Вимоги до оформлення курсової роботи

Подання текстового матеріалу

Виклад курсової роботи повинен бути українською мовою, коротким і чітким, з обов'язковими графічними ілюстраціями (рисунки, схеми, графіки). При цьому не допускається переписування загальновідомих положень із монографій, підручників чи інших друкованих видань. Представлена в зазначених джерелах інформація може бути використана тільки для вибору чи обґрунтування прийнятих у проекті рішень із зазначенням джерела інформації.

Курсову роботу слід оформляти згідно з вимогами ДСТУ 3008-95. її виконують рукописним, машинописним або машинним (за допомогою комп'ютерної техніки) способом на одному боці аркуша білого паперу формату А4. При наборі використовуються шрифти текстового редактору Word розміру 14 пунктів.

Текст курсової роботи слід виконувати одним із таких способів:

• машинописний - через 1,5 інтервали;

• із застосуванням друкуючих і графічних пристроїв виводу ЕОМ;

• рукописним із висотою букв не менше 2,5 мм.

Текст курсової роботи слід писати (друкувати), дотримуючи таких розмірів полів: ліве - 30, праве - 10, верхнє - 25, нижнє - 25 міліметрів.

Абзаци в тексті починають відступом, що дорівнює 5 знакам або 12,5 мм.

Цифри й букви необхідно писати чітко тушшю, чорнилом або пастою тільки чорного кольору.

Помилки, описки і графічні неточності можна виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою й нанесенням на тому самому місці виправленого зображення від руки або машинописним способом. Допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторінці.

При оформленні технічних текстів із допомогою комп'ютера слід пам'ятати про загальноприйняті правила. Латинські букви, які пояснюють фізико-математичні величини, слід писати курсивом, грецькі ж - завжди в прямому накресленні. Цифри пишуть курсивом тільки тоді, коли вони щось означають, а не є числами в прямому розумінні цього слова. Дужки і математичні знаки - завжди прямі.

В поліграфічно грамотно підготовлених текстах можна зустріти мінуси, дефіси і два типи тире - коротке (end-dash) і довге (em-dash). Коротке тире звичайно використовують при вказуванні діапазону, наприклад „сторінки 13-32", а також у контекстах, наприклад, „Рисунок А-12".

Коротке тире, як і дефіси не мають пробілів ні з одного боку. Те ж саме правильно і стосовно до довгого тире в англомовних текстах. Навпаки, при наборі текстів українською мовою, необхідно пам'ятати про пробіли з двох сторін довгого тире.

В роботі повинні застосовуватися науково-економічні терміни, позначення й визначення, установлені відповідними стандартами, а при їхній відсутності - загальноприйняті в науково-технічній літературі. Текст документа повинен бути коротким, чітким і не допускати різних тлумачень.

У тексті роботи не допускається:

• застосовувати скорочення слів, крім установлених правилами української орфографії, пунктуації, а також відповідними державними стандартами;

• використовувати в тексті математичний знак мінус (-) перед негативними значеннями величин. Замість математичного знака (-) варто писати слово „мінус";

• застосовувати без числових значень математичні знаки, наприклад, > (більше), < (менше), = (дорівнює),  (більше або дорівнює),  (менше або дорівнює),  (не дорівнює), а також знаки № (номер), % (відсоток);

• застосовувати індекси стандартів (ДСТУ, ГОСТ, СТП), технічних умов (ТУ) і інших документів без реєстраційного номера;

• застосовувати похідні словоутворення.

Якщо в роботі прийнята особлива система скорочення слів або найменувань, то розшифровку дають безпосередньо в тексті при першому згадуванні. Наприклад, „... оборотні фонди (ОФ)", після чого надалі можна користуватися скороченням ОФ.

Умовні літерні позначення величин, а також умовні графічні позначення повинні відповідати встановленим державним стандартом. У тексті перед позначенням параметра дають його пояснення.

