9. Відчуття: поняття, класифікація, властивості відчуттів.

Відчуття — це відбиття в корі головного мозку окремих властивостей, предметів, об’єктів і явищ навколишнього світу, які впливають у цей момент на органи почуття людини. Фізіологічним механізмом відчуттів є діяльність різних аналізаторів: зовнішніх (зорові, слухові, шкірні, смакові, нюхові) і внутрішніх (сигналізують про голод, спрагу, рівновагу і т. д.). Розрізняють зорові, слухові, нюхові, смакові, шкірні і органічні відчуття. Для юриста-практика важливо знати, що відчуття характеризуються такими показниками, як чуттєвість і пороги. Чуттєвість — це здатність людини відчувати слабкі подразнення (абсолютна чуттєвість) і здатність відчувати слабкі відмінності міжподразниками (чуттєвість до розрізнення. Абсолютним порогом відчуття є мінімальна величина подразника, при який вперше виникають відчуття. Порогом розрізнення називають найменші зміни в силі подразника, котрі можуть бути відображені цими аналізаторами.

10. Сприйняття: поняття, класифікація та закономірності сприйняття предметів, простору, часу та руху.

Сприйняття представляє собою відображення в свідомості людини предметів і явищ об’єктивного світу при їхньому безпосередньому впливі на органи відчуттів. На відміну від відчуттів, у процесі сприйняття формується цілісний образ предмета, явища, ситуації і т. д. Основні види сприйняття:

а) залежно від ведучого аналізатора, який бере участь у побудові образу, традиційно виділяють зорове, слухове, дотикове (тактильне), смакове, нюхове сприйняття;

б) залежно від об’єкта сприйняття розрізняють сприйняття матеріальних предметів, простору, часу, руху, швидкості, основних соціальних життєвих явищ і т. п.

Психологічну суть сприйняття об’єкта можна уявити через опис його властивостей, до основних з них відносять: предметність, цілісність, осмисленість, константність і вибірковість. Предметність сприйняття полягає в тому, що отримані із зовнішнього світу враження людина завжди відносить до тих чи інших предметів явищ. Цілісність сприйняття виражається в тому, що образи сприйняття представляють собою цілісні, закінчені предмети. Осмисленість сприйняття фіксує його зв’язок з мисленням і пам’яттю. Константність сприйняття — відносна постійність сприйманої форми, величини, кольору предмета незалежно від умов, в котрих воно відбувається. Вибірковість сприйняття — це переважне виділення одних предметів і об’єктів у порівнянні з іншими, обумовлене особливостями людини: її досвідом, потребами, установками і т. д. Наприклад, розмовляючи на багатолюдній вулиці зі своїм другом, людина бачить у натовпі лише свого співрозмовника, а вся маса людей є для неї фоном.

11. Увага: поняття, види, фактори, що визначають спрямованість уваги.

Увага - це спрямованість та зосередженість психічної діяльності людини на об'єкти та явища зовнішнього світу, а також на думки, почуття та процеси, що відбуваються всередині у нього. Увага може бути :

а) мимовільною (ненавмисною). Вона виникає внаслідок особливостей діючих на людину подразників, мобілізується автоматично, без участі свідомості. До таких особливостей належать сила подразника (сильний звук, різкий запах,).

б) довільною (навмисною). Цей вид уваги виникає внаслідок свідомо поставленої мети: спрямувати увагу на певний об’єкт чи явище дійсності. Вона пов’язана з вольовим зусиллям людини. Спонукальною причиною активізації психіки тут виступають не фізичні якості подразника, а внутрішня психічна причина — свідома воля людини.

в) позадовільною. з”являється після довільної уваги внаслідок того, що людина зацікавилася певним об'єктом чи діяльністю, у неї виник інтерес.

Основні властивості уваги:

• зосередженість — виділення обмеженого кола об’єктів, на які спрямована увага, з відвертанням від усього побічного.

• обсяг — кількість однорідних об’єктів, які сприймаються водночас. О

• розподіл — одночасна спрямованість свідомості людини на кілька різнорідних об’єктів (чи дій), об’єднаних однією діяльністю (наприклад, керівник, який виступає на діловій нараді, спрямовує увагу на зміст мови, слідкує за часом і реакцією учасників);

• переключення — перебудова, переміщення уваги з одного об’єкта на інший. Швидкість переключення залежить від особливостей попередніх і нових дій людини (якщо попередні дії були цікаві, викликали сильні почуття, вимагали великих затрат, то переключити увагу важко);

• стійкість — час утримання уваги на предметі чи будь-якій діяльності. Стійкість уваги залежить від характеру діяльності, від того, наскільки вона захоплює людину, а також від мети і завдань, які стоять перед нею, її психічного стану (втома, роздратованість тощо).

Протилежним станом уважності людини є розсіяність.