18. Основні наукові школи та підходи:

1) школа наукового менеджменту (1890-1935)

2) адміністративна школа.

3) школа людських відносин (1936-1955)

4) кількісний підхід (1956-1970), Клейн, Леонтьєв, Тіпберген

5) системний підхід (1956-1970)

6) ситуаційний підхід (1971-1985)

7) нові підходи, що формуються

19. Сутність школи наукового менеджменту (Фредерік Тейлор, Берк, Френк, Ліліан, Генрі Гант) – управління виробництвом, підвищення ефективності праці на рівні нижче управлінського. Формування цієї школи базувалося на трьох основних моментах, що послужили вихідними принципами розвитку менеджменту

-Раціональна організація праці

-Розробка формальної структури організації

-Визначення заходів зі співробітництва керуючого органу

20. Мета класичної школи – створення універсальних принципів управління, реалізація яких обов’язково приведе до успіху (Тейлор, Гант, Емерсон, Шелдон, Файоль). Розвиток відбувся за 2-ма напрямами: раціоналізація в-цтва та дослідження проблеми управління. Головна мета – досягти ефективності роботи всієї організації в цілому. Представники цієї школи зосереджували увагу на двох головних чинниках: справедливість в оплаті, економічне стимулювання.

21. Мета школи людських відносин (Елтон Мейо, Хюго Мюнстерберг) досліджували переважно проблеми індивідуальної психології працівників. Її зусилля були зосереджені у сфері поведінки індивіда. Підвищення ефективності організації за рахунок підвищення ефективності людських ресурсів. Мейо – вважав, що організація має єдину соціальну структуру. Мюнстербер – неформальна організація являє собою дії, цінності, норми, переконання і неофіційні правила (виділені теорії Х, теорії У)

22. Кількісний підхід – дослідження операцій,моделювання,системний аналіз.

23. Системний пiдхiд розглядас кожен об’скт як систему i орiснтус на розкриття його цiлiсностi i механiзмiв, що забезпечують його цiлiснiсть, на виявлення рiзноманiтних типiв зв’язкiв, складвого об’скту та зведення їх в єдину теоретичну картину.

24. Ситуаційний підхід – методи стратегічного планування і управління.

25. Особливостi управління л/г виробництвом полягають:

1. в успiшному вирiшеннi проблеми наступностi поколiнь лiсоводiв, якi залучаються до управлiння бiоекологiчними процесами, якi проходять в кожному зокрема насадженнi,

2. управлiння л/г виробництвом здійснюється небезпосередньо, а опосередковано шляхом проведения л/г заходiв, якi корегують бiоекологiчний процес розвитку конкретного лісового насадження у вiдповiдностi до мети виробництва

26. Вiдмiнноетi л/г виробництва вiд звичайних виробництв: 1. крiм трудового процесу у виробництвi бере участь бiоєкологiчний процес, 2. тривалiсть перiоду одного циклу виробництва, 3. значна територiальна розкиданiсть л/г виробництва 4. виробництво залежить вiд клiматичних умов (здiйснюються пiд вiдкритим небом).

Мета л/г виробництва полягає: виростити з точки зору конкретних вимог або певних критерiїв насадження

27. Блок -схема управління л/г виробництвом:

28. Місія галузі ЛГ. Є охорона лісів, відтворення лісових ресурсів, та їх заготівля та переробка.

29. Ціль та її значення в управління виробництвом. Будь-якій усвідомленій людській діяльності передує постановка мети або цілі (за ради чого здійснюється та чи інша управлінська функція). Усі цілі – стратегічні, перспективні, поточні підпорядковані місії організації. Зі зміною місії змінюється характер і зміст цілей, які має досягти організація в результаті своєї діяльності.

30. Поняття дерева цілей. Розгалуження цілей від головної до підпорядкованої відбувається за схемою, яка нагадує форму крони дерева, що перевернуте стовбуром догори або вбік. Оскільки постановка цілей здійснюється від головної до підпорядкованої першого, другого й т.д. порядку, а досягнення – навпаки.