- •Тема 1. Сутність та значення менеджменту
- •1.2. Менеджери та підприємці
- •Відмінності між менеджером та підприємцем
- •1.3. Рівні управління
- •Характеристика рівнів управління
- •1.4. Закони, закономірності та принципи менеджменту
- •Тема 2. Історія розвитку менеджменту
- •2.1. Передумови виникнення науки управління організацією
- •2.2. Етапи розвитку менеджменту
- •2.3. Розвиток управлінської науки в Україні
- •Тема 3. Організації як об’єкти управління
- •3.2. Колективи (групи) працівників в організації
- •Продовження табл. 3.3
- •Продовження табл. 3.4
- •3.4. Процес менеджменту
- •Тема 4. Функції та технологія менеджменту
- •4.2. Взаємозв’язок загальних і конкретних функцій менеджменту
- •Тема 5. Планування як загальна функція менеджменту
- •5.1. Сутність та види планування
- •5.2. Стратегічне планування
- •Шанси та загрози зовнішнього середовища
- •Класифікація стратегій
- •5.3. Тактичне планування
- •Тактичне планування
- •Поточне планування
- •Оперативне планування
- •Бюджетне планування створює для підприємства низку переваг, а саме [41, 44, 51, 54, 55, 61, 75, 87, 167, 108, 110, 118, 159, 162]:
- •Цілі роботи керівника
- •5.4. Загальна характеристика бізнес-планування
- •Тема 6. Організування як загальна функція менеджменту
- •(Стрілками показані напрями передачі завдань і повноважень)
- •(Різні букви означають різні рівні підлеглих)
- •6.2. Побудова організацій
- •Продовження табл. 6.2
- •6.3. Оцінка та аналіз організаційних структур управління
- •Перелік та характеристика фактично виконуваних функцій менеджменту
- •Функціональний розподіл в підрозділах
- •6.4. Формування організаційних структур управління в умовах зовнішньоекономічної діяльності
- •Р ис. 6.27. Організаційна структура управління крупним підприємством з виділенням відділу збуту за товарним принципом (продукт, споживання)
- •Тема 7. Мотивування як загальна функція менеджменту
- •7.1. Сутність та теоретико-прикладні засади мотивування
- •7.2. Матеріальне стимулювання праці
- •Тема 8. Контролювання як загальна функція менеджменту
- •Тема 9. Регулювання як загальна функція менеджменту
Класифікація стратегій
Ознаки класифікації |
Види стратегій |
|
Загальнокорпоративна, портфельна, ділова, функціональна |
|
Маркетингова, фінансова, торгівельна, соціальна, екологічна, організаційних перетворень |
|
Довгострокова, середньострокова, короткострокова |
|
Зростання, обмеженого зростання, скорочення (захисту, відступу), ліквідації |
|
Інтенсивного, інтеграційного, диверсифікаційного розвитку |
|
Лідера, претендента на лідерство, послідовника, новачка |
|
Інтернаціоналізації, сегментації, регіоналізації |
|
“Партизанська війна”; випереджувальні удари; дії, спрямовані на протиставлення сильним сторонам конкурентів або перевершення їх; дії, спрямовані на слабкі сторони конкурентів; одночасний наступ у кількох напрямках; захоплення вільного простору |
|
Реструктуризації, спеціалізації, диверсифікації, зниження собівартості, диференціації, концентрації |
|
У нових галузях; у галузях на стадії зрілості; у галузях на стадії стагнації чи спаду; у роздроблених галузях; на міжнародних ринках |
|
Прямого та непрямого експорту, виробництва за кордоном, імпорту тощо |
Етап 8. Вибір оптимальної стратегії. Найважливіший етап стратегічного планування полягає у виборі оптимальної стратегії, який доцільно здійснювати шляхом формування управлінського рішення на основі оцінки таких факторів: очікувана ефективність; рівень ризику; ринкова ситуація; вплив минулих стратегій; вплив власників; залежність від фактору часу; вплив внутрішнього і зовнішнього середовища тощо.
При оцінці стратегічних альтернатив відбувається їхня перевірка на оптимальність за такими основними критеріями: ступінь відповідності місії та цілям, забезпечення конкурентних переваг, рівень урахування факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, забезпечення ефективної роботи підприємства. Модель вибору оптимальної стратегії підприємства представлена на рис. 5.10 [126].
Рис. 5.10. Модель вибору оптимальної стратегії підприємства.
Етап 9. Оцінка стратегії. Полягає у встановленні її відповідності місії та цілям організації, а також у правильності підбору методів аналізу факторів зовнішнього і внутрішнього середовища. Це забезпечить, з одного боку, очікувану цілеспрямованість стратегії, з другого, достовірність аналізу вихідної інформації.
Оцінка стратегії – це порівняння результатів роботи з місією і цілями, аналіз участі працівників у реалізації стратегії організації. На рис. 5.11 представлено запропонований Месконом, Альбертом, Хедоурі [110] процес реалізації стратегії і роль, яку при цьому відіграє організаційна структура.
Рис 5.11. Процес реалізації стратегії з допомогою організаційної структури
Однак вітчизняні підприємства дуже пасивно застосовують стратегію для забезпечення успіху діяльності компанії. Результати проведеного дослідження 22 торгівельно-виробничих підприємств м. Києва показали, що аналіз внутрішнього середовища здійснюють 85,7% обстежених та 50% із них вивчають зовнішнє оточення. На підставі дослідження сильних і слабких боків підприємства та його конкурентів 35,7% опитуваних керівників обрали стратегію росту, 35,7%-стратегію обмеженого зростання, 28,6 – змішані стратегії. Жоден респондент не обрав як прийнятну стратегію для підприємства – стратегію ліквідації. На підставі результатів проведеного анкетування можна зробити висновок, що лише 21,4% орієнтується на стратегічне планування [126]. Подібні дослідження 37 львівських торгівельних і посередницьких підприємств показали, що лише 12% із них займаються розробкою стратегії.
Слід пам'ятати про те, що кінцевим результатом стратегічного планування, як і будь-якої іншої функції менеджменту, будуть розроблені методи менеджменту і прийняті конкретні управлінські рішення, а також певні показники (рівень прибутків, обсяг реалізації, величина витрат, рентабельність тощо). Стратегічне планування визначає що і коли хоче досягнути організація. Але для виконання її цілей важливо знати як реалізувати стратегію, тобто існує необхідність в оперативному (поточному) плануванні.
