2. Етнос. Визначення. Характерні риси та структура

Етнос — це стійка сукупність людей, що історично склалася на певній території і має спільні, відносно стабільні особливості свого побуту, культури, мови та психіки, усвідомлення єдності та відмінності від інших подібних утворень.

Основні риси (характеристики):

• Етнічна стійкість (здатність до збереження протягом тривалих протягів часу) 

• Етнічна самосвідомість (усвідомлення членами етносу факту належності до нього та відмежування від інших подібних утворень, яке базується на логічній антитезі «ми - вони» і є зафіксованим у етнонімі (самоназва)) 

• Наявність мови як засобу спілкування і відмежування. 

• Наявність культури і особливо тих її компонентів які мають найбільш масовий і традиційний характер (мат.: тип житла тип одягу тип господарських знарядь, духовна сфера: обряди звичаї вірування) 

Етнос може мати різну структуру. Він може складатися з етнічного ядра - компактно живе на певній території основної частини етносу, етнічної периферії - компактних груп представників даного етносу, так чи інакше відокремлених від основної його частини, і етнічної діаспори - окремих членів етносу , розсіяних по територіях, які займають інші етнічні спільності.

3. Етнічні процеси та їх значення для існування етносу. Етнічні процеси в сучасному світі

Усі етнічні процеси можна звести до етнооб'єднавчих і етнорозмежувальних. Етнооб'єднавчі процеси. Вони проявляються у злитті, зміцненні, зближенні, об'єднанні етнічних спільнот, які посилюють єдність всіх складових етносів. Етнічна дифузія — процес злиття кількох близьких за мовою і культурою етнічних спільнот у більш великий етнос. Так ішов процес злиття давньоукраїнських літописних етноплемен у великий руський етнос з новими поведінковими і культурними стереотипами, етнічною свідомістю і самосвідомістю, етнонімом і т.ін. Етнічна консолідація— посилення внутрішньої єдності великого етносу і згладжування між його внутрішніми складовими: субетносами, етнографічними групами, локальними групами і окружностями. В добу існування України-Русі консолідація руського етносу проявилась у поширенні етноніма "русини", "русичі", "руські люди" та зниклих етнонімів "поляни", "древляни", "білі хорвати" та ін., в утвердженні руської етнічної свідомості і самоідентифікації. Етнічна асиміляція — поглинання, розчинення самостійного етносу чи якоїсь його частини в середовищі іншого, звичайно більшого, державного, господарсько, політично чи культурно розвинутішого. Вона включає зміну етнічної і культурної орієнтації та самоідентифікації. Міжетнічна інтеграція— об'єднання всередині держави чи регіону кількох відмінних за мовою і культурою етносів, що може спричинити складання якихось спільних рис. В результаті такої інтеграції можуть скластися міжетнічні спільноти у вигляді великих етнотериторіальних спільнот з певними елементами етнополітичної самосвідомості і самоідентифікації. Такі процеси характерні для всіх довго існуючих поліетнічних держав. Вони буди властиві Римській імперії, Російській імперії, Радянському Союзу, США. Етнічна конвергенція — зближення, злиття, взаємна асиміляція двох дуже близьких за мовою і культурно-побутовими традиціями етносів. Етнічна міксація— етнотрансформаційний процес утворення нового етносу шляхом злиття не пов'язаних спорідненістю і культурно-побутовими традиціями етнічних груп. Такі процеси відбуваються в Канаді, США, Австралії, країнах Латинської Америки. Етнооб'єднавчі процеси посилюють єдність окремих складових етносів, прискорюють їх консолідацію та відокремленість від інших етносів. Ці процеси — етнотворчі і націотворчі .

Етнорозмежувальні процеси. Вони розчленовують єдиний етнос чи етнополітичне утворення на кілька. Етнічна парціація— процес поділу єдиного етносу на кілька частин, кожна з яких набуває власної етнічності, майже не ототожнює себе зі своїм етнічним предком. Етнічна сепарація— процес відокремлення від етносу якоїсь його частини, що згодом розвивається в окремий етнос. Етнічна дисперсизація— процес відокремлення від етносу окремих його частин, котрі не набули характеристик і властивостей самостійних етносів, а залишились чи стали субетносами або етнографічними групами.

Етнічні процеси в сучасному світі. Сучасне людство як сукупність всіх етносів Землі характеризується величезною строкатістю, заплутаністю і суперечливістю етнічних процесів. Це спричинено тим, що нині у світі існують всі види етнічних спільнот: малочисельні племена в кілька десятків чи сотень чоловік, племінні етноси, союзи споріднених племен, великі багатомільйонні етноси та етнонації. Всі вони перебувають на різних етапах соціально-економічного, політичного і етнічного розвитку. Тому кожний регіон, кожна країна характеризуються своєрідними етнічними процесами. Так, в США і Канаді доволі швидко відбуваються процеси консолідації англомовних і асиміляції нечисельних іммігрантських груп, які завдяки високим матеріальним стандартам полегшено включаються в американську чи англоканадську культуру. Неоднозначні процеси відбуваються в етнорасових групах названих країн. Так, етнорасовий рух негрів 70-х років XX. ст. засвідчив, що одні їх групи прагнуть повної американізації, а другі — виявляють афроамериканську самосвідомість і культурно-побутову специфіку. Така ж приблизно ситуація з іммігрантськими етнічними групами японців, китайців, гіндустанців, вірмен, арабів та ін., які можуть мовно асимілюватись, але зберігати етнічну самосвідомість і культурно-побутові традиції. Індіанські етнічні групи зосереджені в резерваціях і існують як статичні (ізольовані) етноси. У країнах Центральної Америки вже з початку XIX ст. спостерігаються процеси етнічної консолідації. У Мексиці вже в перші десятиріччя XIX ст. сформувалося кетисоване ядро, навколо якого йшла і нині йде консолідація мексиканців. У Південній Америці повсюдно домінують процеси етнічної консолідації етнічних груп навколо іспаномовних спільнот. Вони асимілюють всі, в тому числі нові іммігрантські етнічні групи. Індіанські етноси також мовно асимілюються, або існують як релікти. Виняток становлять лише індіанці Перу, Венесуели та Еквадору, де вони складають відповідно 40, 37 і 15% всього на­селення країн. Тут вони доволі міцно зберігають свою етнічну ідентичність, мови і культурно-побутові традиції, але сфери їх поширення і впливу постійно звужуються, натомість зростає двомовність та державна ідентичність. Європа також характеризується суперечливими і неоднозначними етнічними процесами. У переважній більшості європейських країн процеси внутрішньої етнічної консолідації досягли такого рівня, що повсюдно спостерігається стирання локальних діалектів і поширення літературних мов, а культурна інтеграція спричинила стирання субетнічних і етнографічно-групових культурно-побутових традицій. Корінні етнічні меншини неохоче і повільно піддаються асиміляції, домагаються автономії чи повної незалежності.