні перемінні. З вищенаведеного випливає, що незважаючи на різнома­нітність існуючих поглядів на мотивацію, вітчизняна психологія виходила і виходить з діалектичного та активно діючого бачення цього психологічного феномену, що сприяє чіткішому та глибшому розумінню змісту і сутності мотивації людської поведінки в цілому, а також окремих її видів, куди можна віднести і мотивацію злочину. Мотивація злочину - це особливий специфічний різновид мотивації поведінки та діяльності людини, який підлягає правовій оцінці. Кримінально-правове та кримінологічне дослідження мотивації злочину має ґрунтуватися на збігові психічних процесів як при здійсненні правомірної, так і неправомірної (злочинної) поведінки та діяльності, але при цьому враховувати особливості, що властиві кримінальній мотивації.

Розуміння мотивації злочину в такому аспекті має більше переваг порівняно з іншими підходами, оскільки дозволяє: 1) відмежувати поняття мотивації злочину від інших суміжних категорій, що вживаються при характеристиці злочину; 2) простежити соціальну детермінованість мотивації злочину; 3) з'ясувати її власну структуру та сутність; 4) окреслити функції, етапи та типи мотивації злочину в механізмі вчинення злочину тощо. Перевага обґрунтування мотивації злочину як процесу формування мотиву обумовлюється також і тим, що вона є динамічним явищем. Це означає, що мотивація як процес має своє виникнення, роз­виток, спрямованість і припинення. Все це відбувається у певній ситуації та у визначений час.

Таким чином, мотивація злочину - це цілісний внутрішній процес формування, розвитку і реалізації мотиву злочину; процес суб'єктивної (тобто психічної або внутрішньої) детермінації суспільне небезпечного діяння. При такому розумінні мотивації злочину її розгляд має поширюватися не лише на мотив як її обов'язковий і визначальний компонент, але й на інші складові компоненти процесу мотивації, конкретні суспільні відносини, самого суб'єкта та всю сукупність наявних зв'язків між ними. Отже, мотив злочину - це більш вузьке поняття, це відносно відокремлений інтегральний психічний утвір; мотивація злочину більш широке поняття, це динамічний процес формування, розвитку і реалізації мотиву в суспільне небезпечному діянні. Конкретизуючи категорії мотиву і мотивації злочину, не можна віддаляти їх на невизначену відстань між собою, оскільки між ними існують усталені та щільні зв'язки. Простежується така закономірність: якщо є мотив, повинна бути мотивація і навпаки. Дослідження якогось одного з цих явищ неодмінно ініціює дослідження іншого, бо тільки в їх сукупності можна визначити зміст кожного. Причому,за своїм походженням, поняття «мотивація» є похідним від первісного поняття «мотив». Завжди спочатку з'являється мотив, який дає поштовх до виникнення процесу мотивації, внаслідок чого суб'єкт здійснює постановку мети, обирає засоби її досягнення, приймає рішення щодо вчинення конкретного діяння. За таких обставин мотивація злочину більш тяжіє до кримінологічної проблематики, ніж мотив, оскільки характерною рисою кримінології є розгляд злочину в динаміці, з урахуванням всієї сукупності взаємодіючих факторів.