Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
АЕП лаб роб 16-12-13.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
934 Кб
Скачать
☆

Лабораторна робота №6 диференційний підсилювач

Ефективним схемо технічним способом зниження дрейфу нуля підсилювачів постійного струму з гальванічним зв’язком є використання диференційних (різницевих) схем. На рис. 6.1 зображено схему диференційного (різницевого) підсилювача

Рисунок 6.1 − Диференційна (різницева) схема підсилювача

Компенсація дрейфу нуля ДП відбувається за рахунок зустрічно напрямленого дрейфу параметрів двох підсилювальних транзисторів. Іншими словами, із зміною, наприклад, температури, струми ідентичних транзисторів змінюються однаково, що забезпечує стабільність збалансованої схеми. З іншого боку, в ДП є глибокий від’ємний зворотний зв'язок за струмом через емітерний резистор. Збільшення температури еквівалентне появі на базах обох транзисторів ДП одночасно напруги дрейфу додатної полярності, а це приводить до збільшення струмів транзисторів. Створюване цими приростами струмів падіння напруги на опорі емітерного резистора, приведе до компенсації напруги база-емітер транзисторів. Аналогічно, від’ємний ЗЗ діє і при появі на базах транзисторів синфазних (тобто співпадаючих за фазою) електромагнітних завад..

Корисний сигнал, що підводиться до вхідних клем ДП, ділиться навпіл і надходить на входи в протифазі. У результаті, викликана ним зміна струмів, що протікають через емітерний резистор у протилежних напрямках, компенсується, тому потенціал емітерів транзисторів при зміні струму не змінюється. Таким чином, від’ємний ЗЗ за корисним сигналом в ДП відсутній, і зменшення коефіцієнта підсилення напруги не відбувається.

Специфічною особливістю даної схеми є наявність двох вхідних та вихідних клем. Для того, щоб даний підсилювач можна було назвати диференційним (різницевим), необхідно виконати такі умови:

  1. RК1 = RК2.

  2. Усі параметри VT1 дорівнюють усім параметрам VT2.

Для полегшення виконання цієї умови транзистори формують в одному кристалі й розміщують в одному корпусі.

  1. Rе разом із джерелом від’ємної напруги повинні утворити джерело струму, величина сили струму якого позначена через І0.

Розглянемо випадки:

а) Uвх1 = Uвх2 = 0

Тоді

і .

Виразивши спад напруги на колекторному резисторі через І0, отримаємо:

; .

Оскільки RК1 і RК2 рівні, то при Uвх1=Uвх2=0 отримаємо різницю напруг між входами 1 та 2:

∆Uвих = Uвих2 – Uвих1 = 0.

Розглянемо другий випадок

б) U вх1  U вх2, причому U вх1 > 0, U вх2 < 0

В цьому випадку величина напруги на першому та другому виходах, відповідно, буде рівна

; ;

При цьому Iк1 + Ік2  І0.

Дана рівність наближена тому, що не враховано Іб.

Тепер різниця вихідних напруг дорівнюватиме:

∆Uвих = U вих2 – U вих1 = (Iк1 – Ік2)∙Rк.

На часовій діаграмі вихідних напруг при зміні напруги вхідних сигналів має такий вигляд:

Рисунок 6.2.− Часова діаграма вихідних напруг при зміні напруг вхідних сигналів

Розглянемо випадок коли

в) U вх1 = U вх2 > 0

Для ідеального диференційного підсилювача різниця напруг між вихідними сигналами, при поданні синфазного сигналу, залишиться незмінною і в загальному випадку дорівнює нулеві. У випадку ж реального диференційного підсилювача вказана різниця напруг буде відмінна від нуля.

Підсилювальні властивості диференційного підсилювача характеризуються двома різними величинами коефіцієнта підсилення, а саме підсилення синфазного та диференційного (парафазного) сигналів. При симетрії плечей ДП його аналіз часто проводять за допомогою теореми бісекції, або розподілу. Суть теореми полягає в тому, що симетричний ДП замінюється двома однаковими еквівалентними напівсхемами, одна з яких призначена для синфазного, а інша - для диференційного (протифазного) сигналу. Перша напівсхема базується на тому, що сигнал перешкоди надходить на бази вхідних транзисторів і співпадає за амплітудою і за фазою на входах ДП. При цьому в навантаженні , увімкненому між колекторами транзисторів ДП, струм завади не протікає, оскільки для струму перешкоди його опір еквівалентний нескінченно великій величині. Оскільки в повній схемі ДП через емітерний резистор протікає сума двох однакових струмів, то в еквівалентній напівсхемі необхідно подвоїти його опір. На основі еквівалентних напівсхеми коефіцієнт підсилення диференційного та синфазного сигналів із достатньою точністю описуються формулами:

– коефіцієнт підсилення диференційного сигналу;

– коефіцієнт підсилення синфазного сигналу.