Одиниця вимірювальної величини того самого параметра в межах роботи повинна бути постійною. Якщо в тексті наводиться ряд числових значень, виражених в одній і тій самій одиниці вимірювальної величини, то її вказують тільки після останнього числового значення, наприклад: 1.50; 1.75; 2.00 грн.

Якщо в тексті наводять діапазон числових значень, виражений в одній і тій же одиниці вимірювальної величини, то позначення одиниці вимірювальної величини вказується після останнього числового значення діапазону, наприклад: від 1 до 5 грн.

Стандарт ставить також ряд вимог щодо оформлення певних елементів курсової роботи.

Структурні елементи роботи "ЗМІСТ", "ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ", "ВСТУП", "ВИСНОВКИ", "ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ" не нумерують, а їх назви є заголовками структурних елементів.

Розділи і підрозділи роботи повинні мати заголовки. Пункти й підпункти можуть мати заголовки. Заголовки структурних елементів роботи і заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапки у кінці, не підкреслюючи. Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів слід починати з абзацу і друкувати маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці. Абзацний відступ повинен бути однаковим упродовж усього тексту. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається. Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту.

Сторінки роботи слід нумерувати арабськими цифрами, дотримуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту. Титульний аркуш включають до загальної нумерації сторінок. Номер сторінки на титульному аркуші не проставляють. Ілюстрації й таблиці, розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок. Зміст включають у загальну кількість аркушів.

Розділи, підрозділи, пункти, підпункти слід нумерувати арабськими цифрами. Розділи повинні мати порядкову нумерацію і позначатися арабськими цифрами без крапки, наприклад, 1, 2, 3 і т.д. Кожен розділ рекомендується починати з нового аркуша (сторінки).

Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Після номера підрозділу крапку не ставлять, наприклад 1.1, 1.2 і т.д.

Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу і порядкового номера пункту, або з номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою. Після номера пункту крапку не ставлять, наприклад, 1.1, 1.2, або 1.1.1, 1.1.2 і т.д. Номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою, наприклад, 1.1.1.1, 1.1.1.2, 1.1.1.3 і т.д.

Ілюстрації

Кількість ілюстрацій (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) повинна бути достатньою для пояснення викладеного тексту.

Ілюстрації слід розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації повинні бути посилання в тексті.

Ілюстрації можуть мати назву, яку розміщують під ілюстрацією. При необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст). Ілюстрація позначається словом "Рисунок_ ", яке разом із назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних, наприклад: "Рисунок 3.1 - Схема розміщення".

Ілюстрації, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках, слід нумерувати арабськими цифрами наскрізною порядковою нумерацією. Якщо рисунок один, то він позначається як „Рисунок 1". Допускається нумерувати ілюстрації у межах розділу. У цьому випадку номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, розділених крапкою. Наприклад: „Рисунок 1.1".

При посиланнях на ілюстрації варто писати „... відповідно до рисунка 2" при наскрізній нумерації і „... відповідно до рисунка 1.2" при нумерації у межах розділу.

Якщо ілюстрація не вміщається на одній сторінці, її можна перенести на інші сторінки, вміщуючи назву ілюстрації на першій сторінці, пояснювальні дані - на кожній сторінці, і під ними позначити: "Рисунок _, аркуш _".

Основними видами ілюстративного матеріалу в курсових роботах є схема, діаграма і графік.

Схема — це зображення, котре передає зазвичай за допомогою умовних позначень і без збереження масштабу основну ідею явища або процесу, показує взаємозв'язок їх головних елементів. Наприклад (рис.1).

Рисунок 1 – Схема виробничої системи, що перетворює входи у виходи

Діаграма - це один із способів графічного зображення залежності між величинами. Відповідно до форми побудови розрізняють діаграми площинні, лінійні й об'ємні. У курсових роботах найбільшого розповсюдження набули лінійні графіки (див.рис.2), а також діаграми - стовбчикові та секторні (рис.3 і 4).

