3. Тенденції розвитку фінансової діяльності підприємств з іноземними інвестиціями в Україні

3.1 Напрями підвищення ефективності фінансової діяльності.

Рівень інвестиційної активності перебуває у безпосередній за­лежності від стану економіки в державі, функціонування фінан­сово-кредитної системи, прибуткової діяльності підприємств, до­хідної політики бюджетів усіх рівнів та доходів населення.

Позитивний вплив на інвестиційну активність може справите подолання інфляції, що робить можливим забезпечення функціонування довгострокових інвестиційних кредитів як основи капітального будівництва за ринкових умов, сприяє нормалізації фінансового стану підприємств, активізації виробництва.

Отже, до шляхів активізації інвестування в Україні можна віднести такі:

1. Реформа підприємств, яка передбачає перехід до загально­прийнятих у світовій практиці стандартів бухгалтерського обліку, оцінку основних виробничих фондів відповідно до їх реальної рин­кової вартості, суттєве покращення корпоративного управління.

2. Страхування майна (особливо великих підприємств).

3. Розвиток інфраструктури, форм і методів залучення до інвестиційної сфери заощаджень населення.

4. Іпотека. Необхідно активно сприяти становленню системи жи­тлового іпотечного кредитування, формуванню вторинного ринку іпотечних кредитів для залучення у сферу банківського кредитуван­ня вагомих довгострокових позабюджетних фінансових ресурсів.

За умов гострого дефіциту власних капіталовкладень, необ­хідних для проведення структурної перебудови економіки, розв'я­зання проблем її інтеграції в світову економіку, важливого зна­чення набуває залучення в Україну зовнішніх джерел фінансу­вання, зокрема іноземних інвестицій. Забезпечення зростання об­сягу надходжень у країну іноземних інвестицій залежить, по-пер­ше, від поліпшення макроекономічної ситуації в країні в цілому. Насамперед це стосується зміцнення фінансового становища дер­жави, включаючи скорочення дефіциту консолідованого бюдже­ту, зменшення внутрішнього та зовнішнього державного боргу, реформування відносин власності, вдосконалення податкової си­стеми, зміцнення економічної стабільності з подальшим зростан­ням темпів ВВП. По-друге, зростання обсягів іноземних інвести­цій визначається здійсненням заходів економічного, нормативно-правового, інформаційного та організаційного механізмів залу­чення іноземного капіталу, які здатні забезпечити стабільні умо­ви для інвесторів.

Важливим кроком на шляху до активізації процесів іноземно­го інвестування в економіку України вважається впровадження дійових механізмів приватизації підприємств стратегічними іно­земними інвесторами, до яких насамперед належать транснаціо­нальні компанії (наприклад, із США, Німеччини, Південної Кореї та ін.). Транснаціональні компанії (ТНК) мають на меті якомога ширше використовувати потужний ресурсний потенціал країни та досягти прибутку від інвестування шляхом налагодження в Україні власного виробництва, дилерської мережі та експорту продукції.

Для активізації інвестиційної діяльності неабияке значення має стимулювання лізингових операцій — гарантованого товар­ного інвестування. Він має ряд переваг. По-перше, лізинг більше за інших наближений за своєю суттю до довгострокових банківсь­ких кредитів, що нині так необхідні підприємствам. По-друге, лізинг дає змогу забезпечити оперативність і гнучкість у вирішенні виробничих завдань шляхом тимчасового використання устатку­вання, а не придбання його у повну власність. По-третє, лізинг робить можливим доступ підприємствам-користувачам усіх форм власності до найпередовішої техніки і дає змогу ліквідувати су­перечності між необхідністю її використання та швидким її мо­ральним старінням.

Одним з найперспективніших напрямів залучення іноземного капіталу в Україну має стати розгортання мережі інвестиційних фондів і компаній. У зв'язку з цим великого значення набуває надходження венчурного (або ризикового) капіталу, який тісно пов'язаний з фінансуванням інновацій та науково-технічним про­гресом. Основними галузями в Україні, які потребують ін'єкції ризикового капіталу, є передусім агропромисловий комплекс, енер­гетика, транспорт, зв'язок.

Активізації залучення інвестицій в економіку України сприя­тиме реформування власності, приватизація державних підприємств. Прискорення останньої передбачає створення сприятливих умов для ефективної діяльності іноземних інвесторів, дійовішого викори­стання кредитів, що надаються Світовим банком та ЄБРР для роз­витку приватного сектора економіки, малого і середнього бізнесу.

