41Поступово глибинна ерозія зменшується, і в ріці відбуваються процеси

перенесення та акумуляції матеріалу . Зрештою ріка виробляє плавну кривину

дна, яку називають поздовжнім профілем рівноваги ріки, тобто – криву зміни

висот дна ріки на увсій її довжині – від витоку до гирла. У міру ерозії ріка

постійно заглиблюється. Вважають, що кінцева крива поздовжнього профілю

наближається до горизонтальної в нижній течії і до вертикальної – у верхній.

Це є ідеалізована схема. Звичайно така крива залежить від багатьох чинників,

зокрема міцності порід, які розмиває ріка, тектонічних рухів території та

геологічної будови.

Як уже зазначено, в ріках виділяють три відтинки: верхньої течії, де

переважає ерозія як у глибину , так і вверх, у напрямі до вододілу; середньої

течії, де переважають процеси переносення; нижньої течії з переважанням

процесів відкладення (акумуляції) уламкового матеріалу .

Розвиток річкових долин має певну спрямованість і послідовність.

Перша стадія – це стадія морфологічної юності, коли переважають процеси

глибинної ерозії. На цій стадії поздовжній профіль рівноваги не вироблений.

Ріка тече по нерівностях, її регіональний нахил є досить крутим, а швидкість

течії – великою. Бокова ерозія виявляється слабко, і руйнується переважно

річище та відбувається інтенсивне переміщення матеріалу . Річкові долини в

цьому разі мають V-подібну форму . На цій стадії перебувають ріки Карпат та

Гірського Криму .

Друга стадія пов’язана з посиленням бокової ерозії, розширенням

долини і формуванням заплави. Долина набуває U-подібної форми. Рельєф

річища наближається до поздовжнього профілю рівноваги. Це стадія

морфологічної зрілості. Їй відповідає широкий плоскодонний поперечний

профіль з добре вираженою заплавою. Зростає звивистість ріки, утворюються

рукави і меандри. Формуються широкі алювіальні рівнини. Швидкість течії

зменшується від верхів’їв до гирла.

І, нарешті, морфологічне старіння пов’язане з широкими розливами

ріки, заболоченням долини, утворенням меандр, а далі їхнім відшнуруванням

від головного русла й утворенням стариць. Цей етап супроводжується

нагромадженням значних товщ річкових осадів у середній і нижній течії ріки.

Виникає широка заплава, або заплавна тераса. Вона лежить вище від

меженевого рівня ріки і під час повеней затоплена. В її будові беруть участь

різні алювіальні утворення.

Транспортування й акумуляція (відкладення). Річкові потоки під час

руху захоплюють продукти руйнування гірських порід і переносять їх

волочінням по дну , в завислому стані та в розчиненому . Унаслідок волочіння

формуються наноси, які називають твердим стоком рік. Цей різновид

переважає в гірських ріках. У рівнинних ріках головно стікають розчинені

речовини; у складі донного волочіння переважають уламки піщаної

розмірності – частинки (розміром від 0,1 до 1,0 мм, а в завислому стані – до

0,1 мм.

Разом з ерозією відбувається і відкладення уламкового матеріалу на

окремих ділянках русла. Спочатку ці відклади бувають нестійкими і в разі

збільшення водного потоку можуть знову бути перенесені вниз за течією.

Однак разом з виробленням профілю рівноваги і розширенням річкової

долини і внаслідок бокової ерозії в руслі ріки нагромаджуються щораз

стійкіші осади, які вже не переміщуються. Ці відклади, які нагромаджуються

в річкових долинах унаслідок діяльності річкового потоку , називають

алювіальними відкладами, або алювієм.

Польший розвиток на стадії старіння річкової долини веде до утворення

меандр. Так починається розвиток заплави, яку називають також луговою, або

заплавною, заливною терасою ріки. Заплава – це частина долини ріки, яка

вивищується над руслом і повністю або частково залита під час паводків. У

разі розвитку заплав утворюється профіль долини, яка має плоскодонну