Рисунок 2 - Взаємозв'язок життєвого циклу товару з часом

100

94.1

123,3

109.9

Рисунок 3 - Динаміка росту товарної продукції за період з 2001 по 2004 рік

Результати обробки числових даних можна подати у вигляді графіків, тобто умовних зображень величин та їх співвідношень через геометричні фігури, точки, лінії.

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов'язана із ілюстрацією, розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках (рис. 3.1) або "..як це показано на рис. 3.1".

Рисунок 4 – Процентне співвідношення трудових ресурсів на підприємстві

Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, оформляють у вигляді таблиць відповідно до рисунка 5.

Горизонтальні та вертикальні лінії, які розмежовують рядки таблиці, а також лінії зліва, справа і знизу, що обмежують таблицю, можна не проводити, якщо їх відсутність не утруднює користування таблицею.

Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті.

Допускається розміщувати таблицю уздовж довгої сторони аркуша.

Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, її поділяють на частини, поміщаючи одну частину під іншою або поруч, при цьому в кожній частині таблиці повторюють її головку і боковик. При розподілі таблиці на частини допускається заміняти її головку або боковик відповідно номером граф і рядків. При цьому нумерують арабськими цифрами графи і (або) рядки першої частини таблиці.

Таблиця _____-____________________________________________

^{номер назва таблиці}

Рисунок 5 - Приклад оформлення таблиці

Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться у додатках. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад: „Таблиця 2.1 - Перша таблиця другого розділу".

Таблиця може мати назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею. Назва має бути стислою і відображати зміст таблиці.

Слово "Таблиця _" вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: "Продовження таблиці _ " із зазначенням номера таблиці без її назви.

Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки - з малої, якщо вони складають одне речення із заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть із великої літери. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф указують в однині.

Якщо в більшості граф таблиці наведені показники, виражені в тих самих одиницях величин (наприклад, у кілограмах, гривнях), але є графи з показниками, вираженими в інших одиницях величин, то над таблицею варто писати найменування переважного показника й позначення його величини, наприклад, „Розміри в міліметрах", а в підзаголовках інших граф наводити найменування показників і (або) позначення інших одиниць величин.

Для скорочення тексту заголовків і підзаголовків граф окремі поняття заміняють літерними позначеннями, установленими стандартами або іншими позначеннями, якщо вони пояснені в тексті або наведені на ілюстраціях. Показники з тим самим літерним позначенням групують послідовно в порядку зростання індексів.

Обмежувальні слова „більше", „не більше", „менше", „не менше" і ін. повинні бути поміщені в одному рядку або графі таблиці з найменуванням відповідного показника після позначення його одиниці величини, якщо вони відносяться до всього рядка або графи. При цьому після найменування показника перед обмежувальними словами ставиться кома.

Текст, що повторюється в рядках однієї і тієї ж графи і складається з одиничних слів, що чергуються з цифрами, заміняють лапками. Якщо повторюваний текст складається з двох і більше слів, при першому повторенні його заміняють словами „Те ж", а далі - лапки. Заміняти лапками повторювані в таблиці цифри, математичні знаки, знаки відсотка й номери, позначення марок, матеріалів і типорозмірів виробів, позначення нормативних документів не допускається.

При відсутності окремих даних у таблиці ставиться прочерк (тире).

Інтервал чисел у тексті записують із словами „від" і „до" (маючи на увазі „Від ... до ... включно"), якщо після чисел зазначена одиниця величини або числа, представляють безрозмірні коефіцієнти, або через дефіс, якщо числа представляють порядкові номери.

Цифри в графах таблиць повинні проставлятися так, щоб розряди чисел у всій графі були розташовані один під іншим, якщо вони відносяться до одного показника. В одній графі повинна бути дотримана, як правило, однакова кількість десяткових знаків для всіх значень величин.

При необхідності вказування в таблиці переваги застосування визначених числових значень величин або типів (марок і т.п.) виробів допускається застосовувати умовні позначення з поясненням їх у тексті документа.