Фінансова реформа передбачає регулювання інвестиційної діяльності в частині: створення пільгового інвестиційного клімату для певних галузей на­родного господарства чи регіонів країни; державного регулювання відповідно до впливу податкового, кредитного, амортизаційного та цінового механізму, цільового державного інвестування; застосування державного замовлення на виробництво і поставку товарної продукції; зберігання, експертизи та конкурсності у виборі інвестиційних проектів; страхування ризику інвестицій.

Фінансові реформи в Україні безпосередньо впливають на структуру дже­рел формування фінансових ресурсів підприємства. Так, зміна системи опо­даткування покликана забезпечити оптимальне співвідношення прямих і не­прямих податків як джерел бюджетних надходжень, а на рівні окремого під­приємства — зниження тіньового обігу і збільшення частки прибутку в сумі фінансових надходжень.

Тенденція зменшення обсягу бюджетних інвестицій, що визначилася в Україні, в цілому економічно обґрунтована й передбачає зростання обсягу ре­альних інвестицій недержавного характеру.

Таким чином, для основної частки суб'єктів господарської діяльності постає проблема формування сприятливого інвестиційного клімату чи пошу­ку внутрішніх джерел самофінансування. До джерел власного інвестування можна віднести частину прибутку підприємства, амортизаційний фонд, резер­вні фонди. Сума амортизаційних відрахувань не залежить від фінансових ре­зультатів господарської діяльності й формується пропорційно до вартості ос­новних фондів. Отже, амортизаційний фонд — важливе джерело підтримки ді­ючого виробництва в умовах незначної рентабельності господарювання.

З метою використання амортизаційних ресурсів для розширеного відтво­рення доцільним є зменшення термінів служби основних фондів, використання методів прискореної амортизації. З іншого боку, зміна амортизаційної по­літики призведе до збільшення собівартості виробництва чи витрат обігу за рахунок більшої суми амортизаційних відрахувань, а відтак до зменшення кінцевого фінансового результату — прибутку.

Важливим джерелом формування фінансових ресурсів є прибуток під­приємства. Використовуючи його, підприємство може погасити свої бюджетні, кредитні та інші фінансові зобов'язання. За перше півріччя 1998 року балан­совий прибуток підприємств (крім спільних, малих, сільськогосподарських підприємств і кооперативів) становив 4545,8 млн. грн. і збільшився проти відповідного періоду 1997 року в 1,2 разу. Основну частку приросту прибутку одержано за рахунок збільшення цін.

Отже, прибуток має створювати умови для самофінансування поточної ді­яльності, інвестування розширеного відтворення підприємств. Отримання прибутку окремими суб'єктами господарювання свідчить про позитивні макроекономічні тенденції до зростання валового внутрішнього продукту, доходів державного бюджету.

Україна має достатній інвестиційний потенціал і сприятливі умови для ін­вестування. Іноземні інвестори можуть розраховувати на 150—200% рівень рентабельності фінансових вкладень. До регіонів, пріоритетних за інвестицій­ною привабливістю, належать Київська, Дніпропетровська, Харківська, До­нецька, Запорізька області й Автономна Республіка Крим. Потужним іно­земним інвестором в Україні є Європейський банк реконструкції і розвитку. Всього за участю Євробанку в Україні реалізовано 26 інвестиційних проектів, на стадії підготовки перебуває ще 19, дев'ять із яких здійснюватимуться під гарантії українського уряду. За час співпраці з Україною близько 60% креди­тів ЄБРР було надано для фінансування приватного сектора економіки. На розвиток харчової промисловості спрямовано 29% коштів, деревообробної — 10%, сільського господарства — 10%, легкої промисловості — 8%.

Проте залучення зовнішніх інвестицій та кредитів об'єктивно обмежене і пов'язане з низькою інвестиційною привабливістю України і з потребою по­дальшого обслуговування інвестиційного проекту. Одним із шляхів внутріш­нього інвестування у даних умовах стали внутрішні позики на ринку державних боргових зобов'язань, які тільки в 1996 році дали близько 12 млрд. грн. фактичного доходу.

Структурна перебудова і ринкова трансформація народного господарства передбачають зростання нетрадиційних джерел інвестування (кошти від гро­шової приватизації, іноземні інвестиції, ресурси фондових ринків, заощаджен­ня населення).

Воднораз розміри й ефективність указаних джерел інвестування недостат­ні. Про початкову неефективність приватизації у промисловості та відсут­ність очікуваних техніко-економічних інвестицій свідчить те, що частка отри­маного державними підприємствами прибутку становила в 1997 році 10,9% від обсягу товарної продукції, що більше від відповідного показника підприємств колективної власності в 1,4 разу, приватної власності — в 1,7 разу.