4. Основні концептуальні положення реформи судової системи.

Передумовою проведення судово-правової реформи було створення незалежної України, а також зростання рівня злочинності у 1991-1992 рр.

1991-1992рр. – були внесені суттєві зміни до судоустрою, прийнятий ЗУ «Про арбітражні суди», «Про адвокатуру», «Про прокуратуру», «Про міліцію». У 1992р. була прийнята ВРУ «Концепція судово-правової реформи в Україні».

1996р. – прийнято КУ, прийнято закон «Про КСУ» та його створено.

1999р. – був розроблений проект нової концепції судово-правової реформи.

2001р. – проведено «Малу судову реформу» - прийнято суттєві зміни до Процесуального законодавства, з*явилося апеляційне провадження.

2002р. – вперше у незалежній Україні був прийнятий ЗУ «Про судоустрій», було проголошено ідею створення адміністративних судів.

2004-2005рр. – було прийнято новий ЦПК України та Кодекс Адмін.судочинства України. 1 вересня 2005р. – розпочав д-ть ВАСУ.

2006р. – схвалено концепцію вдосконалення судочинства.

2010р. – прийнято ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», було створено ВССЦКС, були ліквідовані військові суди.

2012р. – було прийнято КПК України, ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську д-ть», були внесені суттєві зміни до Закону «Про прокуратуру».

5. Завдання правоохоронних органів України в умовах формування правової держави.

Правоохоронні органи - органи держави, наділені правами і обов'язками по здійсненню охорони правопорядка шляхом специфічних дій примусового характеру, які у певній процесуальній формі(органи прокуратури; органи внутрішніх справ; органи служби безпеки; митні органи; органи охорони державного кордону; інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції. Завдання складаються: у відновленні порушеного права, наприклад в галузі цивільних правовідносин; в покаранні правопорушника, коли відновити порушене право неможливо (при вчиненні деяких злочинів, наприклад при вбивстві); у відновленні порушеного права і покарання одночасно, коли можливість відновити порушене право є, але правопорушник заслуговує ще й покарання. здійсненні превентивних заходів. Вирішуючи ці завдання, правоохоронні органи захищають життя, здоров'я, майно громадян, їх власність, власність держави, державних, громадських і приватних організацій, захищають державу та її інститути, природу, тваринний світ і т. д

Відновлення порушеного права - пріоритетне завдання у діях правоохоронних органів. Йдеться про систему правомірних дій, до яких примушують фізичну або юридичну особу, що своїми діями зумовила збитки або будь-які інші негативні наслідки, щодо їх відшкодування. Для цього передбачено процедури скасування незаконного рішення, прийнятого державним (або й правоохоронним) органом, встановлено порядок відновлення порушених правовідносин, відшкодування моральної або матеріальної шкоди, закріплено компенсаційні виплати за неправомірні дії правоохоронних органів тощо.

6. Природа та поняття судової влади.

Мислителі минулого від Арістотеля до Дж.Локка, характеризуючи д-ть держави, розподіляли її на законодавчу, виконання законів(або управління)і часто,крім того, правосуддя. Підкреслювали при цьому, що різні органи держави спеціалізуються на виконанні того чи іншого виду д-ті.Слід визнати, що однією з владних функцій давнього суспільства,певно,була функція судова. Аналізуючи античні політико-правові погляди (Арістотель, Полібій) з проблем класифікації різних органів держави, можна зробити висновок, що вже тоді зароджувалась ідея розподілу влад та її невід*ємна частина – концепція судової влади. Черговий етап у розвитку теорії розподілу влад, визначенні ролі і місця суд.влади пов*язаний з іменем Дж.Локка. З огляду на ідеї попередників один з найвідоміших фрн.істориків та філософів Ш.Л.Монтеск*є логічно завершив створення теорії розподілу влад. Він виділив три гілки – законодавчу, виконавчу та судову, підкреслюючи, що мова йде про три частини єдиної влади, яка з метою більш досконалого держ.устрою розподілена між окремими структурами. Монтеск*є дає детальну характеристику галузі д-ті кожної. За його думкою, третя гілка влади покликана карати злочини і вирішувати спори приватних осіб.Цю владу він називає судовою.Філософ детально зупиняється на найважливіших ознаках суд.влади, до яких належать виборність суддів, колегіальність, стабільність суд.практики. Розроблена Ш.Л.Монтеск*є концепція розподілу влад, діючих на основі права, та їх взаємного стримання, з метою найбільш повного забезпечення прав і свобод людини стала ядром класичної теорії розподілу влад. Багато конституцій відносять до органів держ.влади лише основні центральні органи держави.Законодавча влада підпорядковується парламенту, виконавча-Президенту та уряду, судова-судам, які очолює вища судова інстанція. Проблема конституційного закріплення суд.влади знаходить своє вирішення вже на поч.18 ст.Так, у 1710р. створюється правовий уклад та Коституція щодо прав та вільностей війська Запорізького Пилипа Орлика, де відображені основні положення суд.влади.

