130.Основні шляхи симпатричного видоутворення

Симпатричні видоутворення (від грец. Syn - разом і patris - батьківщина), спосіб видоутворення в процесі еволюції, при якому нові види організмів походять від споріднених груп з сильно перекриваються або співпадаючими ареалами, тобто відсутня географічна ізоляція. Сімпатріческое видоутворення можливо у випадках, коли 2 форми, співіснуючи в межах загального ареалу або його частини, не змішуються

.Симпатричне видоутворення пов'язане з розбіжністю груп особин одного виду, що мешкають на одному ареалі за екологічними ознаками. При цьому особини з проміжними характеристиками виявляються менш пристосованими. Групи, що розходяться, формують нові види.

Цей тип видоутворення може протікати кількома способами.

Один з них — виникнення нового виду при швидкій зміні каріотипу шляхом поліплоїдизації. Відомі групи близьких видів, зазвичай рослин, з кратним числом хромосом. Інший спосіб симпатричного видоутворення — гібридизація з подальшим подвоєнням числа хромосом. Зараз відомо багато видів, гібридогенне походження і характер генома яких вважається експериментально доведеним. Третій спосіб симпатричного видоутворення — виникнення репродуктивної ізоляції особин всередині спочатку єдиній популяції в результаті фрагментації або злиття хромосом і інших хромосомних перебудов. Цей спосіб поширений як у рослин, так і у тварин. Особливістю симпатричного шляху видоутворення є те, що він приводить до виникнення нового виду, завжди морфологічно близького до початкового. Лише у разі гібридогенного виникнення видів з'являється нова видова форма, відмінна від кожної з батьківських.

131. Паралелізм і конвергенція як форма еволюції

Конвергентна еволюція, конвергенція — еволюційний процес, що приводить до формування комплексу схожих ознак у представників неспоріднених (немонофілетичних) груп. Наслідком конвергентної еволюції є конвергентна схожість, тобто схожість організмів, заснована не на їх спорідненості, а на близькому наборі ознак, що сформувався незалежно в різних групах. Основною причиною конвергентної еволюції вважається схожість екологічних ніш даних організмів.

Наприклад, відомим випадком конвергентної еволюції є формування схожих форм тіла у хижих акул, іхтіозаврів (дані — по викопних залишках) і дельфінів. Екологічна ніша крупного рухомого водного хижака — однакова для всіх трьох груп і висуває схожі вимоги до форми тіла тварини. При цьому, проте, багато основних характеристик класів, до яких відносяться три перераховані групи, зберігаються у даних груп. Проте, у іхтіозаврів і дельфінів пояс задніх кінцівок редукований.

Ще одним прикладом конвергентної подібності є формування жорсткого важкого скелета із захисною функцією в різних групах сидячих тварин. Такі скелети характерні для губок (Porifera), кнідарій (Cnidaria), коралів (Anthozoa) і покривників (Urochordata).

Інколи термін «конвергентна еволюція» застосовується і до культурної еволюції, та означає еволюцію, при якій подібні культурні ознаки розвинулися в подібних природних умовах різними народами з різними спадковими культурами.

Рисунок 1 - Приклад конвергентної еволюції: схожість зовнішньої будови тіла крупних морських хижаків, що представляють різні генеалогічні лінії тваринного царства.

Рисунок 2 - Спостережувана в різних групах вищих рослин конвергентна еволюція соковитих плодів на основі різних морфологічних утворень. Гомологічні тканини заштриховані однаково.

Паралелізм (від грец. parallelos — паралельний; той, що йде поруч), паралельна еволюція — незалежний розвиток подібних ознак в еволюції близькоспоріднених груп організмів.

У результаті паралелізму ознаки подібності різних груп, які були набуті вторинно, начебто накладаються на їхню подібність, обумовлену спільним походженням. Так виникає особлива категорія подібності органів у різних видів — гомойологія.

Виникнення паралелізму пов'язане зі збереженням спорідненими групами організмів певної генетичної спільності, а також подібності процесів онтогенезу та його регуляції. Паралелізм починається з дивергенції. У генофондах споріднених видів закономірно з'являються подібні (гомологічні) мутації (закон гомологічних рядів спадкової мінливості, встановлений М. І. Вавіловим). За умови дії на популяції споріднених видів подібно спрямованого природного добору зміни цих популяцій йдуть подібними шляхами, що проявляється у вигляді паралелізму.

Приклади паралелізму

Паралелізм широко поширений у філогенезі різних груп організмів.

паралелізм - реалізується у двох або декількох

групах, пов'язаних більш-менш віддаленою спорідненістю, яке засноване на

дивергенції від загального предка. У зв'язку з спільністю частини генофондів,

успадкованих від предків, у них виникають подібні адаптації в умовах

дії факторів добору в однаковому напрямку. Паралельне филетических

розвиток двох споріднених груп забезпечується реалізацією закону гомологічних

рядів (див. розд. 13.3.5). Прикладом

паралелізму є еволюція одногорбого і двогорбий верблюд

відповідно в Африці та Центральній Азії, що мають подібні адаптації до життя в

пустелях

Паралелізм можна спостерігати і в родинних групах

організмів, роз'єднаних часом. Так, у другій половині кайнозойської ери в

сімействі котячих така ознака, як шаблезубий (гіпертрофія іклів верхньої

щелепи), виникав принаймні чотири рази у представників чотирьох різних

пологів

Ймовірно, шляхом паралелізму розвивалися пристосування до водного способу життя у трьох лініях еволюції ластоногих (моржі, вухаті та справжні тюлені). У деяких груп крилатих комах передні крила перетворилися у надкрила. У різних груп кистеперих риб розвивалися ознаки земноводних. У декількох груп звіроподібних плазунів (терапсид) розвивалися ознаки ссавців[1].

Ознаки покритонасінних рослин незалежно і паралельно розвивалися в різних лініях еволюції їхніх предків — проангіоспермів.

Рисунок 3 - Паралельна еволюція сумчастих і плацентарних ссавців. Тварини видів, що зіставляються, нагадують один одного як на вигляд, так і по особливостях способу життя.