Джерела[ред. • ред. Код]
45. Пароутворення - це процес перетворення речовини із рідкого агрегатного стану у газоподібний агрегатний стан (перетворення рідини у пару).
Конденсація - це зворотній процес перетворення речовини із газоподібного агрегатного стану у рідкий агрегатний стан (перетворення пари у рідину). Серед прикладів конденсації у природі найбільш важливими є такі, як випадіння роси, утворення туману, конденсація хмар, дощі та зливи тощо.
Закономірності конденсації пов'язані із подібністю та зворотністю її механізму порівняно із механізмом пароутворення: - конденсація може відбуватись за будь-якої температури; - інтенсивність конденсації залежить від зовнішнього (атмосферного) тиску; - інтенсивність конденсації залежить від вологості повітря: конденсація є найбільш інтенсивною при 100% вологості; - оскільки вологість повітря залежить від температури, то для даного зовнішнього тиску конденсація відбувається при зниженні температури до певного значення - точки роси; - питома теплота конденсації чисельно дорівнює питомій теплоті пароутворення.
Наси́чена па́ра — пара, що перебуває в термодинамічній рівновазі з рідиною або твердим тілом. Тиск, температура і хімічний потенціал у насиченої пари однаковий із тими фазами, з якими вона співіснує.
Доки рівновага не встановилася пара може бути ненасиченою. Існує також метастабільний стан перенасиченої пари — газу з густиною, більшою, ніж густина насиченої пари.
З підвищенням температури тиск насиченої пари збільшується, оскільки більше атомів чи молекул переходять із конденсованого стану в газ.
Ненаси́чена па́ра — пара, яка не перебуває в динамічній рівновазі зі своєю рідиною (не досягла насичення). Інакше кажучи, ненасиченою буде пара над поверхнею рідини, коли випаровування переважає над конденсацією. Очевидно, що густина ненасиченої пари не менша за густину насиченої пари.
Властивості ненасиченої пари можна описувати газовими законами для ідеального газу: Бойля-Маріотта, Гей-Люссака, Шарля, Клайпейрона.Властивості пари тим точніше відповідають цим законам,чим менш насиченою є пара,тобто чим менша її густина.
46. Кипі́ння — процес пароутворення в рідині (перехід речовини з рідкого в газоподібний стан), з виникненням межі поділу фаз. Температура кипіння при атмосферному тиску приводиться зазвичай як одна з основних фізико-хімічних характеристик хімічно чистої речовини.
Кипіння є фазовим переходом першого роду. Кипіння відбувається набагато інтенсивніше, ніж випаровування з поверхні, через утворення вогнищ пароутворення, обумовлених як досягнутої температурою кипіння, так і наявністю домішок[1].
На процес утворення бульбашок можна впливати за допомогою тиску, звукових хвиль, іонізації. Зокрема, саме на принципі скипання мікрооб'ємів рідини від іонізації при проходженні заряджених частинок працює бульбашкова камера.
Кип'ятіння — нагрівання рідини (звичайно води) до температури кипіння. Фізичний спосіб дезінфекції.
47. Вологість повітря — вміст водяної пари в повітрі, характеризується пружністю водяної пари, відносною вологістю, дефіцитом вологи, точкою роси, — є одним з найважливіших параметрів атмосфери, що визначає погоду, а також те, наскільки комфортно почуває себе людина в цей момент часу.
Є два способи кількісної оцінки вологості:
Абсолютна вологість — маса водяної пари, що утримується в одиницях об'єму повітря.
Відносна вологість — відношення абсолютної вологості до її максимального значення при даній температури. При 100% відносній вологості в повітрі може відбутися конденсація водяних пар з утворенням туману, випаданням води. Температура, при якій це трапляється, називається точкою роси.
Оптимальна для людини вологість 40-60%
То́чка роси́ — температура, при якій повітря досягає стану насиченості при даному вмісті водяної пари.
Вимірювання точки роси використовується в психрометрах для визначення вологості повітря.