Конституція Української Народної Республіки від 29 квітня 1918р. фактично закріплює принцип розподілу влад, згідно з яким суд.влада в рамках цивільного, крим. та адмін. законодавства здійснюється виключно судовими установами.Крім ознаки виключності, Конст. проголосила й інші ознаки суд.влади. У радянський період ні в Конституції Укр.Рад.Соціалістичної Республіки 1919р.,ні в Конст.(основному законі) УРСР 1937р.принцип розподілу влад свого втілення не знаходить. нарешті, КУ, прийнята у 1978р.,також не закріплює розподілу влад.

8 червня 1995р.був підписаний Конст.Договір «Про заг.засади орагнізації і функціонування держ.влади та місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової КУ», де вперше суд.владі присвячено ряд принципових положень.Так, у ст.3 Конст.Договору вказується: держ.влада в Укр.будується на засадах її поділу на законодачу,виконавчу та судову. В ро.5 особливо підкреслюється, що суд.владу в Україні здійснюють виключно суди. КСУ, заг. та арбітражні суди складають суд.систему України. Нова КУ, прийнята 28.06.1996р. ВРУ, закріпивши принцип розподілу влад, виділила суд.владу як самостійно існуючу. Таким чином, в наше конституційне законодавство введено поняття «судова влада».

До розуміння суд.влади існують такі підходи:

1)організаційний- суд.влада ототожнюється із судами, тобто із суд.системою.

2)функціональний- суд.влада розглядається виключно з позицій здійснюваної нею функції- здійснення правосуддя.

3)організаційно-функціональний- суд.влада розглядається як сукупність суд.органів, що здійснюють правосуддя.

Ознаки судової влади:

1.Виключність розвивається в наступному:

а)жоден ін.суб*єкт в державі не може брати на себе повноваження суд.влади;

б)винесення рішень по справах є виключно компетенцією суд.влади і лише вона наділена від імені держави застосовувати примусові повноваження держави (визнавати особу винною у вчиненні кримінального правопорушення, призначати винній особі покарання, застосовувати цив.-прав.санкції).;

в)обумовлюється виключним положенням суд.органів в механізмі держ.влади, виключним порядком її організації та д-ті (складений порядок утворення або ліквідації судів, встановлення конституційної заборони на створення надзвичайних судів);

г)виключним є порядок наділення повноваженнями суд.влади (призначення суддів на посади), а також виключним є порядок притягнення суддів до юр.відповідальності;

д)суд, який виніс рішення по справі не може його змінити або скасувати, для цього утворюються суди вищестоячих інстанцій. Виключенням з цього правила є випадки, коли суду необхідно виправити в тексті суд.рішення явні орфографічні та математичні помилки.

2.Самостійність суд.влади обумовлена конституційним принципом розподілу влад, а також розкривається в тому,що рішення суд.влади не потребують затвердження іншими гілками держ.влади.

3.Повнота розкривається в її повновладді, тобто суд може не лише розглянути справу, але й винести остаточне рішення, яке після набуття законної сили є обов*язковим до виконання всіма органами держ.влади, фіз.та юр. особами.

4.Підзаконність- суди є органами суд.влади, утворюються та ліквідуються відповідно до вимог закону, а також повинні діяти відповідно до закону.

5.Незалежність полягає в тому,що суд.влада діж незалежно, тобто втручання в її д-ть заборонена! Незалежність може бути зовнішньою та внутрішньою. Зовнішня- заборона на втручання суд.влади з боку інших гілок влади. Внутрішня- суд приймає своє рішення незалежно від інших суддів та вищестоячих судів.

6.Безпосередня участь населення у здійсненні правосуддя (ст.124 КУ).

7.Відособленість означає, що суд займає особливе місце в системі держ.органів та суди не входять ні до якої іншої системи держ.органів, проте суд.влада не є ізольованою від інших гілок держ.влади (система стримувань і противаг).

8.Владний характер повноважень суд.влади, тобто суди мають право виносити обов*язкові для всіх держ.органів, фіз. та юр.осіб рішення і ця обов*язковість забезпечується державним примусом.

9.Єдність.