Тема 2 Київська Русь та її місце в історії людства

2.1 Культура Київської Русі періоду розквіту

План

1. Діяльність Ярослава мудрого та Володимира Великого.

2. Література та мистецтво. Прикладне мистецтво.

3. Архітектектура та містобудування.

4. Освіта.Школи.Бібліотеки.

1.

Ярослав Мудрий ( роки правління - 1019-1054) прийшов к власти, победив Святополка Окаянного.  В 1036 г. Ярослав разбил печенегов возле Киева и соорудил на этом месте Софийский собор. Он отстроил Киев, возвел новые стены с Золотыми воротами. Открыл первые на Руси школы (в Киеве и Новгороде), создал при церквях библиотеки, пригласил из Европы деятелей культуры. При нем возник Киево-Печерский монастырь. По его приказу был построен Софийский собор в Новгороде.  Ярослав укрепил международные связи политическими браками с такими странами, как Швеция, Франция, Норвегия, Польша, Византия.  Ярослав составил первый на Руси сборник законов - "Русская Правда".  Ярослав получил прозвище "Мудрый" за свою многогранную деятельность первого русского просветителя.

В міжусобній боротьбі за великокнязівський престол, переможцем став Володимир (980—1015). Звершив об'єднання всіх східнослов'янських земель у складі Київської Русі. На півночі кордони простягнулися до Чудського, Ладозького та Онезького озер, на півдні — до Дону, Росі, Сули та Південного Бугу, на сході — до межиріччя Оки і Волги, на Заході — до Дністра, Карпат, Західного Бугу, Німану, Західної Двіни. Простягаючись майже на 800 тис. км2, Давньоруська держава стала найбільшою країною в Європі. Зокрема, він давав належну відсіч агресивним балтським племенам ятвягів, волзьким болгарам, полякам, які зазіхали на руські землі. Щоб убезпечити західний кордон, заснував над Бугом місто, назване його іменем — Володимир (Волинський). Упродовж майже всього правління вів наполегливу і виснажливу боротьбу проти незліченних печенізьких орд. Для захисту від кочівників розпочав будівництво т.зв. Змієвих Валів — системи гігантських земляних валів з добротними дубовими частоколами на них, фортець, укріплених міст, яка простягалася майже на тисячу кілометрів. Також Володимир провадить реформи в середині країни. Одною з найважливіших була адміністративна реформа (бл. 988 р.), спрямована на ліквідацію племінних княжінь і запровадження нового адміністративного поділу держави на уділи — землі навколо найбільших міст. Усього таких уділів було вісім. Туди призначали володарювати синів великого князя або його довірених осіб. Так Володимир  зосередив владу виключно в руках своєї династії. Військова реформа спрямовувалася на ліквідацію "племінних" збройних формувань і заміну їх загальнодержавною системою оборони. Також було запроваджено феодальну організацію війська, коли земельні володіння — бенефіції надавалися за умови несення служби. Це сприяло залученню нових сил із народного середовища, які стали опорою князівської влади. Запровадив християнство на Русі (бл. 988-989), почав будувати християн. храми і монастирі, заснував школи і бібліотеки. Реформаційний доробок великого князя містить і запровадження нового зведення законів усного звичаєвого права, названого літописцем «Уставом земленим», який надалі ліг в основу першого на Русі писаного зібрання юридичних норм — «Правди Ярослава» (1016). У відносинах із сусідніми державами постійно застосовував традиційну для того часу практику династичних шлюбів. Їм було створено три твори, які об’єднані під загальною назвою «Повчання дітям» - яскраві зразки староруської літератури. Після смерті православна церква канонізувала Володимира Великого.

2.

Академік О О Шахматов встановив, що перший вітчизняний літопис, названий ним "Найдавнішим", було створено в Києві 1037—1039 рр , ймовірно, в Софійському монастирі. Встановлено що одним із складачів був славетний філософ, письменник і церковний діяч, митрополит київський Іларіон. Другим на Русі за часом створення є Новгородський літопис, складений близько 1050 р. Справу давньоруського літописання продовжив високовчений чернець Києво-Печерського монастиря Никон, створивши в 1073 р перший Печерський звід. А 1093-1095 рр. у тому ж монастирі складено другий Печерський звід, названий Шахматовим "Початковим". Та всі згадані вище літописи не збереглися до нашого часу Першим літописним ізводом, що дійшов до нас, є „Повість временних літ" ченця Печерського монастиря Нестора.