Стійкість диференційних підсилювачів (ДП) до синфазних завад оцінюється відношенням:

.

Rе виконує роль резистора оберненого зв’язку одночасно для лівого і правого плеча ДП. Щоб забезпечити необхідну глибину ОЗ, наприклад на рівні А 80дБ, опір емітерного резистора повинен становити не менше 200 кОм. Для транзисторів малої потужності колекторний струм номінальної величини складає Ік~2мА, отже, струм джерела струму І0=4мА, тоді спад напруги на Re:

.

Забезпечення таких високих напруг пов’язане з певними технічними труднощами. До того ж, під’єднання схеми з відносно низькими робочими напругами до високовольтного джерела вимагає додаткових заходів безпеки. У зв’язку з цим як елемент ОЗ використовують пристрій, що володіє малим статичним, але високим динамічним опором. Схема зі спільною базою має властивості, що забезпечують високий динамічний вихідний опір при відносно малій величині напруги Uке, тобто величина статичного опору даної схеми відносно мала.

У схемі (рис.6.3 а) як емітерний резистор Rе використовують транзистор VT5, ввімкнений за схемою зі спільною базою, та резистор R2. Струм колектора транзистора VT5 задається напругою стабілізації стабілітрона VT6 та спадом напруги на резисторі R6. У при відкритого транзистора VT5 напруга Uке~3В. При даних номіналах схеми і величині колекторного струму VT5 І0 = 4 мА спад напруги на еквівалентному резисторі буде таким:

.

Величина ж динамічного вихідного опору VT5 складає одиниці мегаомів.

Схема (рис. 94, а) містить вхідний диференційний каскад (VT1, VT2), каскад переходу від диференційної схеми (схеми з двома виходами) до звичайної однофазної схеми (транзистори VT3, VT4) та параметричний стабілізатор, який містить баластний резистор R5, стабілітрон VT6 та резистор R6.

За допомогою R6 коригується величина стабілізованої напруги. Введення резистора R6 дещо погіршує коефіцієнт стабілізації, оскільки цей елемент має рівні за величиною динамічний та статичний опори. Як стабілітрон використано транзистор VT6, ввімкнений за однією з п’яти можливих діодних схем (рис. 6.3, б).

Рисунок 6.3 − Вхідні кола інтегрального диференційного підсилювача (а), п’ять схем ввімкнення біполярного транзистора як діода (б)

З технологічного погляду, більш виправданим є формування транзисторної, ніж діодної структури, при цьому простіше забезпечити задані параметри стабілітрона. У залежності від того, які електроди транзистора використовуються як робочі, ми отримаємо різні напруги пробою, а отже, різні напруги стабілізації.

Найвищу напругу стабілізації одержимо при використанні найбільш високоомного переходу база-колектор (випадок II, рис.6.3, б).

Схема досліджуваного ДП зображена на рис. 6.4.

Рисунок 6.4 ─ Диференційний підсилювач

Рисунок 6.5 ─ Контакти роз’ємну використанні в схемі диференційного підсилювача

Рисунок 6.6 ─ Монтажна схема лабораторного макету диференційного підсилювача

ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ

  1. Під’єднати до випробувального стенда схему, що досліджується і вольтметр до клем Г2.

2. Встановити напругу живлення ДП +10 і -10B.

3. Зняти залежність різниці вихідних напруг одного і другого плеча ДП при:

а) одночасній зміні напруги на обох входах від -5 до +5В через 1B;

Різниця вихідних напруг Таблиця 6.1

Uж =+ 10В

Uж =- 10В

Uвх

U13

U17

Uвх

U13

U17

б) нульовій напрузі на першому вході і зміні напруги від -5 до +5В через 1B на другому;

в) нульовій напрузі на другому вході, і зміні напруги від –5В до +5В через 1B на першому.

4. Побудувати залежність різниці вихідних напруг як функцію вхідної напруги.

5. Пояснити отримані результати і зробити висновки.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

  1. Чому параметри ДП менш чутливі до зміни температури, старіння елементів схеми в порівнянні із зміною параметрів звичайного підсилювача постійного струму?

  2. Намалювати схему двокаскадного ДП на біполярних транзисторах.

  3. Які вимоги ставлять до елементів схеми ДП.

  4. Синфазний і парафазний сигнали та їх підсилення ДП

  5. Необхідність застосування генератора струму в схемі ДП.