2. Психологічні особливості людини.

4.1 Значення нервової системи в життєдіяльності людини.

Людина як жива істота має дві найхарактерніші складові: організм і психіку.

Психіка – це властивість нервової системи.

Нервова система – це сукупність структур в організмі, яка об’єднує діяльність усіх органів і систем і забезпечує функціонування організму як єдиного цілого в його постійній взаємодії із зовнішнім середовищем.

Функції нервової системи людини:

• сприймає зовнішні і внутрішні подразнення;

• аналізує, відбирає і перетворює сприйняту інформацію;

• координує функції організму.

Люди мають дві нервові системи: центральну і вегетативну. Центральна керує відносинами людини із зовнішнім світом. Вона включає: спинний мозок, великі півкулі головного мозку, середній мозок, задній мозок, довгастий мозок, мозочок. вегетативна нервова система керує діяльністю внутрішніх органів.

Безумовні рефлекси – це стереотипи поведінки, набуті людиною у постійних умовах зовнішнього середовища, які формувалися в процесі всієї попередньої історії розвитку і передаються у спадковість.

Умовні рефлекси – це поведінка, яку набувають у результаті навчання або у разі дій, які часто повторюються, особливо якщо послідовність їх виконання довго залишається незмінною.

4.2 Психіка людини і безпека життєдіяльності.

Психіка – це здатність мозку відображати об’єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб’єктивних образів об’єктивного світу. Психіка людини проявляється у таких трьох видах психічних явищ: психічні процеси, психічні стани, психічні властивості.

Психічні процеси – це короткочасні процесі отримання, переробки інформації та обміну нею (відчуття, сприйняття, воля, мислення).

Психічні стани відображають порівняно тривалі душевні переживання, що впливають на життєдіяльність людини (настрій, депресія, стрес).

Психічні властивості – сталі душевні якості, що утворюються у процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність відповідати на певні дії адекватними психічними діями (темперамент, досвід, характер, інтелект).

Рівні розвитку нервової системи визначають типи поведінки людини:

Інстинктивна поведінка – це дії, вчинки, які успадковуються видом «Homo sapiens». На цьому рівні концентрується вся інформація, нагромаджена у ході еволюції людства (самозбереження, продовження роду).

Поведінка за навичками – це дії, які склалися і застосовуються у навчанні до автоматизму або шляхом спроб і помилок, або шляхом тренувань.

Свідома поведінка – найвищий рівень психічного відображення дійсності та взаємодії людини з навколишнім світом, що характеризує її духовну активність у конкретних історичних умовах.

Властивості людини:

• атрибути – це невід’ємні властивості, без яких людину не можна уявити і без яких вона не може існувати (стать, вік, темперамент, мова);

• риси – це стійкі властивості, що проявляються постійно, їх дуже багато (розум, наполегливість, сміливість, самостійність);

• якості – це ті властивості, які мають різний ступінь вияву залежно від умов, ситуацій (здібності, сприйняття, пам'ять, мислення).

Властивості людини становлять неперервну єдність з внутрішнім і зовнішнім середовищем.