Галицько-Волинський літопис доведений до 90-х рр. XIII ст. не є традиційним літописним ізводом, а являє собою низку повістей про Данила й Василька Романовичів.

Паралельно з ними створювались й інші пам'ятки давньоруської літератури: філософський твір Іларіона „Слово про закон і благодать" (30-40-і рр. XI ст. ), „Повчання дітям" Володимира Мономаха (початок XII ст. ), „Слово о полку Ігоревім" (кінець XII ст. ) написаний невідомим афтором.

У Києві, Чернігові, Галичі та інших містах існували іконописні майстерні, їхніми витворами прикрашалися храми. Києво-Печерський патерик XIII ст. зберіг розповідь про видатного руського живописця Алімпія. Вважається , що ним написана близько 1114 р. знаменита ікона „Богоматір велика Панагія".Алімпій брав участь у створенні ескізів чудових мозаїк собору Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві, що збереглися до наших днів. Окрасою монументальних кам'яних церков був фресковий живопис. Найкраще зберігся він у київському Софійському соборі. Мозаїчні картини створювалися лише в найбільших храмах Києва.

Прикладне мистецтво досягло у Київській Русі дуже високого рівня. Його масова продукція: недорогі вироби із срібла й міді, скляні намиста й браслети набули великого поширення на Русі й за її межами. Особливо уславились у середньовічному світі вишукані срібні й золоті творіння київських, чернігівських, галицьких майстрів. Давньоруські ювеліри досконало володіли різними способами обробки дорогоцінних металів: сканню, зерню, черню, інкрустацією, чеканкою, художнім литвом. Вироби прикладного мистецтва з дитинства оточували руську людину. То були дерев'яні різьблені миски, відра, ложки, вирізані з кістки ґудзики, гребінці, ручки для ножів, керамічний посуд з художнім орнаментом, недорогі прикраси тощо.

3.

Житло у східних слов'ян на всьому просторі їх проживання було двох типів: напівземлянки і наземні зрубні будівлі. У складених з дерев'яних колод і часом прикрашених різьбленням будинках жили представники заможних і середніх верств населення, у напівземлянках тулилась біднота. Бояри зводили собі пишні хороми з дерева, а князі будували розкішні палаци, здебільшого з каменю й цегли. Найдавніший такий палац, відомий під назвою „палац княгині Ольги" (згаданий у літописі під 945 р.). Головною окрасою міст і сіл Київської Русі були церкви. Більшість їх будувалась із дерева, а храми великих міст були кам'яними. Перший оздоблений мозаїками і фресками храм Богородиці збудував у Києві Володимир Святославич 989- -996 рр., прекрасні храми зводилися і в інших містах Південної Русі. Деякі з них (Успенські собори в Чернігові й Володимирі-Волинському, церк­ва св. Пантелеймона в Галичі й Кирилівська в Києві та ін.) збереглися до нашого часу. Наймонументальнішими спорудами Київської Русі були укріплення міст. Навіть порівняно невеликі міста являли собою справжні фортеці з могутніми земляними валами, на яких стояли дубові стіни з численними баштами.

4.

Уже за Володимира Святославича започаткували перші школи в Києві й, можливо, в інших великих містах Русі. А Ярослав Мудрий організував школу в Новгороді, де навчалося триста дітей Крім початкової освіти було й „навчання книжне", що передбачало вивчення богослов'я, філософії, риторики, граматики —праобраз майбутньої вищої школи.

При Софійському соборі, інших храмах та монастирях накопичувались бібліотеки, що складалися головним чином з творів іноземних авторів, пере­кладених на давньоруську мову. Однією з кращих бібліотек свого часу володів Ярослав Мудрий. З часом дедалі більше місця в бібліотеках посідають твори давньоруської літератури.