2.2. Планування та прогнозування доходів і видатків місцевих бюджетів

Бюджетне планування є одним з елементів системи управління місцевими фінансами і невід'ємною складовою бюджетного процесу. На етапі планування здійснюється аналіз й оцінка потенційних фінансових можливостей місцевих органів влади будь-якого рівня бюджетної системи щодо фінансування бюджетних програм у період їх виконання.

Бюджетне планування охоплює сукупність принципів, методів, системи показників та певних заходів, що необхідні для виконання плану, його моніторингу. Безумовно, планування відбувається з урахуванням інституційно-функціональної складової, від якої залежить рівень організації, ефективності та якості планування.

Організація планування бюджетних коштів відбувається на науково обгрунтованих принципах, до яких належать:

- принцип єдності, який має на меті координацію бюджетних відносин на єдиних нормативно-правових засадах;

- принцип збалансування, що полягає у забезпеченні покриття видатків адекватними фінансовими ресурсами, та/або пошук додаткових альтернативних джерел доходів

- цільовий, результативний та економний характер бюджетних видатків, що плануються;

- застосування норм, нормативів та стандартів при плануванні бюджетних видатків, а також стійкість фінансових показників (норм, податкових ставок, процедур складання та виконання кошторисів, розписів тощо).

Фінансовий аналіз місцевих бюджетів передбачає кілька цілей:

- оцінку поточних фінансових можливостей (фінансового стану) органів місцевої влади;

- виявлення змін у фінансовому стані в просторово-часовому розрізі;

- виявлення факторів, що викликали ці зміни;

- прогноз основних тенденцій у фінансовому стані на майбутні періоди.

Для визначення поточного стану доходів і видатків місцевих бюджетів і врахування цих особливостей у їх плануванні на наступний бюджетний період можуть бути застосовані такі види фінансового аналізу:

- горизонтальний аналіз - дозволяє виявити зміни (абсолютні або відносні відхилення) окремих статей або їх груп, що входять до складу звітності про виконання місцевого бюджету;

- вертикальний аналіз - характеризує структуру підсумкових показників. Динамічні ряди певних показників дозволяють відстежити і спрогнозувати структурні зрушення у складі доходів та видатків місцевих бюджетів, а також зміни в місцевій бюджетній політиці;

- трендовий аналіз - на основі динаміки показників виконання місцевого бюджету минулих років можна визначити основні тенденції на майбутні п періодів;

- метод фінансових коефіцієнтів - найменш досліджене на сучасному етапі питання у сфері бюджетних відносин в українській економічній літературі. Є певні спроби вітчизняних вчених та дослідників близького і далекого зарубіжжя запропонувати ряд коефіцієнтів, які дали б можливість охарактеризувати бюджетний потенціал адміністративно-територіальних одиниць, ступінь фінансової незалежності місцевих органів влади тощо. Наприклад, коефіцієнт співвідношення регулювальних та власних бюджетних доходів; коефіцієнт автономії; коефіцієнт забезпеченості мінімальних видатків власними доходами; коефіцієнт бюджетного покриття; коефіцієнт бюджетної заборгованості; коефіцієнт бюджетної результативності території; коефіцієнт бюджетного забезпечення населення. Проте, на законодавчому рівні це питання не урегульоване;

- порівняльний аналіз - дозволяє порівняти фактичні результати виконання місцевого бюджету з розрахунковими показниками Міністерства фінансів України або з плановими (затвердженими місцевими радами);

- факторний аналіз - дозволяє виявити чинники, які найбільш впливають на результати виконання дохідної або видаткової частин місцевого бюджету.

За системним принципом фактори, що впливають на показники місцевого бюджету, можна поділити на:

- екзогенні, які безпосередньо впливають на величину статей бюджету, тобто є основою, причиною їх формування у вигляді: обсягів виробництва та реалізації продукції, користування природними ресурсами, величини фонду оплати праці, прибутку комунальних підприємств, що оподатковується, тощо;

- ендогенні; це, в основному, розміри відповідних ставок на кожний вид податку, наприклад - податку на доходи фізичних осіб, плати за землю, місцеві податки і збори, середньої ставки плати за одиницю ресурсу (у відсотках або у грошовому вимірі);

- мотиваційні, якими пояснюється економічна ситуація: розмір ВВП (ВРП), рівень інфляції, обсяги наданих пільг, дотацій, рівень підвищення цін на енергоносії тощо.

Виокремлюють такі етапи проведення факторного аналізу місцевого бюджету [5].

На першому етапі з метою виявлення та аналізу тенденцій, що склалися у сфері бюджету, необхідно вивчити показники виконання 1) доходів місцевого бюджету, 2) видатків, 3) дефіциту бюджету та джерел його покриття, 4) структури бюджету.

На другому етапі виявляються тенденції виконання місцевого бюджету шляхом порівняння абсолютних і відносних показників. Це, в основному, темпи зростання величин окремих показників у певному періоді поточного року порівняно з попереднім періодом цього року та відповідним періодом минулого року.

При виконанні третього етапу факторного аналізу слід виходити з того, що кожна стаття дохідної частини бюджету являє собою факторну систему, тобто є сукупністю факторних (незалежних, екзогенних) і результативних (залежних, ендогенних) ознак, пов'язаних зв'язком "причина-наслідок".

Отже, детерміноване моделювання факторних систем - простий та ефективний засіб формалізації зв'язку економічних показників, що є основою кількісної оцінки ролі окремих факторів у динаміці зміни результативного показника.

Крім того, планування видатків місцевих бюджетів на наступний бюджетний період здійснюється за допомогою нормативного, розрахунково-аналітичного, балансового методів, а також економіко-математичного моделювання.

Нормативний метод планування видатків бюджету передбачає врахування наявних норм та нормативів витрат, які залежать від основних показників діяльності закладу і застосовуються у вартісному вираженні, а саме:

обов'язкові - встановлюються законодавчо-нормативними документами і мають використовуватися всіма закладами певної галузі;

грошові - відображають суму грошових витрат на розрахункову одиницю;

розрахункові - середні витрати, що припадають на розрахункову одиницю з огляду на конкретні умови роботи закладу та можливості відповідного бюджету. Вони відображають ту частину видатків, яка може бути покрита за рахунок бюджетних коштів і враховуватиметься у кошторисі. Розрахунковими є також норми, які обчислюють при плануванні видатків на потреби закладу.

Основою планування видатків бюджету за розрахунково-аналітичним методом є фактичні показники виконання видаткової частини бюджету (фінансової діяльності підприємств, що утримуються за рахунок відповідного бюджету). На основі аналізу показників виконання періоду, що передував плановому року, а також показників минулих років установлюється вихідна база планування. Визначаються фактори, які можуть вплинути на виконання видаткової частини бюджету у плановий період, розраховуються індекси та коефіцієнти їх впливу. З урахуванням базових показників, а також коефіцієнтів, які характеризують зміни умов діяльності, розраховуються фінансові показники на плановий період.

Балансовий метод у бюджетному плануванні передбачає відповідність видатків джерелам їх покриття, завдяки чому досягається збалансованість бюджету.

Метод економіко-математичного моделювання має на меті кількісне відображення взаємозв'язків між результатами місцевого господарства адміністративно-територіальної одиниці в плановому періоді та чинниками, які впливають на величину цього показника.