Для виділення кращої номенклатури чи обмеження застосовуваних числових величин або типів (марок і т.п.) виробів допускається взяти в дужки ті значення, що не рекомендуються до застосування або мають обмежувальне застосування, вказуючи в примітці значення дужок.

При наявності в документі невеликого за обсягом цифрового матеріалу його недоцільно оформляти таблицею, а варто давати текстом, розташовуючи цифрові дані у вигляді колонок.

Приклад:

Витрати матеріалів ............................................ ............................... 4,5

Заробітна плата................................................................................... 1,8

Амортизація.................⁴...................................................................... 2,0

Інші витрати........................................................................................ 0,3

Всього................................................................................................... 8,6

Формули

При використанні формул необхідно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил.

Найбільші, а також довгі й громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі й нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, у якій вони подані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта записують із нового рядка. Перший рядок пояснення починають із слова „де" без двокрапки.

Рівняння й формули треба відділяти від тексту вільними рядками. Вище й нижче кожної формули залишають не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщається в один рядок, його переносять в інший після знаків рівності (=), плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:).

Формули й рівняння (за винятком формул і рівнянь, наведених у додатках) слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу. Номер формули або рівняння зазначають на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому положенні на рядку.

Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках з правого боку сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вмішується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні ставлять на рівні останнього рядка. Якщо формула знаходиться у рамці, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться в середині групи формул і звернене в бік номера.

Необхідно знати і правила пунктуації у тексті з формулами. Загальне правило тут таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера. Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять всередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, розділові знаки можна не ставити.

У тексті слід застосовувати стандартизовані одиниці величин і їх позначення.

Для опису значень величин треба застосовувати позначення одиниць буквами або спеціальними знаками (...°,...', ..."). Встановлені два види літерних позначень: міжнародні (з використанням букв латинського і грецького алфавіту) і українські (з використанням букв українського алфавіту).

Літерні позначення одиниць повинні друкуватися прямим шрифтом. У позначеннях одиниць крапку як знак скорочення не ставлять.

Позначення одиниць варто застосовувати після числових значень величини і поміщати в рядок з ними (без переносу на наступний рядок), крім одиниць величин, що поміщаються в таблицях, виконаних машинописним способом.

Між останньою цифрою числа й позначенням одиниць слід залишати пробіл.

Вірно: Невірно:

80 % 80%

При вказуванні значень величин із граничними відхиленнями слід поміщати числові значення з граничними відхиленнями в дужки, а позначення одиниці поміщати після дужок або проставляти позначення одиниць після числового значення величини і після її граничного значення.

Вірно: Невірно:

(100,0 ± 0,1) кг 100,0 ± 0,1 кг

50 г ± 1 г 50 ± 1 г

Можна застосовувати позначення одиниць у заголовках граф і в найменуваннях рядків (боковиках) таблиць.

Допускається застосовувати позначення одиниць у поясненнях позначень величин до формул. Розміщення позначень одиниць в одному рядку з формулами, що виражають залежності між величинами або між їхніми числовими значеннями, представленими в буквеній формі, не допускається.

Літерні позначення одиниць, що входять у добутки, слід відокремлювати крапками на середній лінії, як знаками множення.

Вірно: Невірно:

А  t² А t²

У літерних позначеннях відносин одиниць в якості знака ділення повинна застосовуватися тільки одна коса або горизонтальна риска. Допускається позначення одиниць у виді добутку позначень одиниць, зведених у степені (позитивні й негативні).

Вірно: Невірно:

W  m^-2  К^-1 W / m² / K

При застосуванні косої риски позначення одиниць у чисельнику й знаменнику варто поміщати в рядок, добуток позначень одиниць у знаменнику слід взяти в дужки.

Вірно: Невірно:

W / (m  K) W / m  K

При використанні похідної одиниці, що складається з двох і більше одиниць, не допускається комбінувати літерні позначення й найменування одиниць, тобто для одних одиниць приводити позначення, а для інших -найменування.

Вірно: Невірно: